04 грудня 2019 року Справа № 160/10816/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача стосовно відмови в призначенні йому пенсії за віком з 29.05.2019 року, яка міститься у відповіді від 28.08.2019 року №641/03.7-22;
- зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком з 29.05.2019 року з урахуванням трудового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 на його ім'я (дата заповнення 17 липня 1975 року) та періоду служби в армії згідно військового квитка НУ НОМЕР_2 на його ім'я, виданого 2 листопада 1978 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.05.2019 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії. Проте відповідачем в призначенні пенсії було відмовлено з тих підстав, що його прізвище в трудовій книжці БТ НОМЕР_3 та у військовому квитку НУ № НОМЕР_2 не відповідає даним паспорту в написанні російською мовою. Таким чином, трудовий стаж до 2000 року згідно з трудовою книжкою, а також період служби в армії, враховані не були, а без цього відсутній необхідний трудовий стаж для призначення пенсії. Позивач зазначає, що у відповідача не повинно було виникати сумнівів в належності саме йому трудової книжки та військового квитка. Так, прізвище позивача "Доскальчук" пишеться однаково як російською, так і українською мовами. Також немає підстав вважати, що " ОСОБА_2 " російською мовою не є українською " ОСОБА_3 ". Таким чином, неприйняття відповідачем трудової книжки та військового квитка з надуманих причин є порушенням прав на пенсійне забезпечення. Позивач звертає увагу, що вини в тому, що його офіційні документи заповнені російською мовою, немає.
Ухвалою суду від 05.11.2019 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання вимог ухвали суду 22.11.2019 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що прізвище позивача в трудовій книжці НОМЕР_1 та військового білету не співпадають з прізвищем позивача згідно з даними його паспорту в написанні російською мовою. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача складає 11 років 05 місяців 09 днів. Листом Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 28.08.2019 року № 641/03.7-22 правомірно на законних підставах відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058 від 09.07.2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю у позивача необхідного страхового стажу. Зважаючи на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Керуючись приписами ст.263 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення ним пенсійного віку звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком від 29.05.2019 року.
Відповідач своїм рішенням від 28.08.2019 року №641/037-22 відмовив в призначенні позивачу пенсії, та зазначив, що неможливо прийняти до заліку трудову книжку НОМЕР_4 та військовий квиток НОМЕР_5 , оскільки прізвище в зазначених документах не відповідає даним паспорту в написанні російською мовою, а отже згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж складає лише 11 років 05 місяців 09 днів.
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-IV).
Абзацом 2 частини 1 статті 26 Закону України № 1058-IV визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 26 років при призначенні пенсії (період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року).
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Пунктом 1 Порядку № 637 також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20 Порядку № 637).
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (у редакції протоколів № 11 та № 14 (04 листопада 1950 року)) визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Приписами частин п'ятої статті 48 КЗпП України визначено, що порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі - Інструкція № 58), постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників" та іншими актами законодавства.
Пунктами 4.1, 4.2 Інструкції № 58 передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звертається за призначенням пенсії, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Зазначена правова позиція також викладена у Постанові Верховного суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 (провадження № К/9901/1298/17).
Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22 Конституції України).
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії відповідач посилається тільки на те, що в зазначених документах прізвище позивача не відповідає даним паспорту.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_4 та військового квитку НУ №7964529 вказано російською мовою « ОСОБА_1 ».
Як видно з матеріалів справи, прізвище Доскальчук внесене на підставі свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 від 25.01.1958 р., та паспорту серії НОМЕР_7 , виданим Самарським РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 25.06.2005 року.
Так, в трудовій книжці позивача містяться чіткі дати прийому та звільнення з роботи, переведення на іншу посаду, номери наказів та їх дати, посади, на яких останній працював, та відбиток печаток підприємств при прийнятті та звільнення з роботи. Записи про періоди роботи не містять жодних виправлень.
Враховуючи, що трудова книжка позивача була заповнена 17 липня 1975 року, коли всі документи в Україні заповнювалися російською мовою, то його ім'я ( прізвище, ім'я по-батькові) були в ній заповнені російською мовою.
Відповідно до правової позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Суд звертає увагу, що на особу не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванні заробітної плати на конкретну посаду, яку позивач займав у той чи інший період його роботі підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає позивачу право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Вказану позицію підтримує Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 року по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що сумніви відповідача не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці, військовому квитку, паспорті громадянина України та свідоцтві про народження та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового (страхового) стажу.
За таких обставин, суд вважає за можливе визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області стосовно відмови в призначенні позивачу пенсії за віком з 29.05.2019 року, яка міститься у відповіді від 28.08.2019 року №641/03.7-22.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 29.05.2019 року з урахуванням трудового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 (дата заповнення 17 липня 1975 року) та періоду служби в армії згідно військового квитка НУ №7964529 на ім'я ОСОБА_1 , виданого 2 листопада 1978 року.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи викладене, суд вважає що для забезпечення позивача на отримання належної пенсії слід зобов'язати лише відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2019 року для призначення пенсії за віком з урахуванням трудового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 (дата заповнення 17 липня 1975 року) та періоду служби в армії згідно військового квитка НУ №7964529, виданого 02.11.1978 року, з урахування висновків суду, а у задоволенні решти позовної заяви відмовити.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково, з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково, слід повернути позивачу судові витрати по справі в сумі 384,20 грн. (768,40 грн. : 2).
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 263 КАС України, суд, -
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з 29.05.2019 року, яка міститься у відповіді від 28.08.2019 року №641/03.7-22.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2019 року для призначення пенсії за віком з урахуванням трудового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 (дата заповнення 17.07.1975 року) та періоду служби в армії згідно військового квитка НУ №7964529, виданого 02.11.1978 року, з урахування висновків суду.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_8 ) судові витрати по справі у розмірі 384,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Кучма