09 грудня 2019 року місто Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючого судді - Галінської В.В.
секретар судового засідання - Калетинець Т.В.
справа №569/15221/19
учасники справи: позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_2 , просить усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 , шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі договору довічного утримання від 10 листопада 2017 року він отримав у власність 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями під номером АДРЕСА_1 та зобов'язався забезпечувати ОСОБА_3 утриманням довічно, тобто щотижнево забезпечувати грошовими ресурсами та щомісячно сплачувати комунальні послуги, встановлені відповідними договорами. Приблизно у 2007 році ОСОБА_3 , після смерті батьків ОСОБА_2 подарував останньому, як своєму онукові, трьохкімнатну квартиру по АДРЕСА_2 . Через деякий час ОСОБА_2 відчужив цю квартиру і залишився без житла. Тоді він сам прийшов до ОСОБА_3 , який погодився надати місце онукові для проживання. При цьому, ОСОБА_2 зловживав алкогольними напоями, ніде не працював, хворів, вчиняв сварки і бійки з ОСОБА_3 , взагалі не сплачував комунальних послуг. У кінці 2017 року в Рівненській міській лікарні ОСОБА_2 було зроблено складну операцію, після чого він попросив зареєструвати його за місцем перебування у зв'язку з оформленням групи інвалідності. Він погодився тимчасово зареєструвати ОСОБА_2 в належному йому будинку АДРЕСА_1 . Однак, починаючи з березня 2019 року протиправними діями відповідача ОСОБА_2 створено перешкоди у допуску його до житлового будинку для виконання покладених договором довічного утримання зобов'язань перед престарілим ОСОБА_3 . ОСОБА_2 не допускає його до житлового будинку, змінив замки вхідних дверей до приміщення будинку, а на законну вимогу допустити мене до будинку відповідає фізичними нападками, вчиняє конфлікти, погрожує фізичною розправою, цькування собакою. Постановою №122 у справі про адміністративне правопорушення від 12 червня 2019 року Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Рівненської міської ради ОСОБА_2 . було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.186 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 85 грн. У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 продовжував чинити перешкоди щодо доступу до житла, з метою забезпечення особистої безпеки під час відвідування ОСОБА_3 він уклав договір на забезпечення особистої безпеки фізичної особи працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСС» №7 від 05 липня 2019 року. А тому, вважає, що наявні підстави для усунення перешкод у користуванні його житловим приміщенням шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 27 серпня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити, вказав, що проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, жодних заяв чи клопотань від нього не надходило. Враховуючи, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, відповідач відзив не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення. Таким чином, суд ухвалив провести розглядати справу у відсутність відповідача за доказами, що містяться в матеріалах справи при заочному розгляді справи відповідно до положень ст. 281 ЦПК України.
Свідок ОСОБА_4 , яка є цивільною дружиною позивача ОСОБА_1 , суду показала, що ОСОБА_2 зареєстрований і проживає у будинку за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 за договором довічного утримання. ОСОБА_2 пиячить, комунальні платежі не сплачує та не допускає до будинку позивача ОСОБА_1 для виконання зобов'язань перед престарілим ОСОБА_3 , змінив замок у вхідних дверях, погрожує позивачу фізичною розправою.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , який працює директором ТОВ «ДАСС», суду показав, що між ОСОБА_1 та ТОВ «ДАСС» 05.07.2019 року укладено договір на забезпечення особистої безпеки фізичної особи працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСС» №7, відповідно до якого ТОВ «ДАСС» надає позивачу охоронні послуги. На виконання умов указаного договору він разом із начальником служби безпеки ТОВ «ДАСС» Суботом В.О. супроводжували позивача ОСОБА_1 під час відвідування ОСОБА_3 у будинку за адресою АДРЕСА_1 , 06 липня 2019 року, 10 липня 2019 року, 14 липня 2019 року , 18 липня 2019 року, 20 липня 2019 року, 25 липня 2019 року і 27 липня 2019 року. При цьому ОСОБА_2 кожного разу чинив перешкоди у допуску ОСОБА_1 до житлового будинку, замикав двері у будинку, погрожував фізичною розправою, залякував собакою.
Заслухавши виступи учасників справи, допитавши свідків, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 є власником Ѕ частки житлового будинку з надвірними будівлями під номером АДРЕСА_1 на підставі договору довічного утримання від 10 листопада 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області.
