Справа № 640/1983/19
н/п 1-кс/953/14582/19
"11" грудня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 20 листопада 2019 року у кримінальному провадженні № 12018220000001366 від 18 листопада 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
встановив:
09.12.2019 до суду надійшло вищевказане клопотання власника майна ОСОБА_3 , у якому заявник просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 20.11.2018 по кримінальному провадженню №12018220000001366 на автомобіль Фольксваген - фургон державний номер НОМЕР_1 , та повернути автомобіль Фольксваген - фургон державний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на зазначений автомобіль його власнику ОСОБА_3 .
На обґрунтування клопотання заявник зазначив, що у провадженні Прокуратури Харківської області знаходиться кримінальне провадженню №12018220000001366 від 11 листопада 2018 року, за яким арештовано та визнано речовим доказом автомобіль фольксваген - фургон державний номер НОМЕР_2 . Даний автомобіль належить йому на праві приватної власності, та, як вважає заявник, не має відношення до кримінального провадження №12018220000001366 від 11.11.2018, а був переданий за договором оренди. Він не є роботодавцем обвинуваченого та не несе за нього відповідальності. Кримінальне провадження триває понад рік, всі необхідні експертизи були проведені; надано доступ сторонам для огляду речового доказу. Обвинувальний акт, який внесений до ЄРДР за №12018220000001366 був повернутий прокурору. Вказав, що понад рік він, як власник автомобіля, не може ним користуватися, що суттєво впливає на його матеріальний стан.
Посилаючись на ч.1 ст.100, ч.2 ст.170 КПК України, вважав, що в застосуванні арешту автомобіля відпала потреба, оскільки досудове слідство у кримінальному провадженні завершено, були проведені всі можливі експертизи, зняті всі можливі сліди та отримані всі можливі відомості, які можуть бути використані як докази.
Про дату, час та місце проведення судового засідання заявник, прокурор та слідчий повідомлені судом своєчасно та належним чином (а.с.12), проте в судове засідання не з'явилися.
Заявник ОСОБА_3 причини неявки суду не повідомив, будь - яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
Процесуальний керівник у кримінальному провадженні - прокурор відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_4 електронною поштою направив до суду заяву, у якій просив клопотання розглянути за його відсутності та у його задоволенні відмовити, у зв'язку з тим, що транспортний засіб можливо буде потрібний під час розгляду справи в суді. Також повідомив, що 04.12.2019 обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 за ч.2 ст.286 КК України за вказаним кримінальним провадженням направлений до СУ ГУНП в Харківській області для усунення недоліків, у зв'язку з поверненням обвинувального акту ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 14.05.2019 (а.с.13).
Слідчий ВР злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 направив до суду лист, у якому просив проводити судове засідання за його відсутності, проти задоволення клопотання заперечує, оскільки автомобіль «Фольксваген ЛТ» р.н. НОМЕР_1 визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні. 30.01.2019 ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч.2 ст.286 КК України та кримінальне провадження направлено прокурору для затвердження обвинувального акту та подальшого його направлення до Дергачівського районного суду Харківської області. На теперішній час остаточне рішення за обвинуваченням ОСОБА_5 в суді не прийняте. Не виключена можливість призначення судових експертиз в суді, в ході яких може знадобитись автомобіль «Фольксваген ЛТ» р.н. НОМЕР_1 , тому слідство заперечує в знятті арешту з вказаного автомобіля (а.с.14).
До вказаного листа додав копії матеріалів, а саме: Витягу з ЄРДР № 12018220000001366 від 18.11.2018 року; Постанови про визнання речових доказів від 19.11.2018 (А.С.15-16).
Неявка учасників процесу, у відповідності до ст. 174 КПК України, не перешкоджає розгляду клопотанню.
Слідчий суддя, вивчивши документи та матеріали, якими заявник обґрунтовує доводи клопотання та які надані до суду, приходить до наступного.
З наданих даних достовірно встановлено, що ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018220000001366 від 18 листопада 2018 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 15).
Постановою слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 від 19.11.2018 автомобіль «Фольксваген ЛТ» р.н. НОМЕР_1 визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні №12018220000001366 від 18.11.2018 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с.16).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20.11.2018 накладено арешт на автомобіль «VOLKSWAGEN LT46» р.н. НОМЕР_1 , який, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , належить ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку. Накладено арешт на тимчасове вилучене під час проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 17.11.2018 майно, а саме: спрацьовану подушку безпеки з рульового колеса автомобіля «VOLKSWAGEN LT46» р.н. НОМЕР_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку. Визначено місце зберігання автомобіля «VOLKSWAGEN LT46», р.н. НОМЕР_1 , а також подушку безпеки з рульового колеса вказаного автомобіля, згідно п.20 постанови Кабінету Міністрів України № 1104 від 19.11.2012, спеціальний майданчик тимчасового тримання транспортних засобів ДП «ІНФОРМ-РЕСУРСИ МВС України» за адресою: м. Харків вул. Пушкінська, 107 (а.с.7-8).
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Вимогами ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
Як передбачено ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Під час розгляду клопотання слідчого про арешт майна судом було встановлено, що автомобіль «VOLKSWAGEN LT46» р.н. НОМЕР_1 є речовим доказом, який зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Звертаючись до суду з клопотанням про скасування арешту з автомобіля «VOLKSWAGEN LT46» р.н. НОМЕР_1 , заявник посилається на проведення всіх можливих слідчих дій у кримінальному провадженні.
Проте даних на підтвердження того, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, матеріали клопотання не містять. Даних, що з вказаним транспортним засобом проведені всі необхідні експертизи, тощо, слідчому судді також не надано, а тому клопотання є передчасним та задоволенню на теперішній час не підлягає.
Більш того, відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Пунктом 16 ст.7 КПК України визначені загальні засади кримінального провадження, до яких відноситься, зокрема, безпосередність дослідження показань, речей і документів (ст..23 КПК України).
Так, відповідно до ч.1 ст.23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо.
Порядок дослідження речових доказів судом визначено ст..357 КПК України.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного, якому має бути гарантовано та забезпечено право на справедливий суд, в т.ч. на дослідження речових доказів судом, в разі необхідності, що також узгоджується з усталеною практикою Європейсь-кого Суду з прав людини («Боєць проти України» № 20963/08 від 30.01.2018).
Крім того, за вказаних обставин певне тимчасове втручання в реалізацію права власності, яке прямо передбачено законом, не суперечить змісту статті 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини, оскільки переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду кримінального провадження, з дотриманням справедливого балансу інтересів.
Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ч. 4 ст. 107 КПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 28, 107, 174, 309, 372, ст.376 ч.2 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 20 листопада 2019 року у кримінальному провадженні № 12018220000001366 від 18 листопада 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1