10 грудня 2019 року Справа № 280/5484/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., за участю секретаря судового засідання Лузан К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (юридична адреса: 69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39 - А, офіс 25, код ЄДРПОУ 38839217)
до - Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 3, код ЄДРПОУ 38062828)
про скасування постанов від 09.08.2019 №№ 646/1276/15-3/9-П, 647/1277/15-3/9-П,-
08 листопада 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (далі - позивач, ТОВ "СМК") до Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати Постанови відповідача № 646/1276/15-3/9-П, №647/1277/15-3/9-П від 09.08.2019.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ТОВ "СМК" вважає, що Постанови НКФП №№ 646, 647 винесена всупереч приписам чинного законодавства, яке регламентує повноваження НКФП, з грубими порушеннями порядку застосування заходів впливу НКФП, а також без урахування фактичних обставин справи. З огляду на викладене, позивач змушений звернутися суду із позовом.
Ухвалою судді від 11 листопада 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, судове засідання призначено на 10 грудня 2019 року.
10.12.2019 представником відповідача через канцелярію суду (вх. №52130) поданий відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що факт неподання інформації позивачем, який зафіксований в акті про неподання інформації від 08.08.2019 № 1276/15-3/9 та №1277/15-3/9 стали підставою для застосування до Товариства штрафної санкції та процедури притягнення до адміністративної відповідальності передбаченої Законом України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» № 2664-ІІІ. З наведених підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача у порядку письмового провадження. На задоволенні позовних вимог позивач наполягає у повному обсязі.
Від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №52129) подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ТОВ СМК було отримано Вимогу Нацкомфінпослуг про надання інформації від 23.04.2019 № 2875/15-8, згідно з якою, з посиланням па численні скарги позичальників - клієнтів позивача, вимагалося падання значного обсягу інформації, в тому числі щодо діючих договорів за період з 28.02.2019 по 15.04.2019, протягом 10 календарних днів з моменту отримання Вимоги; запитувлась інформація щодо періодичного надання інформації починаючи з 01.05.2019 станом на перше число та на п'ятнадцяте число кожного місяця щодо всіх діючих договорів позики, укладених з фізичними особами.
Позивчем, у відповідь на Вимогу від 23.04.2019 № 2875/15-8 було надіслано лист від 15.05.2019 № 23-Ю, в якому ТОВ СМК зверталося з проханням повідомити, які саме фізичні особи-споживачі послуг підприємства зверталися зі скаргами та які саме документи щодо таких звернення потрібні Нацкомфінпослуг для виконання покладених на неї функцій, повідомити, якими нормами законодавства встановлено обов'язок учасника ринку фінансових послуг подавати інформацію у формі, обсязі та у строки, зазначені у Вимозі.
У відповідь па Лист позивача від 15.05.2019 № 23-Ю Нацкомфінпослуг надіслало лист від 18.06.2019 № 4622/15-8, в якому було зазначено, що підставою для звернення з вимогою про надання інформації про всі укладені договори послужили звернення громадян: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Проте, як стверджує позивач у позові, він не мав взаємин із жодним з перелічених фізичних осіб. Більше того, про відсутність взаємин із деякими з них позивач вже повідомляв окремо відповідача лситами, а саме щодо: ОСОБА_9 (відповідь на вимогу №1990/15-8 від 08.02.19.), ОСОБА_7 (Відповідь на Вимогу №1989/15-8 від 08.02.19) та ОСОБА_8 (Відповідь на Вимогу №652/15-8 від 16.01.19). Про такий факт було повідомлено відповідача листом позивача від 04.07.2019 №27-Ю.
Вимогою від 12.06.2019 №4446/15-8 відповідач відкликав Вимогу від 23.04.2019 № 2875/15-8.
Факт неподання інформації позивачем зафіксований в акті про неподання інформації від 08.08.2019 № 1276/15-3/9 та №1277/15-3/9 який і став підставою для застосування до позивача штрафної санкції та процедури притягнення до адміністративної відповідальності передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" № 2664.
