Справа № 676/8249/18
Провадження № 22-ц/4820/1811/19
03 грудня 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Купельського А.В., Ярмолюка О.І.,
секретаря: Шевчук Ю.Г.,
учасники справи: апелянт ОСОБА_1 ,
представник ТОВ «А.В.Л.» Лиманський В.Ю., представник позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 липня 2019 року (суддя Швець О.Д.) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.Л.», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Кам'янець-Подільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар'я Володимирівна про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним і скасування державної реєстрації прав,
У листопаді 2018 року ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «А.В.Л.», в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений між ТОВ «А.В.Л.» і ОСОБА_1 , та скасувати державну реєстрацію вищевказаної квартири за ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначав, що йому на праві власності належала трикімнатна квартира АДРЕСА_1 .
13 грудня 2007 року, з метою отримання коштів для лікування матері, яка захворіла на онкозахворювання, між ВАТ «Кредитпромбанк» та його вітчимом ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 10.3ВН/13/07/-СКЛН, згідно якого ОСОБА_4 отримав в кредит грошові кошти в сумі 151 500 грн. з строком погашення до 12.12.2017 року. Того ж дня, в забезпечення виконання зобов'язань по кредиту, приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу Саварчуком М.М. посвідчено іпотечний договір № 10.3ВН/13/07/СКЛН про передачу в іпотеку ВАТ «Кредитпромбанк» квартири АДРЕСА_1 .
В серпні 2018 року позивачу стало відомо, що квартира, яка належала йому на праві власності, продана ОСОБА_1 , яка є рідною донькою ОСОБА_4 від першого шлюбу, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.06.2018 року, укладеного між ТОВ «А.В.Л.», правонаступником кредитора, та ОСОБА_1 .
Позивач вважає, що зазначений договір купівлі-продажу на підставі статті 215 ЦК України є недійсним, оскільки: ТОВ «А.В.Л.» не вправі було здійснювати продаж іпотечного майна в порядку позасудового врегулювання згідно вимог Закону України «Про іпотеку», так як рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 23.12.2011 року в цивільній справі № 2-1907/11 за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_3 звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 , тобто продаж квартири міг відбутись лише в межах процедури виконавчого провадження і тільки шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі електронних торгах у відповідності до ст. 36, 41 Закону України «Про іпотеку». Крім того, укладаючи договір іпотеки, сторони домовились, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса - в порядку, визначеному Законом України «Про іпотеки», що не було дотримано відповідачем. ТОВ «А.В.Л.» було достеменно відомо, що 13.01.2012 року Кам'янець-Подільським міськрайонним судом був виданий виконавчий лист про примусове виконання рішення суду, в квітні 2012 року за заявою стягувача ПАТ «Кредитпромбанк» ВДВС Кам'янець-Подільського МРУЮ відкрито виконавче провадження і станом на 28.08.2018 року знаходилось на виконанні у відділі ДВС. Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 11.06.2018 року за заявою ТОВ «А.В.Л.» замінено стягувача у виконавчому провадженні, оскільки до ТОВ «А.В.Л.» перейшло право вимоги за кредитним та іпотечним договором. Під час укладення договору купівлі-продажу порушено вимоги ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а саме позивач ОСОБА_3 не був повідомлений за тридцять днів до укладення договору купівлі-продажу про намір укласти такий договір, оскільки право вимоги за іпотечним договором ТОВ «А.В.Л.» набуло тільки 17.05.2018 року (за 20 днів до посвідчення оспорюваного договору купівлі-продажу), тобто станом на 06.06.2018 року приватний нотаріус Пономарьова Д.В. не мала права посвідчувати договір купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки ТОВ «А.В.Л.» не повідомило вчасно позивача про намір укласти договір купівлі-продажу іпотечного майна.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 02 липня 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений між ТОВ «А.В.Л.» і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. 06 червня 2018 року за реєстровим №722.
