Постанова від 02.12.2019 по справі 686/4408/19

КОПІЯ
УКРАЇНА
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/4408/19

Провадження № 22-ц/4820/1957/19

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.

секретар судового засідання Садік Н.Д.

за участю: представників відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу цивільну справу № 686/4408/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2019 року (суддя Продан Б.Г.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Прокуратури Хмельницької області, Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про стягнення майнової та моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ГУНП в Хмельницькій області, Прокуратури Хмельницької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про стягнення майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що в ході здійснення кримінального провадження № 42016241010000031 незаконними рішення та діями посадових та службових осіб Прокуратури Хмельницької області, Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області було порушено його права на правомірну, кваліфіковану і добросовісну діяльність працівників органів державної влади, на повагу його людської гідності, на негайне повідомлення близьких родичів та членів сім'ї після затримання, на захист, яке проявилось в позбавленні його можливості надати письмові пояснення з приводу підозри, а також право знати свої процесуальні права у кримінальному провадженні, право на рівноправність сторони у кримінальному провадженні, що проявилось у систематичній та регулярній відмові у допиті свідків та проведення заявлених експертиз, право на оскарження, яке проявилось у відмові у розгляді його клопотань по суті заявлених вимог, право на дотримання розумних строків досудового розслідування, право на закриття кримінального провадження стосовно нього. І таке порушене особисте немайнове право, на думку позивача, має бути поновлене судом із відшкодуванням моральної шкоди, яку позивач оцінює в 50 000 000 000 грн. моральної шкоди. Крім того, позивач вважає, що відшкодуванню підлягають витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), в тому числі транспортні витрати та змарнований ним дорогоцінний час, які позивач оцінює в 1 000 000 грн., а також витрати на проїзд в суд для участі в судових засіданнях в розмірі 5000 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2019 року позовну заяву ОСОБА_3 до ГУНП в Хмельницькій області, Прокуратури Хмельницької області, ГУ Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про стягнення 50000000000 грн. моральної шкоди та 1005000 грн. матеріальної шкоди залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 не погоджується з вказаним вище рішенням суду, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Вважає оскаржуване рішення суду необґрунтованим та протиправним, яке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд першої інстанції ухвалив незаконне рішення чим порушив його законні права на добросовісну і кваліфіковану діяльність працівників органів державної влади, право споживача на доброякісну послугу від органів державної влади та конституційне право на свободу пересування територією України. Вважає, що суд в оскаржуваному рішенні не продемонстрував розуміння нормативних приписів в обставинах конкретної справи.

Прокуратура Хмельницької області подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення. При цьому, вказує, що мотиви та підстави, зазначені в апеляційній скарзі щодо скасування рішення є безпідставними, натомість рішення суду є законним та обґрунтованим.

ГУНП в Хмельницькій області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - без задоволення. Зазначаючи при цьому про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та дотримання норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

В судовому засіданні представники відповідачів просили апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що слідчими СУ ГУНП в Хмельницькій області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016241010000031 від 18.06.2016 за ознаками вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 189 КК України.

В даному кримінальному провадженні 03.11.2017 прокурором Прокуратури Хмельницької області було прийнято рішення про об'єднання кримінальних проваджень, в ході чого до кримінального провадження за № 42016241010000031 від 18.06.2016 за ознаками вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, було приєднано кримінальне провадження відомості про яке внесено до ЄРДР 04.09.2017 за № 12017240000000197 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, відповідні відомості внесено до ЄРДР.

28.03.2019 відповідно до ст. 283 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчено, прокуратурою Хмельницької області обвинувальний акт та вказане кримінальне провадження направлено на розгляд до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження неправомірності дій правоохоронних органів, наявність шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

З таким висновком суду погоджується і апеляційний суд.

Згідно з ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктами 2-3 ч. 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується: незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно з роз'ясненнями п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

За змістом ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, зазначені позивачем обставини не вказують на наявність в діях працівників органів поліції та прокуратури ознак заподіяння йому майнової та моральної шкоди, відповідальність за яку повинна нести держава. Крім того, бездіяльність уповноваженої особи органу досудового слідства не встановлена судовим рішенням.

Законодавчо визначено, що заінтересована особа має право в порядку, передбаченому КПК України, звернутись зі скаргою на процесуальні рішення, дії чи бездіяльність уповноваженої особи органу досудового слідства (слідчого), вчинені під час кримінального провадження, зокрема, до суду.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) слідчих, вчинених при проведенні досудового слідства у конкретній справі, не може перевірятись за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог за недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги також не містять посилання на докази, які б спростовували висновок суду і впливали на його законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Посилання заявника на понесення поштових витрат щодо подання ним клопотань, та витрат, пов'язаних з прибуттям до суду, не є збитками, у розумінні ст. 22 ЦК України, а входять до процесуальних витрат у кримінальному провадженні, відшкодування яких врегульовано Главою 8 КПК України.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 грудня 2019 року.

Суддя-доповідач /підпис/ І.В. П'єнта

Судді: /підпис/ А.П. Корніюк

/підпис/ О.І. Талалай

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду І.В. П'єнта

Попередній документ
86240595
Наступний документ
86240597
Інформація про рішення:
№ рішення: 86240596
№ справи: 686/4408/19
Дата рішення: 02.12.2019
Дата публікації: 12.12.2019
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Хмельницький апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: (04.11.2021)
Результат розгляду: Приєднано до матеріалів справи
Дата надходження: 10.02.2020
Предмет позову: про стягнення майнової та моральної шкоди