06 грудня 2019 року (о 10 год. 00 хв.)Справа № 280/4795/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.,
за участю секретаря Лялько Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Запорізького міського центру зайнятості
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізького міського центру зайнятості (далі - Запорізький МЦЗ, відповідач), в якому просить:
визнати протиправним рішення відповідача від 20.08.2019 щодо припинення реєстрації позивача як безробітного та про припинення виплати їй допомоги по безробіттю;
зобов'язати відповідача поновити реєстрацію позивача як безробітного з 26.04.2019.
На обґрунтування позовних вимог посилається на приписи Закону України «Про місцеві вибори» та зазначає, що зайнятість позивача у дільничній виборчій комісії не є підставою для позбавлення останнього статусу безробітного та не свідчить про недобросовісність дій з його боку. Крім того, із посиланням на ч. 1, 2, 6, 7 ст. 40 Закону України «Про вибори Президента України», п. 2.2 р. 2 Порядку оплати праці членів окружних та дільничних виборчих комісій з виборів Президента України, затвердженого постановою ЦВК України від 08.04.2014 №226, наголошує, що на підставі цивільно-правового договору, укладеного між членом виборчої комісії та окружною виборчою комісією, виникають цивільні, а не трудові відносини і трудове законодавство, відповідно, на них не поширюється. За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результат, який оформлюється актом здавання-приймання виконаних робіт (надання послуг), у трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами. Ураховуючи викладене, вважає, що відповідач незаконно припинив реєстрацію позивача, як безробітної та припинив їй виплату допомоги по безробіттю, а тому просить визнати протиправним рішення відповідача від 20.08.2019 щодо припинення реєстрації позивача як безробітного та про припинення виплати їй допомоги по безробіттю та зобов'язати відповідача поновити реєстрацію позивача як безробітного з 26.04.2019.
Ухвалою судді від 07.10.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, призначене перше судове засідання на 05 листопада 2019 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 30 жовтня 2019 року на адресу суду надіслав відзив на адміністративний позов (№45059), у якому, зокрема, стверджує, що ОСОБА_1 під час звернення до служби зайнятості та на момент отримання статусу безробітного, була зайнятою особою, оскільки виконувала роботу (надавала) послуги, пов'язані з підготовкою та проведенням виборів Президента України за цивільно-правовим договором від 16.03.2019 №3, який укладений між ОСОБА_1 та Окружною виборчою комісією з виборів Президента України територіального виборчого округа №77. Таким чином, на думку відповідача, виконання роботи (надання) послуги, пов'язаної з підготовкою та проведенням виборів Президента України за цивільно-правовим договором №3 від 16.03.2019 позивачем та отримання за це винагороди прирівнюється (відноситься) відповідно до чинного законодавства до зайнятості особи, тому у зв'язку з виявленням факту зайнятості та не повідомленням про це службу зайнятості, ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю та припинено реєстрацію безробітного у зв'язку з встановленням факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, оскільки даний факт впливає на визначення та розмір допомоги по безробіттю, то ОСОБА_1 повинна повернути незаконно отриману нею допомогу по безробіттю, відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» за період з 03.05.2019 по 07.07.2019 у розмірі 14 572,87 грн., отриману обманним шляхом. Ураховуючи викладене, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Крім того, відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх. №44214 від 24.10.2019) про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Вирішуючи вказане клопотання, суд зважає на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження передбачені ст. 262 КАС України. Так, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Відповідно до ч.5 цієї статті суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з ч. 7 ст. 262 КАС України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. При цьому, п.2 ч.6 цієї статті визначено, що якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
З наведеного слідує, що суд, за власним переконанням, оцінює характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі та при відкритті провадження вирішує питання щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Як вбачається з ухвали суду від 07.10.2019 суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі є незначної складності та не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, і відповідно призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, у задоволенні клопотання відповідача щодо проведення судового засідання з викликом сторін, слід відмовити.
Так, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
08 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського відділу сприяння зайнятості Запорізького МЦЗ з питання сприяння у працевлаштуванні, у зв'язку із чим 26 квітня 2019 року позивачу наданий статус безробітного, а з 03 травня 2019 року - призначена допомога по безробіттю як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу.
20 серпня 2019 року відповідно до пп. 18 п. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення», комісією з розслідування страхових випадків Запорізького МЦЗ проведена звірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, за результатами якої складений Акт №79/12-16 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».
