11.12.2019
Справа № 642/6886/13-к
Провадження № 1-в/642/228/19
11 грудня 2019 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові заяву заступника начальника слідчого відділу Управління Служби Безпеки України в Харківській області ОСОБА_3 про вирішення питання про долю речових доказів,
До Ленінського районного суду м.Харкова звернувся заступник начальника слідчого відділу Управління Служби Безпеки України в Харківській області ОСОБА_4 із заявою про вирішення питання про долю речових доказів, вказуючи, що 03.09.2013 Ленінським районним судом м.Харкова ухвалено вирок відносно ОСОБА_5 , який набрав законної сили. Згідно вказаного вироку, судом затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_6 та визнано винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 305 КК України, проте не вирішено питання про долю речових доказів, а саме: пакету з шортами, що належали ОСОБА_5 .
Начальник слідчого відділу Управління Служби Безпеки України в Харківській області ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.
Прокурор в судове засідання також не з'явився, про дату та час розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.
Засуджений ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.
Згідно положень ч.4 ст.107 Кримінального процесуального кодексу України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому проваджені, чи в разі, якщо відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що заява начальника слідчого відділу Управління Служби Безпеки України в Харківській області ОСОБА_3 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 п. 14 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Як зазначено у п.4 ч.2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення
-питань, передбачених пунктами 1,10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 Кримінального кодексу України),12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв'язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює),14 частини першої статті 537,статті 538 цього Кодексу.
Згідно ст. 78 КПК України речовими доказами є предмети, які були знаряддями злочину, зберегли на собі сліди злочину і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності.
Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Згідно вимог ст.100, п.1 ч.4 ст.374 КПК України, при винесенні вироку суду, суд повинен вирішити питання щодо речових доказів в кримінальному провадженні.
Вироком Ленінського районного суду м.Харкова від 03.09.2013 судом затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_6 та визнано винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 305 КК України, вирішено питання про долю речових доказів.
Проте, судом з'ясовано, що при ухваленні вказаного вироку, суд вирішив питання лише щодо речових доказів: проїзного документу, наркотичного засобу, змивів з рук та зрізів нігтьових пластин, при цьому, судом не було враховано постанову слідчого в ОВС 1-го відділення слідчого відділу УСБ України в Харківській області ОСОБА_7 від 22.07.2013, якою крім вказаних речових доказів, речовим доказом також було визнано шорти ОСОБА_5 та передано їх на відповідальне зберігання в камеру речових доказів слідчого відділу за адресою: м.Харків, вул. Мироносицька, 2.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, про необхідність вирішення долі речових доказів, оскільки не вирішення даного питання сприятиме виникненню труднощів при виконанні вироку Ленінського районного суду м.Харкова від 03.09.2013, а тому заява заступника начальника слідчого відділу Управління Служби Безпеки України в Харківській області ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.100, 537 КПК України, суд,-
ухвалив:
Заяву заступника начальника слідчого відділу Управління Служби Безпеки України в Харківській області ОСОБА_3 про вирішення питання про долю речових доказів у кримінальній справі №642/6886/13-к (провадження 1-кп/642/386/13) за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 305 КК України - задовольнити.
Речові докази : пакет із шортами ОСОБА_5 , які були визнані речовими доказами постановою слідчого в ОВС 1-го відділення слідчого відділу УСБ України в Харківській області ОСОБА_7 від 22.07.2013 (по кримінальному провадження №22013220000000172) та передані на зберігання в камеру речових доказів слідчого відділу за адресою: м.Харків, вул. Мироносицька, 2 - знищити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Харкова протягом 7 днів з дня її проголошення.
Головуючий: