Постанова
Іменем України
05 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 648/61/17
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/819/148/18
Провадження № 51 - 821 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015230080001820 від 27 листопада
2015 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Софіївка Білозерського району Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за ст. 286 ч. 1 КК України,
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Білозерського районного суду Херсонської області від
27 серпня 2018 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 22 листопада
2018 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 27 серпня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 286 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 : на користь ОСОБА_8 200 000 гривень на відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_9 82 041 гривню на відшкодування матеріальної шкоди; на користь держави 4 186 гривень 06 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він
27 листопада 2015 року приблизно о 09 годині 50 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «БМВ 3201» державний номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, рухався по автодорозі Херсон-Станіслав-Миколаїв у напрямку смт Білозерка Херсонської області, на 48 км + 650 метрів грубо порушив вимоги
п. 12.1 Правил дорожнього руху України, не обрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого здійснив дорожньо-транспортну пригоду під час виконання маневру обгону автомобіля марки «Рено Кенго» державний номерний знак НОМЕР_2 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «Рено Кенго» ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 , посилаючись на неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначають, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у поверненні обвинувального акту прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, у ньому належним чином не сформульовано обвинувачення за ст. 286 ч.1 КК України, чим порушено право на захист. Звертають увагу на неповноту судового розгляду, оскільки судом не усунуто протиріч у показаннях свідків і висновках автотехнічних експертиз шляхом проведення слідчих експериментів та не виконано ухвалу суду від 01 листопада 2017 року про це, при встановленні обставин дорожньо-транспортної пригоди вихідні дані бралися виключно із показань свідків та протоколу огляду місця події від
27 листопада 2015 року, який судом не було досліджено через нерозбірливість рукописного тексту. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, вважають, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 є передчасними та суперечливими, так і не встановлено всіх обставин зіткнення транспортних засобів, дії кого із водіїв мають причинний зв'язок із виникненням дорожньо-транспортної пригоди. Указують на відсутність у матеріалах провадження технічного носія інформації, на якому зафіксовані судові засідання в суді першої інстанції від 16 жовтня 2017 року, 10 грудня 2017 року та 10 серпня 2018 року, а аудіозапис судового засідання від 07 червня 2017 року має погану якість. Засуджений ОСОБА_6 вважає, що зіткнення автомобілів відбулось з вини водія автомобіля марки «Рено Кенго», який змістився в бік його автомобіля. Суд апеляційної інстанції на думку засудженого та захисника не встановив та не усунув зазначених порушень.
Заперечень на касаційні скарги засудженого та захисника від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 необґрунтованими і просила залишити їх без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційних скаргах, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_6 та доведеності його вини у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, суд обґрунтовано послався, у тому числі: на показання самого ОСОБА_6 , який не заперечував, що в ході виконання маневру обгону його автомобіль марки «БМВ» зіткнувся з автомобілем марки «Рено», внаслідок чого останній перекинувся кілька разів; на показання потерпілого ОСОБА_8 про те, що автомобіль марки «БМВ», здійснюючи маневр обгону автомобіля марки «Рено Кенго», під його керуванням, вдарив у переднє ліве крило, внаслідок чого автомобіль марки «Рено Кенго» розкрутило та він перекинувся, від водія автомобіля марки «БМВ» він відчував запах алкоголю, у результаті дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження; на показання свідка ОСОБА_9 , який їхав на передньому пасажирському сидінні в автомобілі марки «Рено Кенго», про обставини дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої було пошкоджено належний йому автомобіль «Рено Кенго» державний номерний знак НОМЕР_2 та заподіяно тілесні ушкодження ОСОБА_8 , також підтвердив, що від водія автомобіля марки «БМВ» він відчував запах алкоголю; на показання свідка ОСОБА_10 , який їхав на автомобілі марки «Таврія Славута» про те, що коли автомобіль марки «БМВ» здійснював обгін автомобіля марки «Рено Кенго», то його кинуло на автомобіль марки «Рено Кенго», внаслідок чого останній автомобіль перекинувся кілька разів.
