Справа № 572/2490/19
26 листопада 2019 року Сарненський районний суд Рівненської області
в складі:
головуючого судді ВЕДЯНІНОЇ Т.О.
при секретарі ВОЗНЮК М.В.
за участю :
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сарни справу №572/2490/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки із майна, що перебуває у спільній частковій власності як окремиого домоволодіння, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить виділити в натурі майно, що належить позивачу, як окреме будинковолодіння, а саме : 59/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (загальною площею 88,6 кв.м., житловою площею 61,1 кв.м), припинивши спільну часткову власність на вказане будинковолодіння сторін по справі, а також 59/100 частин земельної ділянки розміром 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, право власності на яку підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК №540034, виданим 6 грудня 2000 року, припинивши спільну сумісну власність на цю земельну ділянку.
В обґрунтування заявлених позовних позивачем вимог вказано, що сторони є співвласниками відповідних часток у житловому будинку АДРЕСА_1 , а тому, відповідно до норм цивільного законодавства, як власники своєї частки мають право на виділ у натурі своєї частки з метою вільно володіти та розпоряджатись своїм майном, а тому позивач просить виділити належну йому частку будинковолодіння як окреме будинок володіння із присвоєнням окремої поштової адреси. Позивач зазначає, що в даному випадку є технічна можливість виділу (поділу) будинковолодіння в натурі відповідно до часток співвласників. Враховуючи наведене, позивач просить також здійснити розподіл земельної ділянки, розташованої за тією ж адресою, відповідно до частки у житловому будинку.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги.
Відповідач ОСОБА_2 вимоги ОСОБА_1 визнав повністю.
Сторони підтвердили, що на даний момент майно дійсно розподілено між співвласниками в натурі, через що як такого спору про його поділ між ними немає, а звернення до суду було обумовлено необхідністю документального оформлення окремих часток будинковолодіння.
Клопотань сторонами заявлено не було.
Таким чином, судом з'ясовано, що предметом даного спору є визнання житла, належного сторонам, окремим будинковолодінням та виділ часток із спільної сумісної власності.
Вказані правовідносини регулюються нормами ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України - власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформований станом на 17 липня 2019 року, наданий позивачем, доводить, що ОСОБА_1 є власником 59/100 частин житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 є власником 41/100 частин цього ж будинковолодіння (форма власності приватна, вид власності - спільна часткова).
Право власності ОСОБА_2 на вказане майно було набуте на підставі договору дарування частки житлового будинку з надвірними будівлями від 23 серпня 2006 року.
Вказані обставини підтверджені наданими суду копіями Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11 жовтня 2006 року та договору дарування від 23 серпня 2006 року, за яким ОСОБА_2 набув 41/100 частину будинковолодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , загальною площею 107,1 кв.м.
Надана позивачем копія технічного паспорту, виготовленого на будинковолодіння, розташоване по АДРЕСА_1 доводить, що за вказаною адресою станом на 29 липня 2019 року розташований житловий будинок загальною площею 148,5 кв.м., який складається із квартири №1 - площею 59,9 кв.м. та квартири №2 - площею 88,6 кв.м.
Статтею 364 ЦК України встановлено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, при чому такий виділ має бути можливим. Таке майно, відповідно до ст.367 ЦК України може бути поділено в натурі між співвласниками. В такому випадку право спільної часткової власності на нього припиняється.
На доведення можливості здійснення розподілу будинковолодіння позивачем суду надано висновок №2065 від 29 липня 2019 року, виготовлений ПП «Консалтингова компанія Білд Лайф», відповідно до якого частини співвласників будинковолодіння, визначені, відповідно, як 41/100 та 59/100, розташованого по АДРЕСА_1 .відокремлені та забезпечені окремими входами та інженерними комунікаціями і можуть експлуатуватись незалежно одна від одної.
В поданій до суду позовній заяві заявлено вимогу саме про виділ частки із майна, що перебуває у спільній власності.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Аналогічно, частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Таким чином, завданням судового розгляду є захист права особи, яке є порушеним, оспорюваним або не визнається певною особою, яка має відповідати за позовними вимогами, що пред'являються позивачем.
В даному випадку спір між сторонами щодо виділу частки у спільному майні в натурі відсутній, що підтвердили сторони в судовому засіданні.
Крім цього, сторони пояснили, що будинковолодіння дійсно є розподіленим між ними в натурі.
Таким чином, відповідачем право позивача визнається та не оспорюється, а тому підстави для судового захисту в цій ситуації відсутні.
В обґрунтування звернення до суду позивач пояснив, що сторони не можуть документально зареєструвати своє право.
Однак, доказів цих обставин суду надано не було, якою саме особою заперечується право сторни на виділ частки із спільного майна в позовній заяві не зазначено.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позов ОСОБА_1 щодо виділу частини будинковолодіння як окремого будинковолодіння не підлягає до задоволення.
Також, позивачем заявлено вимогу про виділ частки із спільної земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 .
Копія Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №540034 від 6 грудня 2006 року із додатком та абрисом, доводять, що земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 , співвласником земельної ділянки є ОСОБА_2 . Розмір часток співвласників не визначено.
Позивачем заявлено вимогу про виділ частки і із цього майна.
За відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки застосовуються положення ч.4 ст.120 ЗК, за правилами якої особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди, стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.
Вказана вище земельна ділянка згідно із вимогами ч.1 ст.89 ЗК України перебуває у спільній сумісній власності сторін по справі.
Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності, відповідно до ч.2 ст.89 ЗК України, здійснюються за договором або законом, оскільки за змістом ч.4 ст.89 ЦК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.
Аналогічно, сторони визнали, що спору з приводу розподілу земельної ділянки немає.
Враховуючи досліджені судом докази суд вважає безпідставними заявлені вимоги, через що у їх задоволенні слід відмовити.
На підставі ст.ст. 15, 368, 370 ЦК України, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 (жителя АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (жителя АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 ) про виділ йому у натурі частини майна, що належить позивачеві на праві власності, а саме : 59/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 88,6 кв.м, житловою площею 61,1 кв.м., а також частини господарських будівель та споруд, розташованих за цією ж адресою (літню кухню «В», сарай «г3», сарай «Д», погріб «К», літній душ «Л», вбиральню «Ж», огорожу «№1», огорожу «№2») із припиненням права спільної часткової власності на вказане будинковолодіння, виділ в натурі 59/100 частини земельної ділянки розміром 0,1000 га., розташованої в АДРЕСА_1 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, право на яку підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК №540034, який був виданий 6 грудня 2000 року, із припиненням права спільної сумісної власності на цю земельну ділянку - відмовити, за безпідставністю заявлених позовних вимог.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: підпис
Копія вірно
Суддя Сарненського районного суду
Рівненської області Т.О.Ведяніна