Ухвала
06 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 753/11539/18
провадження № 61-21218ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 рокута постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 33 140, 07 грн. мотивуючи який зазначило, що відповідач отримала кредит в розмірі 7 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 32,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 порушила зобов'язання за договором і станом на 23 травня 2018 року заборгованість становить у загальному розмірі 33 140, 07 грн.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року,залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року,стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 140, 07 грн та судові витрати в сумі 1 762 грн.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 направила засобами поштового зв'язку до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року, в якій просила скасувати оскаржувані рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Необхідність розгляду справи в касаційному порядку ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що дана справа є малозначною, проте вона оскаржується з підстав, передбачених підпунктами «б» і «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Заявник зазначає, що з липня 2016 року невідомі особи почали знімали кошти з її кредитної картки, у зв'язку з чим вона звернулась до Дарницького УП ГУНП у місті Києві і 25 жовтня 2016 року розпочато кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України. ОСОБА_1 вказала, що сума боргу буде зростати, а тому ця справа має для неї виняткове значення.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1 921 грн.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 33 140, 07 грн, що станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн x 100 = 192 100 грн).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 06 вересня 2018 року відкрито спрощене провадження у даній справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що особа яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді іншої справи. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 не надаланалежних та допустимих доказів на їх підтвердження.
Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. Припущення заявника про те, що сума боргу буде зростати, а тому ця справа має для неї виняткове значення, необґрунтоване.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституцій України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
ухвалив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостівідмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Ю. Тітов