Постановами від 09.08.2019 № 646/1276/15-3/9-П, №646/1277/15-3/9 застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн за кожне правопорушення.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" № 2664-III від 12 липня 2001 року (далі - Закон №2664).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону №2664 фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених частиною 1 статті 21 Закону №2664 встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Указом Президента України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг" від 23 листопада 2011 року №1070/2011 на виконання Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Згідно пунктів 1, 2 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством. Нацкомфінпослуг у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Повноваження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг визначені статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Так, згідно з пунктами 10, 12 частини 1 статті 28 Закону №2664 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції: у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення; надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.
Таким чином, відповідачу надано право витребувати документи, які безпосередньо пов'язані з правопорушенням, усунення якого повинно бути здійснене на підставі розпорядження Нацкомфінпослуг.
Статтею 39 Закону №2664 передбачено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.
Позивач, у відповідь на вимогу від 23.04.2019 № 2875/15-8 надіслав на адресу Нацкомфінпослуг лист від 15.05.2019 № 23-Ю, в якому звертався з проханням повідомити, які саме фізичні особи-споживачі зверталися зі скаргами та які саме документи щодо таких звернення потрібні Нацкомфінпослуг для виконання покладених на неї функцій; якими нормами законодавства встановлено обов'язок учасника ринку фінансових послуг подавати інформацію у зазначеній формі та обсязі у строки, зазначені у вимозі.
Відповідач у відповідь на лист позивача від 15.05.2019 № 23-Ю (лист від 18.06.2019 № 4622/15-8) зазначив, що підставою для звернення з вимогою про надання інформації про всі укладені договори є звернення громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Однак позивач не мав взаємин із жодним з перелічених фізичних осіб. Про відсутність взаємин із деякими з них позивачем повідомлялося раніше у відповідях на вимоги №1990/15-8 від 08.02.19, №1989/15-8 від 08.02.19, №652/15-8 від 16.01.19. Про це відповідач був повідомлений позивачем листом від 04.07.2019 № 27-Ю.
Судом також встановлено, що вимогою від 12.06.2019 № 4446/15-8 Нацкомфінпослуг відкликала вимогу від 23.04.2019 № 2875/15-8.
Не зважаючи на викладене вище, Нацкомфінпослуг Постановою від 09.08.2019 № 646/1276/15-3/9 (тобто після відкликання вимоги від 23.04.2019 № 2875/15-8) було застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.
В свою чергу у відповідності до Вимоги від 12.06.2019 № 4446/15-8 Нацкомфінпослуг вимагала систематично надавати інформацію згідно із додатком до Вимоги (щодо всіх договорів, щодо яких позичальники прострочили виконання зобов'язань), по суті встановлюючи зобов'язання для учасника ринку фінансових послуг надавати новий вид звітності.
У відповідності до приписів ч. 1 ст. 23 Закону №2664 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. З огляду на те, що відповідач є державним органом, на нього поширюється дія частини 2 ст. 19 Конституції України, згідно з якою: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1070, також не наділяє відповідача правом вимагати будь-яку інформацію чи документи, а лише надає право витребувати необхідні для розгляду фактів вчинених правопорушень документів у відповідності до покладених на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг завдань. Отже ані необхідності, ані пов'язаності із завданнями відповідача витребуваних документів та інформації згідно із вимогами від 23.04.2019 № 2875/15-8 та від 12.06.2019 № 4446/15-8 відповідачем не обґрунтовано.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 Закону №2664 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу, зокрема, накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 41 Закону №2664 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частинами 2, 3 статті 41 Закону №2664 встановлено, що рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про застосування штрафних санкцій може бути оскаржено в суді. Штрафи, накладені національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, стягуються у судовому порядку. Відповідно частини 1 статті 42 Закону №2664 штрафи, передбачені статтею 41 цього Закону, накладаються Головою, іншими членами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також уповноваженими комісією посадовими особами після розгляду матеріалів, що засвідчують факт правопорушення.