Скасовано державну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 1570262668104, запис про реєстрацію права власності № 26495386 від 06 червня 2018 року проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. Стягнуто з ОСОБА_1 , ТОВ «А.В.Л.» на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору по 704 грн.80 коп. з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 23.12.2011 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, спірну квартиру. Таким чином, право кредитора як іпотекодержателя було захищено у спосіб, визначений зазначеним рішенням суду. Укладений між ТОВ «А.В.Л.» та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу зазначеної квартири, а саме звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, призвело до подвійного стягнення, що суперечить умовам договору про іпотеку та вимогам чинного законодавства, і призвело до порушення прав позивача.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування скарги зазначала, що одночасне застосування позасудового та судового способів звернення стягнення на предмет іпотеки за обставин, коли не відбулося фактичне (реальне) задоволення кредитором своїх вимог за рахунок предмета іпотеки є можливим та таким, що не порушує чинне законодавство України. Не погоджується із висновком суду першої інстанції, що кредитор звернув стягнення на предмет іпотеки двічі різними способами, оскільки в кредитному договорі відсутні такі обмеження і вказане свідчить про безпідставність вказаного висновку суду першої інстанції. Крім того, зазначає, що позивач після отримання вимоги про усунення порушення та повідомлення про продаж предмета іпотеки від імені ТОВ «А.В.Л.» жодних листів на адресу останнього, в тому числі і щодо наміру першочергово придбати предмет іпотеки, не надсилав.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Представник ТОВ «А.В.Л.» Лиманський В.Ю. в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник позивача, ОСОБА_2 , в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 13 грудня 2017 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 10.3ВН/13/07-СКЛН за умовами якого банк надав ОСОБА_4 кредит на споживчі цілі у розмірі 151 500 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,53% річних, з кінцевим строком повернення та сплати всіх платежів по 12 грудня 2017 року включно.
13 грудня 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір № 10.3ВН/113/07-Склн, посвідчений приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 6590. За умовами даного договору ОСОБА_3 передав в іпотеку банку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належала іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 28 липня 1999 року державним нотаріусом Першої Кам'янець-Подільської державної нотаріальної контори Любченко Л.В., реєстровий № 1-3224.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 23 грудня 2011 року, яке набрало законної сили 16 січня 2012 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки - житлову квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності громадянину України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , за рахунок чого задовольнити вимоги ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Вінницької філії ПАТ «Кредитпромбанк» за кредитним договором № 10.3ВН/13/07-Склн від 13.12.2007 року у розмірі 151 707,03 грн.
17 липня 2012 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1907/11, виданого 13.01.2012 року на підставі вищевказаного рішення суду.
Як вбачається із матеріалів справи зазначене рішення суду не виконувалось, у зв'язку з відмовою органу опіки та піклування в наданні дозволу на реалізацію спірної квартири, оскільки в даній квартирі з моменту свого народження зареєстрований неповнолітній ОСОБА_6 2005 року народження.
26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. згідно якого ПАТ «Кредитпромбанк» відступив право вимоги за кредитним договором № 10.3ВН/13/07-склн від 13.12.2007 року та договорами забезпечення до нього на користь ПАТ «Дельта Банк».
16 березня 2018 року ПАТ «Дельта банк» направило ОСОБА_4 , ОСОБА_3 вимогу про усунення порушення та просило погасити наявну станом на 16 березня 2018 року заборгованість перед ПАТ «Дельта Банк» в розмірі 363 993,08 грн. та попередило про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі не усунення порушень протягом 30 днів, шляхом продажу іпотечного майна від свого імені третім особам.
Вказана вимога отримана ОСОБА_4 20 березня 2018 року.
17 травня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «А.В.Л.» було укладено договір № 491/К про купівлю-продаж майнових прав, договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений Пономарьовою Д.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 578, відповідно до яких ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «А.В.Л.» право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, укладеним з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
В той же день сторонами договору підписаний акт приймання-передачі кредитної справи № 10.3/ВН/13/07-СКЛН від 13.12.2007 року.
Ухвалою Кам'янець -Подільського міськрайонного суду від 11.06.2018 року замінено стягувача ПАТ «Кредитпромбанк» його правонаступником ТОВ «А.В.Л.» у виконавчих провадженнях по примусовому виконанню рішення суду по справі №2-1907/2011 за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
30 травня 2019 року ТОВ «А.В.Л.» направило ОСОБА_4 , ОСОБА_3 повідомлення про набуття права вимоги ТОВ «А.В.Л.» за кредитним договором, та вимогу про усунення порушення та дострокове повернення кредиту, в порядку ст. 35-38 Закону України «Про іпотеку» та просило погасити наявну станом на 17 травня 2018 року заборгованість перед ТОВ «А.В.Л.» в розмірі 363 993,08 грн. та попередило про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі не усунення порушень протягом 30 днів у спосіб, передбачений п.4.6 договору іпотеки - шляхом продажу іпотечного майна від свого імені третім особам. Вказане підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Вказана вимога вручена ОСОБА_3 01.06.2018 року, ОСОБА_4 через уповноважену особу - 02.06.2018 року.
06 червня 2018 року між ТОВ «А.В.Л.» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майна, а саме, трикімнатної квартири загальною площею 83,2 кв.м житловою площею 42,9 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . На підставі зазначеного договору купівлі-продажу зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на спірну квартиру, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1570262668104.
Законом «Про іпотеку» передбачено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) два позасудові - на підставі виконавчого напису нотаріуса та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За пунктом 4.3 іпотечного договору від 13.12.2007 року іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на майно у випадку порушення Боржником умов Кредитного договору, або порушення Іпотекодавцем умов цього договору.
Пунктами п. 4.4., 4,5, 4.6 договору іпотеки від 13 грудня 2007 року, укладеного між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 , визначено, що при настанні випадків, передбачених п.4.2 іпотечного договору іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із таких способів: набуває право власності на майно; від свого імені продає майно третім особам і спрямовує отримані кошти на задоволення своїх вимог; дає іпотекодавцю згоду на реалізацію майна третім особам, визначеним іпотекодержателем або погоджених з ним від свого імені за умови, що кошти, виручені від реалізації, будуть направлені на задоволення вимог іпотекодержателя.
У випадку, коли виконання пункту 4.3 договору іпотеки унеможливлюється діями або бездіяльністю іпотекодавця, іпотекодержатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, в тому числі звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду.
Реалізація майна здійснюється іпотекодержателем самостійно шляхом укладення від свого імені договорів купівлі-продажу майна з третіми особами, а у разі звернення стягнення на підставі рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса - в порядку, визначеному Законом України «Про іпотеку».
З огляду на встановлені у справі обставини, рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 23 грудня 2011 року, яке набрало законної сили 16 січня 2012 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки - житлову квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності громадянину України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , за рахунок чого задовольнити вимоги ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Вінницької філії ПАТ «Кредитпромбанк» за кредитним договором № 10.3ВН/13/07-Склн від 13.12.2007 року у розмірі 151 707,03 грн. Зазначене рішення на момент виникнення спірних правовідносин не виконано, зобов'язання між сторонами не було припинено.
Звернення стягнення на предмет іпотеки правонаступником іпотекодержателя, ТОВ «А.В.Л.» шляхом продажу від свого імені майна третій особі, а саме договір купівлі-продажу укладений між 06 червня 2018 року між ТОВ «А.В.Л.» та ОСОБА_1 , за даних обставин є подвійним стягненням і призвело до порушення прав позивача.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Зважаючи на зазначене, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правильним.
Умовами укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем договору іпотеки, а саме в пунктах 4.3-4.6, вказано про право іпотекодержателя обрати один із передбачених договором способів звернення стягнення на предмет іпотеки, що спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність подвійного звернення стягнення на предмет іпотеки.
Посилання апелянта на висновки зазначені в Постановах Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №308/1870/13-ц, від 10.10.2018 року у справі 404/5354/16-ц, від 17.10.2018 року у справі № 641/1849/15-ц, від 27.06.2018 у справі №326/1592/15, від 31.10.2018 року у справі №2-1513/10 від 25.03.2019 року у справі №161/19329/13-ц не спростовують зазначених висновків суду, так як правовідносини, які викладені в зазначених постановах не є подібними з правовідносинами, які склалися між сторонами у даній справі.
Доводи апеляційної скарги та зміст оскарженого судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 грудня 2019 року.
Судді: Т.О. Янчук
А.В. Купельський
О.І. Ярмолюк