Номер провадження: 11-кп/813/1277/19
Номер справи місцевого суду: 522/17972/18
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
03.12.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційну скаргу та доповнення до неї обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 11.06.2019 року, -
встановив:
оскаржуваним вироком:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Кодимського району Одеської області, громадянин України, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий;
- 09.02.2015 року вироком Крижопільського районного суду Вінницької області за ч. ч. 1, 2 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; на підставі ст. ст. 75- 76 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік 6 місяців;
- 23.06.2015 року вироком Кодимського районного суду Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі ч. 4 ст. 70 та ст. 71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці;
-11.03.2016 року вироком Кодимського районного суду Одеської області за ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України, на підставі ст. ст. 70, 71 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців; на підставі ухвали Прилуцького міського суду Чернігівської області від 31.10.2017 року звільнений умовно-достроково, не відбутий строк 2 роки, 1 місяць і 16 днів;
визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначено йому покарання, у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
Відповідно до ст. 71 КК України ОСОБА_7 до призначеного покарання шляхом часткового складання приєднано частину невідбутого покарання за вироком Кодимського районного суду Одеської області від 11.03.2016 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки та 3 місяці.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в строк відбуття покарання зараховано строк утримання ОСОБА_7 по даному кримінальному провадженню в період з 07 вересня 2018 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Вироком суду вирішено питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою продовжено до набрання вироком законної сили.
Згідно з вироком районного суду, 06 вересня 2018 року приблизно о 12 годині 30 хвилин, обвинувачений ОСОБА_7 , будучи раніше судимим за злочини проти власності, судимість за які не знята і не погашена у встановленому законом порядку, діючи повторно, за попередньою змовою з особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, а один із яких є неповнолітнім, знаходячись біля Залізничного вокзалу, що на площі Привокзальній 2, у Приморському районі в м. Одесі, умисно, з корисливих мотивів із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я, нанесли кілька ударів кулаками в обличчя потерпілого ОСОБА_8 , та відкрито заволоділи майном останнього, а саме планшетом марки "Леново" вартістю 3500 грн., з сім-картою і флеш-картою 32 ГБ вартістю 200 грн., та грошовими коштами у розмірі 235 грн. З місця вчинення злочину зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 3935 гривень.
Не оспорюючи доведеності вини та призначеного судом покарання, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просив вирок суду першої інстанції змінити, застосувати відносно нього дію ч. 5 ст. 72 КК України та зарахувати строк попереднього ув'язнення в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі на підставі того, що йому було приєднано частину невідбутого покарання, призначеного за вироком Кодимського районного суду Одеської області від 11.03.2016 року, за яким ОСОБА_7 тримався під вартою, та на той момент діяв закон №838-VIII від 26.11.2015 року.
Заслухавши суддю-доповідача;обвинуваченогоОСОБА_7 , який підтримав доводи апеляційної скарги та доповнення до неї і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив вирок суду першої інстанції залишити без змін; вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому; апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Відповідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ст. 404 ч.1 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки обвинувачений в апеляційній скарзі не ставить питання про неправильність кваліфікації його дій, доведеності його вини та щодо призначеного покарання, згідно ч. 1 ст. 404 КПК України це не є предметом апеляційного перегляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 фактично просить застосувати відносно нього дію ч. 5 ст. 72 КК України та зарахувати строк попереднього ув'язнення в строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі на підставі того, що йому було приєднано частину невідбутого покарання, призначеного за вироком Кодимського районного суду Одеської області від 11.03.2016 року та на той момент діяв закон №838-VIII від 26.11.2015 року.
Доводи обвинуваченого щодо необхідності зміни вироку шляхом зарахування в строк відбуття покарання строку його тримання під вартою із розрахунку один попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, є безпідставними, з огляду на таке.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
За приписами ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року №838-VIII) зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Разом з цим, відповідно до вимог Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18 травня 2017 року №2046 -VIII, який набрав чинності 21 червня 2017 року, частину п'яту ст.72 КК України викладено в новій редакції, а саме, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Відповідно до вироку суду злочин, за вчинення якого засуджений ОСОБА_7 був скоєний 06.09.2018 року, тобто після набрання чинності 21.06.2017 року Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18 травня 2017 року №2046 -VIII.
За таких умов, апеляційний суд констатує, що вимоги апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 щодо зарахування строку попереднього ув'язнення в строк відбування покарання з розрахунку одного дня попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, не підлягають задоволенню, оскільки на час вчинення злочину та взяття під варту, обвинувачений ОСОБА_7 не мав права на застосування до нього положень, передбачених ч. 5 ст. 72 КК України в редакції згідно з Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення» від 26 листопада 2015 року №838-VIII.
Щодо доводів апеляційної скарги про застосування відносно ОСОБА_7 дії зазначеного закону з посиланням на те, що йому на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання шляхом часткового складання приєднано частину невідбутого покарання за вироком Кодимського районного суду Одеської області від 11.03.2016 року, то вони є необгрунтованими, адже відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції цього закону зарахування судом строку попереднього ув'язнення провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі лише у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано запобіжний захід. ОСОБА_7 же просить зарахувати йому строк попереднього ув'язнення у іншому кримінальному провадженні, у якому він був засуджений 11.03.2016 року Кодимським районним судом Одеської області, але апеляційний суд не має підстав на прийняття такого рішення.
Отже, вироком Приморського районного суду м. Одеси правильно застосовано положення ч. 5 ст. 72 КК України, в строк відбуття покарання зараховано строк утримання ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні в Одеській установі виконання покарань в період з 07 вересня 2018 року по день набрання законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та зміни вироку суду.
Керуючисьст. ст. 405, 407, 409, 413, 419 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Приморського районного суду м. Одеси від 11.06.2019 року відносно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК України - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_7 , який утримується під вартою - у той же строк із дня вручення копії даної ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4