Звіркою встановлено, що позивачем при зверненні до центу зайнятості не надана інформація про те, що вона виконувала обов'язки члена виборчої комісії з виборів Президента України з 16.03.2019 по 13.05.2019, що підтверджується Архівною довідкою та договором ЦПХ, та на момент звернення до центру зайнятості відносилась до зайнятого населення. Таким чином, у зв'язку з встановленням факту подання зареєстрованою безробітною недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітної, призначення матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, припинити реєстрацію безробітної ОСОБА_1 , відповідно до п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ від 19.09.2018 №792.
На підставі вищевикладеного, 20 серпня 2019 року відповідачем прийнято рішення про припинення позивачу допомоги по безробіттю відповідно до пп. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у зв'язку з встановленням факту подання особою недостовірних даних, цього ж дня прийнято рішення про припинення реєстрації безробітного згідно з абз. 18 ч. 1 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ від 19.09.2018 №792, у зв'язку з встановленням факту подання особою недостовірних даних.
У зв'язку із тим, що з 01.07.2019 позивач не отримує виплати по безробіттю, 27 серпня 2019 року остання звернулась до відповідача із заявою, у якій просила роз'яснити, на підставі чого їй припинено виплачувати допомогу по безробіттю.
Так, листом від 09.09.2019 №3240/01-26 відповідач повідомив, що на адресу позивача надіслано претензію від 29.08.2019 №3122/07-05 з копією наказу від 29.08.2019 №421-0 для добровільного погашення боргу, а саме: виплаченої позивачу допомоги по безробіттю за період з 03.05.2019 по 07.07.2019 в розмірі 14 572,87 грн.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача щодо припинення статусу безробітного та припинення виплати допомоги по безробіттю, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI (далі - Закон №5067-VI) визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №5067-VI безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 1 Закону №5067-VI зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.
Стаття 4 Закону №5067-VI передбачає, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
До зайнятого населення також належать:
непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства;
батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;
особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за нею відповідно до законодавства.
Водночас, частиною першою статті 43 Закону №5067-VI встановлено, що статусу безробітного може набути:
1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;
2) особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю»;
3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III (далі - Закон №1533-III) встановлено правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Відповідно до частин першої, третьої статті 22 Закону №1533-III право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Так, згідно з положеннями частин другої-четвертої статті 36 зазначеного Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Незастраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, виконують обов'язки та несуть відповідальність, так як і застраховані особи.
Відповідно до вказаної норми, постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №198 було затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, чинний на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №198), яким визначено процедуру реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, центром зайнятості державної служби зайнятості.
Відповідно до пункту 3 Порядку №198 встановлено, що реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні (далі - реєстрація), проводиться центром зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування.
Під час проведення реєстрації працівник центру зайнятості заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного (прізвище, ім'я та по батькові, зареєстроване місце проживання чи перебування, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про зайнятість населення», підстава для припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально. Форма персональної картки та додатки до неї затверджуються Мінсоцполітики.
Реєстрація проводиться за умови пред'явлення паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України, облікової картки платника податків, трудової книжки (цивільно-правового договору чи документа, який підтверджує період зайнятості), а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту.
Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку №198 статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України «Про зайнятість населення», з першого дня реєстрації у центрі зайнятості на підставі заяви за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі відсутності підходящої роботи, підбір якої здійснюється відповідно до статті 46 зазначеного Закону (п.5); рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше ніж протягом семи календарних днів з дня подання особою заяви про надання статусу безробітного (п.6).
Крім того відповідно до абзацу 19 підпункту 1 пункту 37 Порядку №198 центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що мав місце протягом періоду реєстрації.
Вказані норми узгоджуються з нормами підпункту 8 частини першої статті 45 Закону №5067-VI за приписами яких реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі: встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.
Згідно з підпунктом 8 частини першої статті 31 Закону №1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості
За приписами підпункту 2 пункту 1 Розділ V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 №613, виплата допомоги по безробіттю припиняється в разі припинення реєстрації безробітного з підстав, передбачених Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198 (з дня припинення реєстрації або в разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості).
