Справа № 760/6522/19
2-4644/19
04 грудня 2019 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Трофимчук К.О.
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
04 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Свої вимоги мотивував тим, що 06 травня 2013 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до якого він передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 4000 доларів США, а останній зобов'язався повернути їх до 06 червня 2013 року. На підтвердження отримання грошових коштів відповідач написав йому боргову розписку від 06 травня 2013 року.
Незважаючи на взяті на себе зобов'язання, відповідач борг не повертає, тому він змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача 107440 гривень боргу, 21590 гривень 09 копійок три проценти річних від простроченої суми коштів та 113241 гривню 76 копійок інфляційних втрат.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 09 квітня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 13 травня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
З відзиву на позовну заяву відповідача вбачається, що він просить відмовити в задоволенні позову. Зазначено, що кошти у розмірі 4000 доларів йому не передавались, а були передані його брату ОСОБА_3 . Проте, розписка написана ним, оскільки саме він зобов'язався їх повернути. Він не мав можливості повернути борг, оскільки протягом останніх років брав участь у бойових діях в зоні АТО, а на даний час не може працевлаштуватись. Заперечує проти нарахування інфляційних втрат з огляду на те, що кошти надавались позивачем в іноземній валюті - доларах США. Крім того, позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки з моменту настання строку повернення коштів 06 червня 2013 року до дня звернення позивача до суду - 04 березня 2019 року пройшло п'ять років та дев'ять місяців (а.с. 73-75). Подав до суду заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності (а.с. 76-77).
З відповіді на відзив на позовну заяву вбачається, що твердження відповідача щодо не отримання ним коштів не відповідають дійсності, оскільки він особисто вручив ОСОБА_2 кошти, після отримання яких останній власноруч написав розписку про їх отримання. Зазначено, що участь відповідача в АТО та його не працевлаштування не є підставою для неповернення боргу протягом майже 6 років. Вважає стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, а тому підлягають стягненню з ОСОБА_2 .
Заперечує проти задоволення відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності з огляду на наступне. Ним був поданий позов до Оболонського районного суду м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 06 червня 2016 року, а дата повернення боргу - 06 червня 2013 року. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07 червня 2016 року позовну заяву повернуто для подання її до належного суду. Тобто встановлений законом трирічний строк позовної давності ним не пропущений. Частиною 2 ст. 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до боржника. Таким чином, з 06 червня 2016 року позовна давність була перервана. З 16 травня 2016 року по 11 жовтня 2018 року він лікувався у різних медичних закладах та 11 жовтня 2018 року йому встановлено ІІ групу інвалідності (а.с. 81-87).
З заперечень на відповідь на відзив відповідача вбачається, що він підтримує викладене у відзиві на позовну заяву. Крім того, зазначено про те, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а відповідно заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності подається до суду протягом судового розгляду до винесення рішення по суті справи, а не в строк для подання відзиву на позов. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 07 червня 2016 року позивачем оскаржено не було, а тому підстав для поновлення строків позовної давності позивачу майже через три роки після винесення цієї ухвали не має (а.с. 107-110).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 06 травня 2013 року між сторонами було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 4000 доларів США, а останній зобов'язався повернути їх до 06 червня 2013 року.
На підтвердження отримання грошових коштів ОСОБА_2 написав ОСОБА_1 боргову розписку від 06 травня 2013 року (а.с. 8).
Відповідач у відзиві зазначає, що кошти він не отримував, проте не заперечує, що розписка написана саме ним, оскільки зобов'язання щодо повернення коштів він взяв на себе.
Станом на день подачі позову до суду відповідач борг не повернув. Зазначене відповідачем не заперечується.
Відповідачем подана до суду заява про застосування наслідків спливу строків позовної давності, в якій зазначено, що з моменту настання строку повернення коштів 06 червня 2013 року до дня звернення позивача до суду - 04 березня 2019 року пройшло п'ять років та дев'ять місяців.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Строк повернення коштів у борговій розписці визначено до 06 червня 2013 року.
06 червня 2016 року ОСОБА_1 був поданий позов до Оболонського районного суду м. Києва про стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_2 (а.с. 101-102).
Вбачається, що строк позовної давності позивачем пропущений не був.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 07 червня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто для подання її до належного суду (а.с. 100).
Відповідно до частин 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Вбачається, що з часу звернення до Оболонського районного суду м. Києва з позовом - 06 червня 2016 року позовна давність перервалась та її перебіг почався заново.
Позивач з позовом до суду звернувся 04 березня 2019 року, тобто в межах встановленого законом трирічного строку позовної давності.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Встановлено, що відповідно до договору позики грошей від 06 травня 2013 року ОСОБА_2 має повернути ОСОБА_1 4000 доларів США.
Позивач просить суд ухвалити рішення про стягнення боргу в сумі 4000 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на день подання позову до суду (04 березня 2019 року) складає 107440 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Рішення ухвалюється судом 04 грудня 2019 року. Офіційний курс гривні до американського долару США в цей день складає 23,9392 гривень за один долар США.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 95756 гривень 80 копійок основного боргу (4000 х 23,9392) = 95756,80).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, що складає 113241 гривню 76 копійок.
Вимога щодо стягнення інфляційних втрат на суму боргу не підлягає задоволенню, оскільки сума боргу у договорі визначена сторонами в іноземній валюті та до неї не застосовуються індекси інфляції, які встановлені для національної валюти - гривні.
Позивач також просить стягнути з відповідача три проценти річних з простроченої суми за період з червня 2013 року по січень 2019 року в сумі 21590 гривень 09 копійок.
Термін прострочення за договором позики складає 2065 днів. Отже, сума 3 % річних складає 16252 гривні 42 копійки (95756,80 х 0,03 = 2872,70 : 365 = 07,87 х 2065 = 16252,42).
З огляду на наведене, позовна заява підлягає задоволенню частково.
З урахуванням часткового задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача також підлягає судовий збір на користь держави у розмірі 1120 гривень 09 копійок.
Керуючись статтями 256, 257, 261, 264, 526, 530, 533, 549, 625, 629, 759, 1046-1051 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 95756 гривень 80 копійок боргу та 16252 гривні 42 копійки три проценти річних.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь держави 1120 гривень 09 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: