Єдиний унікальний номер справи: 661/4213/17
Номер провадження 11-кп/819/1069/19 Головуючий в 1-й інстанції : ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.15, п.6 ч.2 ст. 115,
ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 309 КК України Доповідач: ОСОБА_2
09 грудня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
Головуючого: ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
Секретар: ОСОБА_5
За участю прокурора: ОСОБА_6
Захисника ОСОБА_7
Обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні Херсонського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Новокаховського міського суду Херсонської області від 27.09.2019 року про продовження тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нова Каховка, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України такий, що не має судимості.
Обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 309 КК України, -
Зазначеною ухвалою відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 309 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 25.11.2019 року, включно.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те що всі обвинувачення прокурора не підтверджуються матеріалами кримінального провадження, чого не взяв до уваги суд першої інстанції при постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою.
Так в клопотанні прокурора не підтвердженні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Крім того, зазначає, що прокурором клопотання було подано до суду пізніше за 5 днів до завершення попередньої ухвали. Саме клопотання про продовження запобіжного заходу прокурором було надано йому перед самим його розглядом, а не за 3 години до розгляду.
Також зазначає, що підозра та обвинувачення на яких базується обвинувальний акт не мають юридичної сили.
Просить скасувати ухвалу Новокаховського міського суду Херсонської області від 27.09.2019 року про продовження тримання під вартою.
Заслухавши суддю - доповідача, захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які просили задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, в судових дебатах сторони залишилися на своїх позиціях, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Під час досудового розслідування кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 01.08.2017 року відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29.09.2017 року, з метою запобігання ризикам переховатися від органів досудового слідства та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, або доведе свій умисел до кінця, позбавивши потерпілу життя.
Рішенням Конституційного суду України від 13.06.2019 року визнано неконституційним закріплене у статтею 392 КПК України обмеження права учасників кримінального провадження окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені судом першої інстанції на стадії судового розгляду, до ухвалення судового рішення по суті, підлягають перегляду в апеляційному порядку.
Судом першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 309 КК України, 27.09.2019 року постановлено ухвалу про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 25.11.2019 року, включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки судовий розгляд кримінального провадження триває, є необхідність в дослідженні обставин по справі, а тому неможливо завершити судовий розгляд з ухваленням судового рішення по суті до закінчення строку дії обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, визначені при застосуванні даного запобіжного заходу, не зменшились.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні, в тому числі, особливо тяжких злочинів, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення, не має роботи та сім'ї, що свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв'язків.
Колегія суддів звертає увагу на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим в інкримінованих кримінальних правопорушень, а також на дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, не має законного джерела доходів, і ці обставини, на думку колегії суддів, дають достатні підстави вважати, що у разі відмови у продовженні строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо нього, перебуваючи на свободі, він може вчинити активні дії щодо переховування від суду, незаконно впливати на потерпілу, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення і які виправдовують необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, а тому доводи апелянта, які це заперечують, являються безґрунтовними.
Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого, на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність стороною обвинувачення у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
З огляду на вищевикладене, твердження обвинуваченого ОСОБА_8 про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є непереконливими, а також з огляду на характер, вид та обставини вчинення злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_8 , відомості про його особу та вказані обставини, не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до останнього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Що стосується інших доводів, які були зазначені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_8 - позбавлені правових підстав, оскільки колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо продовження строку дії запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого. Так, судовий розгляд кримінального провадження відносно обвинуваченого триває, питання про доведеність вини останнього судом першої інстанції не вирішено, а тому доводи апелянта не є предметом розгляду у даному апеляційному провадженні та відповідно до ст. 392 КПК України можуть бути зазначені в апеляційній скарзі при оскарженні судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 про недоведеність наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, являються голослівними та спростовуються матеріалами провадження.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , під час апеляційного розгляду не встановлено.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги захисника, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Новокаховського міського суду Херсонської області від 27.09.2019 року, якою відносно ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 25.11.2019 року, включно - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційній інстанції не підлягає.
Судді:
(підпис) (підпис) (підпис)
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
З оригіналом згідно
Суддя Херсонського апеляційного суду ОСОБА_2