Частиною 2 статті 42 Закону №2664 передбачено, що про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 41 цього Закону, уповноваженою особою, яка його виявила, складається акт, який разом з поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи чи фізичної особи - підприємця та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надсилається посадовій особі, яка має право накладати штраф. Згідно частини 6 статті 42 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" посадові особи національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, визначені у частині першій цієї статті, приймають рішення про накладення штрафу протягом 30 днів після надходження документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Рішення про накладення штрафу оформляється постановою, що надсилається учаснику ринків фінансових послуг.
Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 20 листопада 2012 № 2319, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за №2112/22424, відповідно до пунктів 1, 10 частини першої статті 28, статей 39 - 42 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", підпунктів 4, 40 пункту 4, пункту 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070, затверджено Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги (надалі - Положення № 2319). Відповідно до пункту 1.1 Положення № 2319 це Положення розроблене відповідно до Законів України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про страхування", "Про кредитні спілки", "Про недержавне пенсійне забезпечення", інших законів та Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070, з метою встановлення порядку та умов застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - заходи впливу), та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг. Це Положення визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - справи про правопорушення), механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) про застосування заходів впливу та їх оскарження.
Відповідно до приписів пункту 1.2. Положення №2319 особа - учасник ринку фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг); уповноважені особи Нацкомфінпослуг - Голова Нацкомфінпослуг, керівники самостійних структурних підрозділів або особи, які їх заміщують, за напрямами здійснення нагляду за окремими ринками фінансових послуг.
Приписами пункту 1.5 Положення №2319 визначено, що дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися, зокрема, в матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації.
Посадова особа Нацкомфінпослуг при виявленні порушення законодавства про фінансові послуги, за яке застосовується захід впливу, складає акт про правопорушення (пункт 1.11 Положення № 2319).
Належним чином оформлені акт про правопорушення, рішення Нацкомфінпослуг або уповноваженої особи Нацкомфінпослуг про результати розгляду справи про правопорушення вважається надісланим особі, якщо їх надіслано поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі під підпис (пункт 1.12 Положення № 2319).
Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Положення № 2319 Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу: накладати штрафи в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Рішення про накладення штрафної санкції (штрафу) на особу за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, приймається у вигляді постанови уповноваженої особи Нацкомфінпослуг.
Розгляд справ про правопорушення та застосування заходу впливу, передбаченого підпунктом 3 пункту 2.1 розділу II цього Положення, належить до повноважень Голови Нацкомфінпослуг або керівників самостійних структурних підрозділів або осіб, які їх заміщують, за напрямами здійснення нагляду за окремими ринками фінансових послуг (пункт 3.2 Положення № 2319).
За приписами пунктів 4.1, 4.3 Положення № 2319 провадження у справі про правопорушення є обов'язковою передумовою застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення. Днем початку провадження у справі про правопорушення є дата складання посадовою особою Нацкомфінпослуг акта про правопорушення.
Акт про правопорушення складається та підписується в двох примірниках не пізніше 15 робочих днів з дати виявлення порушення законодавства про фінансові послуги.
Відповідно до абзацу другого пункту 4.5 Положення № 2319 постанова про накладення штрафних санкцій, передбачених статтею 41 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", приймається уповноваженою особою Нацкомфінпослуг протягом 30 календарних днів після отримання нею акта про правопорушення та документів, які стосуються справи про правопорушення.
Пунктом 4.9. Положення № 2319 визначено, що примірник акта про правопорушення надсилається особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі під підпис не пізніше п'яти днів з дати його складання з повідомленням про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до пункту 4.12 Положення № 2319 уповноважена особа Нацкомфінпослуг при підготовці справи про правопорушення, за яке передбачено застосування заходу впливу, визначеного підпунктом 3 пункту 2.1 розділу II цього Положення, до розгляду повинна, серед іншого, перевірити своєчасність повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення.
Пунктом 4.13 Положення №2319 визначено, що уповноважена особа Нацкомфінпослуг вирішує питання, передбачені у пункті 4.12 цього розділу, визначає дату, час та місце розгляду справи про правопорушення, про що повідомляється особа рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи про правопорушення або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі під підпис. Керівник або уповноважений представник особи при розгляді справи про правопорушення має право: знайомитися з усіма матеріалами, які є у справі про правопорушення; бути присутнім при розгляді справи про правопорушення; надавати пояснення (у тому числі письмові), заявляти клопотання по суті виявленого порушення /пункт 4.14 Положення № 2319/.