Відповідно до п.7 указаного договору, набувач ОСОБА_1 зобов'язався довічно утримувати відчужувача ОСОБА_3 , а також щомісячно сплачувати комунальні послуги на Ѕ частку житлового будинку з надвірними будівлями у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг. До оплачуваних щомісячних витрат на комунальні послуги належать: послуги ЖЕК по утриманню будинку, плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання, електроенергія, абонентська плата за телефон, за послуги соціального пакету кабельного телебачення та оплата домофону.
Як вбачається із пояснень позивача у кінці 2017 року відповідач ОСОБА_2 , який є внуком відчужувача за договоромдовічного утримання від 10 листопада 2017 року ОСОБА_3 , попросив тимчасово зареєструвати його за адресою АДРЕСА_1 у зв'язку з оформленням групи інвалідності.
20 лютого 2018 року позивач ОСОБА_1 зареєстрував відповідача у будинку за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією про реєстрацію місця проживання УДМС України від 14.08.2019 року.
Однак, починаючи з березня 2019 року відповідач ОСОБА_2 почав чинити позивачу ОСОБА_1 перешкоди у допуску до належного йому на праві власності житлового будинку АДРЕСА_1 для виконання покладених договором довічного утримання зобов'язань перед престарілим ОСОБА_3 . ОСОБА_2 змінив замки вхідних дверей до приміщення будинку, а на законну вимогу допустити позивача до будинку відповідав фізичними нападками, вчиняв конфлікти, погрожував фізичною розправою, залякував собакою.
Вказані обставини підтвердила у судовому засіданні допитана як свідок цивільна дружина позивача ОСОБА_4 .
Постановою №122 у справі про адміністративне правопорушення від 12 червня 2019 року Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Рівненської міської ради ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.186 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 85 грн. Як убачається із зазначеної постанови, 17 травня 2019 року близько 13 год. 30 хв. в АДРЕСА_1, ОСОБА_2 вчинив самоуправство, а саме самовільно, всупереч встановленому законом порядку обмежив доступ до житла ОСОБА_1 .
У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 продовжував чинити перешкоди щодо доступу до житла, позивач ОСОБА_1 з метою забезпечення особистої безпеки під час відвідування ОСОБА_3 уклав договір на забезпечення особистої безпеки фізичної особи працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАСС» №7 від 05 липня 2019 року.
На виконання умов указаного договору директор ТОВ «ДАСС» ОСОБА_5 разом із начальником служби безпеки ТОВ «ДАСС» Суботом В.О. супроводжували позивача ОСОБА_1 під час відвідування ОСОБА_3 у будинку за адресою АДРЕСА_1 , 06 липня 2019 року, 10 липня 2019 року, 14 липня 2019 року , 18 липня 2019 року, 20 липня 2019 року, 25 липня 2019 року і 27 липня 2019 року. При цьому ОСОБА_2 кожного разу чинив перешкоди у допуску ОСОБА_1 до житлового будинку, замикав двері у будинку, погрожував фізичною розправою, залякував собакою, що підтверджується відповідними актами відвідування від 06 липня 2019 року, 10 липня 2019 року, 14 липня 2019 року , 18 липня 2019 року, 20 липня 2019 року, 25 липня 2019 року і 27 липня 2019 року.
Вказані обставини підтверджені показаннями свідка ОСОБА_5 , допитаного у судовому засіданні.
Позивач ОСОБА_1 , звернувшись до суду за захистом свого порушеного прав власності, просить усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 , шляхом визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушенні і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (статті 379, 382 ЦК України)..
Згідно з ст.ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб і будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
У зв'язку з наведеним вище, суд вважає, що права позивача підлягають захисту, оскільки він, як власник нерухомого майна, згідно вимог статті 41 Конституції України та статті 391 ЦК України, має право вільно користуватись і розпоряджатись власністю, оплачувати комунальні послуги, однак реєстрація місця проживання відповідача у належному йому житлі перешкоджає здійсненню його права власності, що призводить до порушення прав позивача.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог та задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 768,40 грн. в рахунок відшкодування сплаченого позивачем судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суд або через Рівненський міський суд протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Учасники процесу:
ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 11 грудня 2019 року.
Суддя: