Справа № 607/19243/18Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.
Провадження № 22-ц/817/1117/19 Доповідач - Ткач З.Є.
Категорія - 305010200
28 листопада 2019 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого Ткач З.Є.
суддів: Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,
за участю секретаря Костів Х.Ю.,
з участю представника Державної казначейського
служби України Клим А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/19243/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 вересня 2019 року, ухваленого суддею Братасюком В.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби про відшкодування шкоди завданої злочином,-
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України в Тернопільській області (далі - Державна казначейська служба) про відшкодування майнової шкоди в розмірі 1070952,80 гривень та моральної шкоди в розмірі 536112 гривень, завданої злочинним правопорушенням за ч. 1 ст. 161 КК України, через бездіяльність держави та не встановлення осіб, винних у дискримінації та не встановлення належних відповідачів, до яких міг би бути пред'явлений цивільний позов про відшкодування збитків, завданих злочином.
В обґрунтування вимог позивач вказує, що 28 листопада 2015 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015210010003447 внесені відомості стосовно скоєного відносно нього кримінального правопорушення за ч.1 ст.161 КК України (дискримінація його за політичною ознакою під час виборів до місцевих рад у 2015 році), його було визнано потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
Однак з вини держави, в особі органів досудового розслідування, досудове слідство ведеться тривалий час, справа затягується, осіб винних у дискримінації його у державі не встановлено. При цьому слідство ведеться з грубим порушенням законності, а фактичне досудове слідство ігнорує вказівки прокурора, не виконує ухвал слідчих суддів, ігнорує його клопотання у кримінальному провадженні. Оскільки, держава не може встановити особу (осіб), винних у скоєному злочинному правопорушенні стосовно нього за ст. 161 КК України, то, відповідно, держава повинна відшкодувати йому за рахунок коштів державного бюджету завдану злочином шкоду, оскільки, це також прямо передбачено частиною другою ст. 1177 Цивільного кодексу України.
Вважає, що якби держава не дискримінувала його за політичною ознакою, то він міг бути обраним депутатом Тернопільської обласної ради, а, відтак, головою Тернопільської обласної ради. Ним отримано інформацію по заробітній платі голови Тернопільської обласної ради Овчарука В.В., яка була нарахована та виплачена за період з 14 грудня 2015 року по 31 серпня 2018 року, тобто, за період його дискримінації за політичною ознакою, загальна сума виплачених грошових коштів голові обласної ради складає 1070952,80 грн. Таким чином, якби право самостійно висувати свою кандидатуру у депутати Тернопільської обласної ради поза волею політичних партій не було б порушено та якби не існувала дискримінація його за політичною ознакою, то він міг би стати депутатом обласної ради, а відтак, головою Тернопільської обласної ради, тому його втрачена вигода складає 1070952,80 грн., яку він просить стягнути в його користь за рахунок коштів державного бюджету України.
Також, злочином йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 536112 грн., яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав як фізична особа у зв'язку із протиправною поведінкою щодо нього самого у формі скоєння стосовно нього кримінального правопорушення за ст. 161 КК України у формі дискримінації його за політичною ознакою.
Для розрахунку завданої моральної шкоди він застосував методику професора ОСОБА_2 згідно Таблиці розмірів компенсації презюмованої моральної шкоди.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 вересня 2019 року вирішено:
“В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди майнової в сумі 1070952,80 гривень та моральної 536112 гривень, завданої злочином - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.”
Не погодившись із даним рішенням, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги письмові докази (в тому числі в авіакатастрофі літака ТУ-134 04 жовтня 2001 року) як підтвердження того, що держава практикує виплату жертвам злочинів із числа іноземних держав при відсутності вини держави та її органів.
Вказав, що суд першої інстанції безпідставно послався на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 червня 2018 року в справі №607/14606/17, яким на його користь стягнуто моральну шкоду, оскільки воно стосувалось питання відшкодування моральної шкоди у зв'язку з неправомірними діями органів досудового розслідування, що не є дотичним до справи про відшкодування шкоди завданої злочином.
У відзиві на апеляційну скаргу Державна казначейська служба просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що передбачених законом підстав для відшкодування шкоди в рамках ст.1177 ЦК України, немає, так як до закінчення розслідування кримінального провадження не можливо встановити джерело, з якого повинна відшкодуватись шкода, а саме: із державного чи місцевого бюджету чи у інший спосіб.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник Державної казначейської служби проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду вважає законним і обґрунтованим.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду у встановленому законом порядку був повідомлений, а тому, враховуючи належне повідомлення про час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе слухати справу у його відсутності на підставі ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 листопада 2015 року до ЄРДР за №12015210010003447 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 161 КК України.
Підставою внесення таких відомостей була ухвала слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 листопада 2015 року в справі №607/17676/15-к, якою начальника слідчого відділу Тернопільського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області зобов'язано виконати дії відповідно до вимог ст.214 КПК України, щодо визначення слідчого для внесення відповідних відомостей за заявою ОСОБА_1 від 19 жовтня 2015 року до ЄРДР та здійснення досудового розслідування.
В ході проведення слідчих дій ОСОБА_1 був допитаний старшим слідчим СВ Тернопільського ВП ГУ НП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Заросінською Х.О., як потерпілий у кримінальному провадженні щодо порушення рівноправності громадян, про що складено протокол допиту від 26 грудня 2015 року.
29 січня 2016 року старшим слідчим СВ Тернопільського ВП ГУ НП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Заросінською Х.О. прийнято постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015210010003447 від 28 листопада 2015 року, у зв'язку з відсутністю складу злочину.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 квітня 2016 року в справі №607/1284/16-к, скаргу ОСОБА_1 задоволено, а постанову старшого слідчого СВ Тернопільського ВП ГУ НП в Тернопільській області Заросінською Х.О. від 29 січня 2016 року скасовано. Матеріали кримінального провадження №12015210010003447 повернуто СВ ТВП ГУНП України в Тернопільській області для продовження досудового розслідування, під час якого необхідно виконати зазначені у мотивувальній частині ухвали процесуальні дії. Зокрема: допитати потерпілого ОСОБА_1 , у повному обсязі виконати вказівки прокурора в кримінальному провадженні, після чого на основі ретельного аналізу зібраних доказів, всебічно, повно і неупереджено дослідити їх та всі інші обставини кримінального провадження, з урахуванням і тих, на які посилається ОСОБА_1 , вчинити на підтвердження чи спростування необхідні, у тому числі, інші слідчі та процесуальні дії, з метою прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні №12015210010003447.
29 червня 2017 року у справі №607/1284/16-к слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області постановлено ухвалу, якою скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність старшого слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області Заросінської Х.О. у кримінальному провадженні №12015210010003447, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань - задоволено. Зобов'язано слідчого розглянути клопотання ОСОБА_1 про проведення окремих слідчих дій від 27 березня 2017 року.
Зі змісту вказаної ухвали слідує, що із наданих слідчому судді матеріалів кримінального провадження №12015210010003447 від 28 листопада 2015 року в ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні слідчим не вчинено жодних процесуальних дій. Також у вищевказаних матеріалах відсутнє клопотання скаржника про проведення окремих слідчих дій, яке отримано Тернопільським ВП ГУНП в Тернопільській області 27 березня 2017 року.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20.06.2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування задоволено частково, стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на якому обліковуються кошти Державного бюджету України.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2018 року рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20.06.2018 року змінено, стягнуто на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України 3723 грн. В решті рішення залишено без змін.
ОСОБА_1 вважає, що з вини держави, в особі органів досудового розслідування, досудове слідство ведеться тривалий час, справа затягується, осіб винних у дискримінації його в державі не встановлено, тому з огляду на те, що держава не може встановити особу (осіб), винних у скоєному кримінальному правопорушенні стосовно нього за ст.161 КК України, то, відповідно, держава повинна відшкодувати йому за рахунок коштів державного бюджету завдану злочином шкоду, оскільки, це також прямо передбачено ч.2 ст.1177 Цивільного кодексу України.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що до остаточного розслідування кримінального провадження не можливо встановити джерело з якого повинна відшкодовуватися шкода, а саме: із державного (у разі якщо це державний орган) чи місцевого (у разі якщо це орган місцевого самоврядування) бюджету, а відтак і розмір для задоволення такого відшкодування. Також вказав, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 17.10.2018 року, якою змінено рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20.06.2018 року, стягнуто на користь позивача моральну шкоду в розмірі 3723 грн.
Ці висновки суду відповідають вимогам закону та ґрунтуються на матеріалах справи.
Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з статтею 23 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 8 статті 7 БК України затверджено принцип цільового використання коштів, зокрема, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про ДКС України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення).
Згідно з Положенням казначейство забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка та управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються. Казначейство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та не несе відповідальності за дії органів державної влади. Тобто, казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов'язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини першої статті 2 ЦК України.
Відповідно до статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.
Положення цієї статті передбачають можливість компенсації шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, за рахунок Державного бюджету України виключно у випадках та порядку, передбачених законом.
Проте на теперішній час у національному законодавстві відсутній відповідний нормативно-правовий акт, який визначає такий порядок відшкодування шкоди.
Таким чином, механізм відшкодування шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, яка компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом, законодавчо не врегульований.
Положення статті 1177 ЦК України не формулюють норм прямої дії, які б регулювали відносини щодо відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, до прийняття такого закону про відшкодування державою шкоди відповідно до статті 1177 ЦК України на підставі загальних правил відшкодування шкоди здійснюватися не може.
Порядок, що містить процедуру присудження та сплати відшкодування, має бути встановлений окремим законом, який не було прийнято до цього часу. За відсутності закону, який формулює такі положення, ніяке право на компенсацію не може виникнути, оскільки заявник не може стверджувати, що він мав "законне сподівання" одержання будь-яких конкретних сум (Ухвала Європейського суду з прав людини у справі "Петро Якович Петльований проти України", заява № 54904/08, ухвала щодо прийнятності від 30 вересня 2014 року).
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду в справі №756/10786/16-ц від 03 квітня 2019 року.
При цьому колегія бере до уваги і те, що доводи позивача про заподіяння йому матеріальної шкоди внаслідок того, що він міг би бути обраним до обласної ради, обраний головою обласної ради та отримувати відповідну заробітну плату, носить характер припущення і не є безумовною обставиною, яку слід врахувати для встановлення наявності заподіяння такої матеріальної шкоди злочином.
Даний висновок випливає з вимог п. 6 ст. 81 ЦПК України, яким передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням вищевказаної норми права, також слід відхилити твердження позивача про те, що протиправною поведінкою щодо нього у формі скоєння стосовно нього злочину за ст. 161 КК України у формі дискримінації за політичною ознакою йому завдано моральну шкоду, оскільки до закінчення кримінального провадження такі твердження є передчасними.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що у триваючому досудовому розслідуванні при відсутньому рішенні про закриття кримінального провадження, особа потерпілого не позбавлена права відповідно до вимог статті 128 КПК України пред'явити цивільний позов під час кримінального провадження.
При цьому, суд першої інстанції вірно розмежував підстави відшкодування моральної шкоди, з яких позивач заявив даний позов, зазначивши, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 17 жовтня 2018 року, якою змінено рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 червня 2018 року, долучених до позивачем до матеріалів справи, стягнуто на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю слідчого, в частині невиконання службових обов'язків, встановленої ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України 3723 грн.
Безпідставними є посилання позивача на тотожність справи про відшкодування шкоди завданої злочином та виділення коштів для надання допомоги спадкоємцям загиблих внаслідок катастроф відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року №819-р та розпорядження Кабінету Міністрів від 12 серпня 2004 року №584-р, оскільки надані розпорядчі акти Кабінету Міністрів України жодним чином не стосуються предмета заявленого спору та є неналежними доказами ( ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене та положення ст. 375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Тернопільський апеляційний суд в складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повна постанова складена 02 грудня 2019 року.
Головуючий: Ткач З.Є.
Судді: Міщій О.Я.
Шевчук Г.М.