Суд безпосередньо дослідив, перевірив на предмет допустимості та у вироку обґрунтовано послався на дані, що містятьсяв протоколі огляду місця події від
27 листопада 2015 року з фототаблицею до нього, який проведено та оформлено з дотриманням вимог статей 104, 105, 106, 223, 237 КПК України. У судовому засіданні він 11 квітня 2017 року стороною захисту було заявлене клопотання про виключення зазначеного доказу із доказової бази обвинувачення, яке розглянуто судом, та обґрунтовано відмовлено в його задоволенні, а тому доводи в цій частині є безпідставними та не відповідають матеріалам кримінального провадження.
Суд першої інстанції також безпосередньо дослідив у судовому засіданні та обґрунтовано визнав належними, допустимими та достовірними доказами: висновок судової автотехнічної експертизи від 29 липня 2016 року № 4002 про те, що переднє ліве колесо автомобіля марки «Рено Кенго» перебуває під тиском; висновки судових автотехнічних експертиз від 25 січня 2016 року № 5120 та № 5121 про те, що перед настанням дорожньо-транспортної пригоди робоча гальмівна система та рульове керування автомобілів відповідно марки «Рено Кенго» та марки «БМВ 3201» знаходились у технічно справному стані; висновок судової транспортно-трасологічної експертизи від 26 січня 2016 року № 5122 про взаємне розташування автомобілів під час первісного контакту, який у судовому засіданні підтвердив експерт
ОСОБА_11 ; висновок судово-медичної експертизи від 12 березня 2016 року
№ 151 про тяжкість заподіяних ОСОБА_8 тілесних ушкоджень; висновок про результати медичного огляду від 27 листопада 2015 року, згідно з яким у крові ОСОБА_6 виявлено алкоголь 0,67 проміле, в сечі - 1,34 проміле.
Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи від 18 травня 2016 року № 3113 у дорожній ситуації, яка склалася, водій автомобіля марки «БМВ 3201» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.1 Правил дорожнього руху України і він мав технічну можливість попередити настання дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог Правил дорожнього руху України. Дослідження належності дій водія автомобіля марки «Рено Кенго»державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_8 з технічної точки зору безпредметне, оскільки він знаходився в аварійній обстановці, дії учасників в якій Правилами дорожнього руху України не регламентуються, водій не мав технічної можливості попередити дорожню пригоду. Зазначений висновок у судовому засіданні підтвердив експерт ОСОБА_12 .
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 286 ч. 1 КК України. При цьому суд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Що стосується невиконання ухвали суду від 01 листопада 2017 року в порядку ст. 333 КПК України про проведення слідчих експериментів, то зі змісту зазначеної ухвали вбачається, що було встановлено строк її виконання до 04 грудня 2017 року. Згідно з інформацією Бериславської місцевої прокуратури від 04 січня 2018 року в установленні строки судове доручення виконати не вдалося. Згідно з журналом судового засідання від 10 квітня 2018 року та аудіозаписом цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, сторона захисту не наполягала на проведенні зазначених слідчих дій та нових клопотань з даного приводу не заявляла.
Доводи касаційних скарг про відсутність технічного носія, на якому зафіксовані судові засідання в суді першої інстанції, є безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 16 жовтня 2017 року та
10 серпня 2018 року судові засідання не відбулись, про що секретарем судового засідання ОСОБА_13 складено відповідні довідки. 10 грудня 2017 року судове засідання також не відбулось, оскільки до суду не надійшли матеріали виконання судового доручення в порядку ст. 333 КПК України. Що стосується судового засідання від 07 червня 2017 року, то в матеріалах кримінального провадження міститься журнал цього судового засідання та технічний носій інформації, на якому воно зафіксоване, оформлені відповідно до вимог КПК України.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок місцевого суду, перевірив викладені у ній доводи, які аналогічні доводам касаційних скарг, і визнав їх безпідставними, належним чином мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг засудженого ОСОБА_6 і захисника ОСОБА_7 та скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 27 серпня 2018 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3