27 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 1340/6148/18
Провадження № 11-730апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Сколівського районного суду Львівської області, виконуючого обов'язки голови Сколівського районного суду Львівської області Микитина Володимира Ярославовича про визнання протиправним і скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року (суддя Брильовський Р. М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року
(судді Запотічний І. І., Довга О. І., Сапіга В. П.),
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сколівського районного суду Львівської області, виконуючого обов'язки голови Сколівського районного суду Львівської області Микитина В. Я., в якому просила:
- визнати протиправним і скасувати розпорядження голови Сколівського районного суду Львівської області про передачу цивільної справи № 453/505/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування висновку на розгляд Миколаївського районного суду Львівської області;
- зобов'язати голову Сколівського районного суду Львівської області ухвалити розпорядження про передачу вказаної цивільної справи на розгляд найбільш територіально наближеного до Сколівського районного суду Львівської області, тобто Стрийського районного суду Львівської області.
2. Позов мотивовано тим, що всупереч вимогам частини четвертої статті 31 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), якою визначено, що передача справи з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі розпорядження голови суду на розгляд суду, найбільш територіально наближеного до цього суду, оскаржуваним розпорядженням відповідача цивільну справу № 453/505/16-ц передано на розгляд до Миколаївського районного суду Львівської області, який не є найбільш територіально наближеним.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Суддя Львівського окружного адміністративного суду ухвалою
від 26 грудня 2018 року відмовив у відкритті провадження у цій справі.
4. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 квітня 2019 року ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року залишив без змін.
5. Судові рішення мотивовано тим, що спір у цій справі не є публічно-правовим, оскільки оскаржуване розпорядження голови суду прийнято в рамках процесуальної діяльності в. о. голови Сколівського районного суду Львівської області. При прийнятті розпорядження про передачу цивільної справи № 453/505/16-ц на розгляд до Миколаївського районного суду Львівської області відповідач здійснював повноваження щодо правосуддя і не здійснював відносно позивача владні управлінські функції.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
6. ОСОБА_1 у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, зокрема, що ЦПК не передбачає порядку оскарження розпорядження про передачу справи на розгляд до найбільш територіально наближеного суду, вважає, що спір повинен бути розглянутий за правилами адміністративного судочинства.
Позиція інших учасників справи
7. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги
8. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою
від 10 липня 2019 року відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою
від 22 липня 2019 року призначив її до розгляду.
9. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою
від 23 липня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Сколівського районного суду Львівської області, виконуючого обов'язки голови Сколівського районного суду Львівської області Микитина В. Я. про визнання протиправним і скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
10. Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
11. За визначенням пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
12. Відповідно до частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
13. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
14. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
15. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
16. Судами встановлено, що у позовній заяві ОСОБА_1 просить скасувати розпорядження голови Сколівського районного суду Львівської області про передачу цивільної справи № 453/505/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування висновку на розгляд Миколаївського районного суду Львівської області, яким вказану справу передано до іншого суду на підставі ухвали Сколівського районного суду Львівської області від 20 листопада 2018 року.
17. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 31 ЦПК суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи.
18. Частиною четвертою статті 31 ЦПК визначено, що передача справи з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі розпорядження голови суду на розгляд суду, найбільш територіально наближеного до цього суду.
19. Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
20. Положеннями статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституціїі законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
21. Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року
№ 6-рп/2001 роз'яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.
22. Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ.
23. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
24. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
25. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06).
26. Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно, ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.
27. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно, ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.
28. Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала свою позицію у подібних правовідносинах, зокрема, відповідні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц,
від 13 березня 2019 року у справі № 462/32/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/110/16.
29. Отже, у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо заявлених ОСОБА_1 вимог слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.
30. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду підтримує висновки судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність відмови у відкритті провадження у цій справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
31. Згідно зі статтею 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
32. Відповідно до статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
33. Переглянувши справу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, які, ухвалюючи судові рішення, не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права.
Висновки щодо розподілу судових витрат
34. За правилами частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
35. Отже, підстав для зміни розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. С. Князєв
Судді:
Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко
Т. О. Анцупова Н. П. Лященко
С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко
В. В. Британчук В. В. Пророк
Ю. Л. Власов Л. І. Рогач
М. І. Гриців О. М. Ситнік
В. І. Данішевська О. С. Ткачук
Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич
О. С. Золотніков О. Г. Яновська
О. Р. Кібенко