27 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 442/8780/17
Провадження № 11-994апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевірила наявність підстав для прийняття до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Львівської філії Комунального підприємства (далі - КП) «Центр реєстрації прав» Корецької районної ради Рівненської області Заремби Олександра Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фінансова компанія «Форінт», про визнання протиправними та скасування рішень, скасування записів про реєстрацію права власності, і
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовними вимогами:
визнати протиправними та скасувати реєстраційні дії відповідача від 30 травня 2017 року № 35439566 та від 02 червня 2017 року № 35516272 про реєстрацію за ним права власності на нежитлову будівлю площею 3079,1 кв.м та земельну ділянку для обслуговування відпочинково-розважального комплексу площею 0,5271 га з кадастровим номером 4611500000:01:014:0017, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи № 20668026 та № 20758883 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1
Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 17 жовтня 2018 року на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закрив провадження у справі, оскільки справа підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 березня 2019 року ухвалу суду залишив без змін.
ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» не погодилося із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій і 24 квітня 2019 року подало касаційну скаргу про їх скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 14 травня 2019 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Форінт»на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року.
Цей же суд ухвалою від 12 вересня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
У касаційній скарзі Товариство наводить мотиви щодо неправильного висновку судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для закриття провадження у цій справі через порушення правил предметної юрисдикції. Скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку, що нерухоме майно є спірним і належить ТОВ «Торговий дім «Галичина-Транс» на праві власності. Насправді, спір у цій справі не є спором про скасування чи відновлення майнових прав позивача чи будь-якої іншої особи на нежитлову будівлю та земельну ділянку, адже поновлення записів державним реєстратором не пов'язане з виникненням у ОСОБА_1 права власності на це нерухоме майно, оскільки саме він є власником цього майна. Позивач оскаржує законність дій державного реєстратора з тих підстав, що державний реєстратор провів реєстрацію права власності на нежитлове приміщення та земельну ділянку саме за позивачем, однак без здійснення перевірки повноважень особи, яка звернулась із такою заявою, а також за наявності зареєстрованого обтяження речових прав на вказане нерухоме майно. Таким чином позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування реєстраційних дій державного реєстратора свідчать про те, що спір виник саме з суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним його владних управлінських функцій, і дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», тобто спір належить до юрисдикції адміністративних судів.
Згідно із частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
На час вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про наявність підстав для прийняття до розгляду цієї справи набрав чинності Закон України від 02 жовтня 2019 року № 142-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення справи» (дата набрання чинності 19 жовтня 2019 року; далі Закон № 142-IX).
Згідно з частиною шостою статті 346 КАС України в редакції цього Закону справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Відповідно до частини шостої статті 347 КАС України у редакції цього Закону Велика Палата Верховного Суду через постановлення ухвали повертає (передає) справу відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті), якщо дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, <…> про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, <…>, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах. Справа, повернута на розгляд колегії суддів (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
У розумінні наведених положень з дати набрання ними чинності колегія суддів (палата, об'єднана палата) касаційного суду не повинні направляти до Великої Палати Верховного Суду для перегляду справи за наявності виняткових умов, передбачених частиною шостою статті 346 КАС України, а Велика Палата зобов'язана повернути (передати) справу до відповідної колегії чи складу суду, який її направив, якщо будуть встановлені обставини, що унеможливлювали скерування справи до Великої Палати.
Таким, що відповідає вимогам частини сьомої статті 347 КАС України, належить визнавати й рішення, коли Велика Палата Верховного Суду ухвалою поверне або передасть назад до суду, який її направив, справу, що була направлена до Великої Палати раніше, тобто ще до набрання чинності змін до цього Кодексу, внесених Законом № 142-IX, оскільки на час вчинення процесуальної дії щодо прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду такої справи вже діє норма процесуального закону, що забороняє брати її до провадження цього суду за наявності підстав, передбачених частиною шостою статті 346 КАС України. Однією з таких підстав власне й є висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у її постанові щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Як згадано вище, у касаційній скарзі скаржник притримується думки, що предметом цього спору є владні публічні дії суб'єкта владних повноважень (державного реєстратора), а не цивільно-правові відносини щодо прав власності на об'єкт власності (нежитлове приміщення та земельну ділянку).
Правова позиція у подібних правовідносинах щодо юрисдикції спорів, пов'язаних з реєстрацією майнових прав, якщо позивач не був заявником стосовно вчинення цих реєстраційних дій і які були вчинені за заявою іншої особи, неодноразово висловлювалась у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 752/8287/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 607/13749/16-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 817/3393/15, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 та інших.
У згаданих справах також заявлялися вимоги про визнання протиправними дій державного реєстратора із реєстрації права власності на нерухоме майно.
Зокрема, у вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі, коли позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.
Водночас, у вказаних постановах, Велика Палата Верховного Суду керувалася тим, що у цих справах виник спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за іншою особою. На підставі викладеного суд дійшов висновку, що такі спори є цивільно-правовими і, зазначив, зокрема, що належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки оскарження рішень про державну реєстрацію права власності безпосередньо пов'язане із захистом позивачем цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права на це майно.
Отже, у вказаних вище постановах чітко сформульовано правозастосовний висновок Великої Палати Верховного Суду щодо умов визначення предметної та суб'єктної юрисдикції зазначеної категорії спорів.
Тому, зміст та матеріали касаційної скарги, подібність спірних правовідносин до тих, щодо яких сформульований правозастосовний висновок Великої Палати Верховного Суду, нормативні положення, які регламентують порядок направлення справи до цього Суду, вказують на існування обставин, за яких касаційна скарга ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» на судові рішення у справі з означеними вище позовними вимогами підлягає поверненню відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду.
Керуючись статтями 345, 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
Справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Львівської філії Комунального підприємства «Центр реєстрації прав» Корецької районної ради Рівненської області Заремби Олександра Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», про визнання протиправними та скасування рішень, скасування записів про реєстрацію права власності повернути на розгляд відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко
Т. О. Анцупова Н. П. Лященко
С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко
В. В. Британчук В. В. Пророк
Ю. Л. Власов Л. І. Рогач
В. І. Данішевська О. М. Ситнік
Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук
О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич
О. Р. Кібенко О. Г. Яновська
В. С. Князєв