Справа № 523/15656/17
Провадження №2/523/812/19
"20" листопада 2019 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі
головуючого судді Сувертак І.В.
за участю секретаря Круглікова О.О.
розглянув в відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в залі суду №5 в місті Одесі, цивільну справу за позовом -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та від імені і в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), треті особи які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 ) про витребування майна від добросовісних набувачів,-
Установив:
Позивач ОСОБА_1 звернулась із зазначеним позовом до суду в листопаді 2017 року та просила суд Витребувати у ОСОБА_2 1/2 частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_10 ; витребувати у ОСОБА_3 , 1/4 частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_10 ; витребувати у ОСОБА_4 1/4 частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_10 .
Вимоги позову обґрунтовано тим, що позивачу по справі, ОСОБА_1 належить 3/4 частини житлового будинку АДРЕСА_5 , форма власності приватна, вид спільної власності - спільна часткова. Даний факт підтверджується копією технічного паспорту на будинок станом на 21.12.2011 року, виданого КП ОМБТІ та РОН та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26.06.2017р. № 90557022.
Позивач разом із ОСОБА_5 були співвласниками будинку АДРЕСА_5 .
Позивач користувалася всіма приміщеннями будинку з 2011 року.
У зв'язку з особистими обставинами Позивач була вимушена покинути місто Одеса в 2013 році та наразі проживає в м. Болехів Івано-Франківської області.
У провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про поділ майна, а саме домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , що перебуває у спільній частковій власності.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2013 року позовні вимоги Співвласника задоволено частково та припинено право спільної часткової власності Співвласника та Позивача на домоволодіння АДРЕСА_5 з виділенням в натурі у право власності сторонам житлових та інших приміщень.
21.08.2015 року представник Позивача подала до суду заяву про перегляд заочного рішення. Ухвалою суду від 16.10.2015 року заочне рішення від 22.04.2013 року по цивільній справі №523/113/13-ц за позовом Співвласника до Позивача про поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності, було скасовано.
25 жовтня 2016 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси було задоволено заяву Позивача про поворот виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Співвласника до Позивача про виділ майна в натурі та визнання права власності, поновлено Позивача у праві власності на 3/4 частки домоволодіння АДРЕСА_5 , зобов'язано Співвласника привести приміщення будинку АДРЕСА_5 до попереднього стану, згідно технічного паспорту від 01.12.2011 року, виданого КП ОМБТІ та РОН.
Наразі в провадженні Суворовського районного суду м. Одеси знаходиться справа №523/1131/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ житлового будинку в натурі між власниками.
29 червня 2017 року сторона позивача ОСОБА_1 звернулася до Юридичного департаменту Одеської міської ради із заявою про державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, розмір частки 3/4 на домоволодіння, що розташоване АДРЕСА_5 . Державний реєстратор прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв'язку з наявними суперечностями між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Тобто, в ході здійснення реєстраційних дій державним реєстратором було встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано об'єкт нерухомого майна, а саме житловий будинок , що розташований за адресою: АДРЕСА_10 , власники Відповідач-1, Відповідач-2, Відповідач-3. Також було встановлено, що вказаний об'єкт нерухомого майна був створений в результаті поділу домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 .
Як стало відомо Позивачу пізніше, Співвласник подарував житловий будинок АДРЕСА_10 ОСОБА_6 за договорами дарування 1/2 частки житлового будинку від 23.03.2015 року та 24.03.2015 року.
В свою чергу, 25 та 26 травня 2015 року ОСОБА_6 продала за договорами купівлі-продажу ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_10 .
29 вересня 2016 року Відповідач - 1 подарувала 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_10 своїм донькам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Окрім того, зареєструвавши своє право власності на домоволодіння під № 56 А , Співвласник не здійснив реєстрацію змін до відомостей щодо домоволодіння № 56 . Тобто, наразі за відомостями, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, позивач є власником 3/4 домоволодіння за № 56 , співвласник є власником 1/4 домоволодіння за № 56 , а відповідачі є власниками домоволодіння за № 56 А , що підтверджується нформаційними довідками від 26.06.2017р. № 90557022 та від 26.06.2017р. № 90558542.
Таким чином, частка домоволодіння, яка належить Позивачу, була значно зменшена діями Співвласника.
Крім того, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2016 року було зобов'язано Співвласника привести приміщення будинку АДРЕСА_5 до попереднього стану згідно технічного паспорту від 01.12.2011 року, виданого КП ОМБТІ та РОН, чого зроблено не було.
На даний момент, Позивач не має можливості користуватися належним їй майном у зв'язку з перешкодами, які чинять Відповідачі, та здійснити державну реєстрацію права власності на належне їй майно.
Враховуючи зазначене в позові ОСОБА_1 просила зазначений позов задовольнити в повному обсязі.
На адресу суду зазначена цивільна справа надійшла 13 листопада 2017 року. (а.с. 2).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 13 листопада 2017 року, визначено головуючого суддю - Бабаков В. П. (а.с. 32).
Ухвалою суду від 15 листопада 2017 року відкрито провадження по справі. (а.с. 33).
Ухвалою суду від 02 серпня 2018 року відведено суддю Бабакова В. П. від розгляду зазначеної цивільної справи та справу передано до канцелярії суду для визначення нового судді згідно ст. 33, 37 ЦПК України. (а.с. 141).
Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи від 30 серпня 2018 року, визначено головуючого суддю - Виноградову Н. В. (а.с. 142).
Ухвалою суду від 30 серпня 2018 року продовжено розгляд цивільної справи суддею Виноградовою Н. В. (а.с. 143).
У зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Виноградової Н. В., цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та від імені і в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), треті особи які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 ) про витребування майна від добросовісних набувачів передано на повторний авторозподіл між суддями.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 27 листопада 2018 року, визначено головуючого суддю - Сувертак І. В. (а.с. 152).
Справу передано судді Сувертак І. В. 03 грудня 2018 року.
Ухвалою суду від 05 грудня 2018 року суддею прийнято до свого провадження зазначну цивільну справу в порядку загального позовного провадження. (а.с. 153).
Ухвалою суду від 13 серпня 2019 року закрито підготовче засідання та призначено судовий розгляд по суті позову. (а.с. 213).
Предаствник позивача надав клопотання про розгляд спрви за його відсутності, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з мотивів, що викладені в позові.
Відповідачі та треті особи в судове засідання не прибули, про розгляд справи неодноразово повідомлялись за адресою реєстрації, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надали. Окрім того, відповідачі про розгляд спарви були повідомлені на офіційному веб-сайті суду.
Матеріали справи (а.с. 101-105) містять відзив на позовну заяву в котрому сторона відповідачів просива відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності відповідача, котра діє в своїх інтересах та інтересах дітей та третіх осіб.
З'ясував обставини справи, вислухав, дослідив та проаналізував матеріали справи, встановив факти та відповідні до них правовідносини, суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить 3/4 частини житлового будинку АДРЕСА_5 , форма власності приватна, вид спільної власності - спільна часткова. Даний факт підтверджується копією технічного паспорту на будинок станом на 21.12.2011 року, виданого КП ОМБТІ та РОН та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26.06.2017р. № 90557022. (а.с. 7-16).
Позивач разом із ОСОБА_5 були співвласниками будинку АДРЕСА_5 .
У провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про поділ майна, а саме домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , що перебуває у спільній частковій власності.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2013 року позовні вимоги Співвласника задоволено частково та припинено право спільної часткової власності Співвласника та Позивача на домоволодіння АДРЕСА_5 з виділенням в натурі у право власності сторонам житлових та інших приміщень. (а.с. 21,22).
21.08.2015 року представник Позивача подала до суду заяву про перегляд заочного рішення. Ухвалою суду від 16.10.2015 року заочне рішення від 22.04.2013 року по цивільній справі №523/113/13-ц за позовом Співвласника до Позивача про поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності, було скасовано. (а.с. 24).
25 жовтня 2016 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси було задоволено заяву Позивача про поворот виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Співвласника до Позивача про виділ майна в натурі та визнання права власності, поновлено Позивача у праві власності на 3/4 частки домоволодіння АДРЕСА_5 зобов'язано Співвласника привести приміщення будинку АДРЕСА_5 до попереднього стану згідно технічного паспорту від 01.12.2011 року, виданого КП ОМБТІ та РОН. (а.с. 23).
Наразі в провадженні Суворовського районного суду м. Одеси знаходиться справа №523/1131/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ житлового будинку в натурі між власниками.
29 червня 2017 року сторона позивача ОСОБА_1 звернулася до Юридичного департаменту Одеської міської ради із заявою про державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, розмір частки 3/4 на домоволодіння, що розташоване АДРЕСА_5 . Державний реєстратор прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв'язку з наявними суперечностями між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. (а.с. 25).
Тобто, в ході здійснення реєстраційних дій державним реєстратором було встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано об'єкт нерухомого майна, а саме житловий будинок , що розташований за адресою: АДРЕСА_10 , власники Відповідач-1, Відповідач-2, Відповідач-3. Також було встановлено, що вказаний об'єкт нерухомого майна був створений в результаті поділу домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 .
Співвласник подарував житловий будинок АДРЕСА_10 ОСОБА_6 за договорами дарування 1/2 частки житлового будинку від 23.03.2015 року та 24.03.2015 року.
В свою чергу, 25 та 26 травня 2015 року ОСОБА_6 продала за договорами купівлі-продажу ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_10 .
29 вересня 2016 року Відповідач - 1 подарувала 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_10 своїм донькам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Окрім того, зареєструвавши своє право власності на домоволодіння під № 56 А , Співвласник не здійснив реєстрацію змін до відомостей щодо домоволодіння № 56 . Тобто, наразі за відомостями, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, позивач є власником 3/4 домоволодіння за № 56 , співвласник є власником 1/4 домоволодіння за № 56 , а відповідачі є власниками домоволодіння за № 56 А , що підтверджується нформаційними довідками від 26.06.2017р. № 90557022 та від 26.06.2017р. № 90558542. (а.с. 17-20).
Відповідно до положень ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Як роз'яснено в п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5, застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із того, що відповідно до положень статей 391,396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з'ясуванню обставин по справі, роз'яснює їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.
Ст. 356 ЦК України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Позивач підлягає захисту відповідно до вимог статті 388 ЦК України шляхом витребування спірного майна в останніх набувачів, оскільки на час укладення договору дарування відчужувач не був власником відчужуваного майна.
Захист права особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України.
Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що у разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач че знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або соби, які він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Така позиція міститься в постанові ВСУ від 18 січня 2017 р. у справі № 6-277бцс1.
Відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до норм ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача ОСОБА_2 судовий збір, котрий сплачений позивачем у розмірі 1134 грн. 23 коп.
Керуючись ст.ст. 3, 4-7,1-13,17- 18,109,131,137, 141, 211, 223, 263-265, 268, 352,354 ЦПК України, суд,-
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та від імені і в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), треті особи які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 ) про витребування майна від добросовісних набувачів - задовольнити.
Витребувати у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/2 частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_10 .
Витребувати у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/4 частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_10 .
Витребувати у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 1/4 частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_10 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстраціїї: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 1134 грн. 23 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 29 листопада 2019 року.
Суддя