Як було встановлено судом, підставою для припинення ОСОБА_1 реєстрації як безробітної та припинення виплати допомоги по безробіттю є ненадання позивачем інформація про те, що вона виконувала обов'язки члена виборчої комісії з виборів Президента України з 16.03.2019 по 13.05.2019, що підтверджується Архівною довідкою Архівного управління Запорізької міської ради №04-25/П-2248 від 02.08.2019 та договором № 3 від 16.03.2019, укладеного позивачем з Окружною виборчою комісією з виборів Президента України територіального виборчого округу №77, у зв'язку із чим відповідач вважає, що на момент звернення до центру зайнятості позивач відносилась до зайнятого населення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 дійсно у період з 16.03.2019 по 13.05.2019 виконувала обов'язки члена виборчої комісії, пов'язані з підготовкою та проведенням виборів Президента України, та отримала за вказаний період 6 065,81 грн.
З приводу вказаних обставин суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Разом із цим, згідно зі статтею 29 Закону України «Про вибори Президента України» статус членів Центральної виборчої комісії визначається Законом України "Про Центральну виборчу комісію" та цим Законом. Статус члена окружної та дільничної виборчих комісій визначається цим Законом.
Частинами шостою та сьомою статті 40 Закону України «Про вибори Президента України» встановлено, що праця, пов'язана з організацією підготовки і проведення виборів Президента України, осіб, визнаних в установленому законом порядку безробітними, у складі окружних, дільничних виборчих комісій чи як спеціалістів, експертів та технічних працівників, зазначених у частині третій статті 25 та частині двадцятій статті 28 цього Закону, не є підставою для зняття цих осіб з обліку в державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, або для припинення виплати їм допомоги по безробіттю та інших видів соціальної допомоги. Оплата праці членів виборчих комісій чи осіб, зазначених у частині третій статті 25 та частині двадцятій статті 28 цього Закону, які є пенсіонерами, не може бути підставою для обмеження розміру отримуваної ними пенсії.
Оплата праці членів виборчої комісії, а також осіб, які залучаються до роботи в комісії, у тому числі в день голосування, дні встановлення підсумків голосування та результатів виборів, не може бути підставою для скасування, обмеження або зменшення їм та членам їх сімей, які проживають разом з ними, будь-яких видів соціальних виплат, пенсій, субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг тощо.
Приписи статті 40 Закону України «Про вибори Президента України» кореспондує пункт 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792, яким передбачено, що центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного: з дня початку зайнятості особи (крім участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру, зайнятості працею, пов'язаною з організацією підготовки та проведенням виборів Президента України, народних депутатів України, місцевих виборів).
Системний аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що праця особи, пов'язана з організацією підготовки і проведення виборів, не свідчить про зайнятість, яка виключає перебування особи на обліку у центрі зайнятості в якості безробітного, не є підставою для зняття особи, визнаної в установленому законом порядку безробітною, з обліку в державній службі зайнятості, а також для припинення виплати їй допомоги по безробіттю.
Відомості про виконання особами обов'язків члена виборчої комісії, не є відомостями, що впливають на умови виплати забезпечення і надання соціальних послуг, оскільки за такими особами зберігається виплата допомоги по безробіттю у розмірах та в строки, встановлені законодавством.
З огляду на наведене, суд дійшов до висновку, що виконання позивачем обов'язків члена, виборчої комісії, пов'язаних з підготовкою та проведенням виборів Президента України згідно з цивільно-правовим договором №3 від 16.03.2016 у період з 16.03.2019 по 13.05.2019 не є порушенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття», не впливав на призначення і виплату позивачу допомоги по безробіттю, а тому неподання таких відомостей до центру зайнятості не може бути підставою для припинення реєстрації його як безробітного та стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю.
При цьому, враховуючи, що зі змісту відзиву встановлено, що виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 та реєстрацію останньої як безробітного з 20 серпня 2019 року у зв'язку з встановленням факту подання зареєстрованим безробітним недостовірних даних та документів припинено наказом від 21.08.2019 №НТ190821, суд вважає, що належним способом захисту у даному випадку є скасування вказаного рішення відповідача та зобов'язати відповідача поновити реєстрацію позивача як безробітного саме з 20 серпня 2019 року.
У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ухвали суду від 07.10.2019 з відповідача судові витрати у відповідності до статті 139 КАС України не стягуються.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Запорізького міського центру зайнятості (69001, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд.16-Б; код ЄДРПОУ 20482573) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним наказ Запорізького міського центру зайнятості від 21.08.2019 №НТ190821 в частині припинення реєстрації ОСОБА_1 як безробітного та про припинення виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю.
Зобов'язати Запорізький міський центр зайнятості поновити реєстрацію ОСОБА_1 як безробітного з 20 серпня 2019 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак