Постанова
Іменем України
05 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 587/2886/17-ц
провадження № 61-41720св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Басівська сільська рада Сумського району Сумської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Сумської області від 05 липня 2018 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Криворотенка В. І., Ткачук С. С. у справі за позовом ОСОБА_1 до Басівської сільської ради, Сумського району Сумської області про визнання спадкоємцем четвертої черги за законом,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Басівської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання спадкоємцем четвертої черги за законом. Свої вимоги мотивувала тим, що у червні 2001 року вона познайомилася з ОСОБА_2 та проживала з ним однією сім'єю протягом шести років до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_2 заповіту не склав, спадкова справа після його смерті не заводилась. Просила визнати її спадкоємцем четвертої черги за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 17 листопада 2017 року визнано ОСОБА_1 спадкоємицею четвертої черги за законом після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач постійно проживала разом з ОСОБА_2 до дня його смерті без реєстрації шлюбу, а тому її вимоги про визнання спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
Постановою Апеляційного суду Сумської області від 05 липня 2018 року апеляційну скаргу заступника керівника Сумської місцевої прокуратури задоволено. Рішення Сумського районного суду Сумської області від 17 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Басівської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання спадкоємцем четвертої черги за законом відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий суд дійшов висновку про задоволення позову з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційний суд зазначав, що матеріали справи не містять достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім'єю протягом п'яти років до часу відкриття спадщини. У рішенні суду зазначено, що при розгляді справи встановлено, що позивачка постійно проживала разом з ОСОБА_2 до дня смерті без реєстрації шлюбу. Проте судом першої інстанції не зазначено протягом якого часу вони проживали і чи проживали однією сім'єю. Тобто суд першої інстанції не встановивши у своєму рішенні факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім'єю протягом п'яти років до часу відкриття спадщини, визнав позивачку спадкоємцем четвертої черги.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначав, що визнаючи ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом, судом першої інстанції не було враховано, що черговість спадкування за законом визначається главою 86 ЦК України. Визнання особи спадкоємцем певної черги, за відсутності підстав для зміни черговості одержання права на спадкування, як спосіб захисту порушеного права не передбачено нормами ЦК України. Суд може лише встановити юридичний факт, який надає право особі на спадкування за законом відповідної черги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вакула В. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Сумської області від 05 липня 2018 року в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що місцевий суд правильно визначився із змістом спірних правовідносин, правильно застосував норми права да оцінив докази у справі внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Доводом касаційної скарги є те, що відповідач, який був обізнаний про існування справи за її позовом проти його задоволення не заперечував, отримавши рішення, яке набрало законної сили його не оскаржив. Право відповідача жодним чином порушене не було, проте після вступу у справу прокуратури змінив свою позицію і вже не визнавав первісний позов.
Представник заявника зазначав, що жодних доказів, скільки ОСОБА_1 фактично проживала із спадкодавцем відповідач та прокуратура суду не надали, правдивість пояснень секретаря сільської ради на його думку є сумнівними, натомість пояснення свідка ОСОБА_3 є такими, що заслуговують на увагу.
Узагальнені доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У грудні 2018 рокудо Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Сумської місцевої прокуратури в якому заступник керівника Сумської місцевої прокуратури просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість, а оскаржуване рішення без змін. Вказує на те, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, адже його висновок ґрунтувався на недостовірних обставинах. Судом апеляційної інстанції було правильно встановлено, що дружина ОСОБА_2 померла у ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто останній до 2006 року проживав із своєю дружиною, а тому проживати протягом однією сім'єю з ОСОБА_1 не менш як п'ять років до відкриття спадщини не міг.
У грудні 2018 рокудо Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Басівської сільської ради Сумської області в якому представник відповідача просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість, а оскаржуване рішення без змін. Вказує на те, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, адже його висновок ґрунтувався на недостовірних обставинах. Додатково зазначає, що ОСОБА_1 стала жити з ОСОБА_2 після смерті його дружини ОСОБА_4 , це відбувалося протягом чотирьох місяців перед смертю ОСОБА_2
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Сумського районного суду Сумської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .
Після його смерті відкривалась спадщина на належне йому нерухоме майно.
Згідно довідки Басівської сільської ради від 04 жовтня 2017 року ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 16 серпня 1978 року по день своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з ним на день смерті була зареєстрована та проживала ОСОБА_1 Заповіт від імені ОСОБА_2 Басівською сільською радою не посвідчувався.
За інформацією Басівської сільської ради Сумського району Сумської області від 26 червня 2018 року, наданої Апеляційному суду Сумської області, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб та вони проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільний побут. Спільних дітей не мали. ОСОБА_1 була співмешканкою ОСОБА_5 . Згідно записів у будинковій книзі ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 з 08 лютого 2007 року.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивачки та представник Басівської сільської ради пояснили, що дружина ОСОБА_2 померла у ІНФОРМАЦІЯ_2.
Суд апеляційної інстанції встановив, що до 2006 року ОСОБА_2 проживав зі своєю дружиною ОСОБА_4 . Згідно даних Басівської сільської ради ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 з 08 лютого 2007 року, тобто лише 4 місяці, що не дає підстав для її віднесення до четвертої черги спадкоємців за законом.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що свідок ОСОБА_3 , під час розгляду справи судом першої інстанції, пояснив, що він є сусідом позивачки, а також те, що позивачка з ОСОБА_2 проживали разом без реєстрації шлюбу приблизно з 2000 року. В той же час сама ОСОБА_1 у своєму позові зазначає, що вона познайомилась з ОСОБА_2 в червні 2001 року. Крім того показання зазначеного свідка спростовуються інформацією щодо періоду спільного проживання позивачки з ОСОБА_2 , наданої Басівською сільською радою. В судовому засіданні апеляційного суду секретар Басівської сільської ради Сердюченко Т. В. також пояснила, що ОСОБА_3 не є сусідом позивачки, так як проживає на іншій вулиці села Басівка, та йому не може бути відома тривалість її проживання з ОСОБА_2 .
Суд апеляційної інстанції встановив, що будь-яких інших належних доказів на підтвердження своїх вимог позивачкою суду не надано.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої' статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 ЦК України не входить до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Згідно зі статтею 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до частини третьої статті 1268 та частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем, і визнання позивача спадкоємцем четвертої черги за законом є доведеність факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як осіб, які складали сім'ю, що передбачає їх пов'язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків у період, не менше ніж із 26 травня 2002 року до дня смерті спадкодавця - 26 травня 2007 року.
Проте судом апеляційної інстанції встановлено, що до 2006 року ОСОБА_2 проживав зі своєю дружиною ОСОБА_4 , що дозволило йому дійти до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Вищенаведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що достовірність відомостей наданих позивачем та підтверджених свідком зокрема і тих, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю з 2001 року та вели спільне господарство апеляційними судом не спростовані
Колегія суддів зазначає, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
З огляду на вищенаведене колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що визнаючи ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом, судом першої інстанції не було враховано, що черговість спадкування за законом визначається главою 86 ЦК України. Визнання особи спадкоємцем певної черги, за відсутності підстав для зміни черговості одержання права на спадкування, як спосіб захисту порушеного права не передбачено нормами ЦК України. Суд може лише встановити юридичний факт, який надає право особі на спадкування за законом відповідної черги.
Наведені у касаційній скарзі інші доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін, оскільки така постанова є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400,401,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду Сумської області від 05 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. В. Литвиненко
В. С. Висоцька
І. М. Фаловська