Рішення про застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1 - 3, 6 - 9 пункту 2.1 розділу ІІ цього Положення, набирають чинності з дня їх винесення Нацкомфінпослуг.4.24. Особа може оскаржити рішення про застосування заходу впливу у встановленому законодавством порядку.
Рішення про результати розгляду справи про правопорушення надсилається особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення за її місцезнаходженням або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі під підпис не пізніше п'яти робочих днів з дня його прийняття. Рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходу впливу, передбаченого підпунктом 3 пункту 2.1 розділу ІІ цього Положення, може бути оскаржене особою до Нацкомфінпослуг як колегіального органу або до суду, а рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1, 2, 4 - 9 пункту 2.1 розділу ІІ цього Положення, - до суду.
З аналізу викладених норм вбачається, що учасники ринків фінансових послуг повинні виконувати вимоги Нацкомфінпослуг, якщо вони складені у межах компетенції, визначеної діючим законодавством, та своєчасно, у спосіб і строки, передбачені діючим законодавством, надавати витребувані останньою інформацію та документи, необхідні для усунення порушень, виявлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції. Відповідач, за наявності правопорушення, повинен скласти відповідний акт, направити його на адресу учасника ранків фінансових послуг та повідомити останнього про дату, час та місце розгляду справи. Пересвідчитись про належне повідомлення щодо розгляду.
Відповідачем до суду не надано доказів, які б свідчили про те, що позивачу направлено акт щодо встановленого порушення та повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, а також надання права особі на подачу та розгляд її заперечень на акт перевірки.
Недотримання зазначених процесуальних вимог нівелює право особи, яка притягається до відповідальності, на захист її прав та інтересів в адміністративному досудовому порядку та зумовлює незаконність рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 826/10418/16.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно використання адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів на 316 засіданні, термін «адміністративний акт» - це будь-яка індивідуальна дія чи рішення, що приймається при здійсненні державних повноважень і мають такий характер, що безпосередньо стосується прав, свобод або інтересів осіб; термін «дискреційне повноваження» означає повноваження, яке наділяє адміністративний орган певною мірою свободи стосовно прийняття рішення та дозволяє йому вибирати з кількох юридично прийнятних рішень той, який він вважає найбільш доцільним; при реалізації такого повноваження необхідно належним чином враховувати вимоги до ефективного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні суспільні інтереси.
Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року у справі № 21-87а13, постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2018 року у справі №815/4569/17.
За таких обставин, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09.08.2019 № 646/1276/15-3/9-П та № 647/1277/15-3/9-П прийняті відповідачем з перевищенням повноважень, не у спосіб, що передбачений законодавством України, та без урахування права особи на участь в процесі прийняття цього рішення, що з огляду на приписи частини 2 статті 19 Конституції України та пунктів 1, 9 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є безумовною підставою для визнання їх протиправними та скасування.
Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних вимог з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною 3статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір відповідно до платіжного доручення № 4229 від 22.10.2019 у сумі 3842,00 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (вул. Незалежної України, буд. 39-А, оф. 25, м. Запоріжжя, 69037, код ЄДРПОУ 38839217) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (вул. Б. Грінченка, буд. 3, м. Київ 1, 01001, код ЄДРПОУ 38062828) про скасування постанов задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (вул. Б. Грінченка, буд. 3, м. Київ 1, 01001, код ЄДРПОУ 38062828) від 09.08.2019 № 646/1276/15-3/9-П.
Визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (вул. Б. Грінченка, буд. 3, м. Київ 1, 01001, код ЄДРПОУ 38062828) від 09.08.2019 № 647/1277/15-3/9-П.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (вул. Незалежної України, буд. 39-А, оф. 25, м. Запоріжжя, 69037, код ЄДРПОУ 38839217) за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (вул. Б. Грінченка, буд. 3, м. Київ 1, 01001, код ЄДРПОУ 38062828) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано суддею 10.12.2019.
Суддя Р.В. Сацький