Номер провадження: 11-кп/813/825/19
Номер справи місцевого суду: 523/13619/18
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
27.11.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 , та її захисника - ОСОБА_8 ,
потерпілого - ОСОБА_9 , та його представника - ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_7 та прокурора Одеської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_11 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 08.02.2019 року в кримінальному провадженні №12017160490004821 від 20.09.2017 року, -
встановив:
оскаржуваним вироком суду:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Одеси, громадянку України, з середньою освітою, працевлаштованою, розлученою, маючої на утриманні малолітню дитину, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задоволено частково, стягнуто на його користь з ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди - 31793 грн., на відшкодування моральної шкоди - 25000,00грн.
Згідно з оскаржуваним вироком районного суду, обвинувачену ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за наступних обставин.
Близько 18 години 00 хвилин 19 вересня 2017 року ОСОБА_7 , перебуваючи на подвір'ї будинку АДРЕСА_2 , під час виниклого на ґрунті тривалих неприязних відносин словесного конфлікту з раніше знайомим ОСОБА_9 , маючи умисел на заподіяння шкоди його здоров'ю, предметами посуду, скляною пляшкою, піднятими із землі каменем та палицею нанесла численні удари, кидки в ліву скроневу частину голови, тулуб, ліве плече, ліве передпліччя та ліву руку останнього, чим спричинила тому тілесні ушкодження у вигляді садна та синця тулуба, синців лівого плеча та лівого передпліччя, забій другого пальця лівої кисті, що як у сукупності, так і окремо, мали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше шести днів, і за цим критерієм віднесені до категорії легких тілесних ушкоджень.
Не погоджуючись з вироком суду обвинувачена ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила що судом ухвалено обвинувальний вирок без належних правових підстав та дослідження обставин кримінального провадження, відповідного аналізу і оцінки доказів, на які обвинувачена неодноразово посилалась в своїх свідченнях, скаргах, клопотаннях, що призвело до безпідставного притягнення її до кримінальної відповідальності, також вказує що у суду першої інстанції були відсутні належні правові підстави для задоволення цивільного позову ОСОБА_9 .
Крім того, зазначає що саме ОСОБА_9 був ініціатором конфлікту та першим наніс обвинуваченій два удари кулаком в обличчя, після яких обвинувачена впала на коліна, ОСОБА_9 в цей час схопив її за волосся та притиснув до низу. Обвинувачена почала кликати на допомогу, на її крики прибігла сестра обвинуваченої ОСОБА_12 і схопила ОСОБА_9 іззаду за футболку, останній розвернувся до ОСОБА_12 і штовхнув її через хвіртку, від чого вона впала на землю. Обвинувачена ОСОБА_7 підбігла до сестри щоб допомогти їй підвестися, в цей час ОСОБА_9 знову схопив її руками за волосся та силоміць витягнув з подвір'я на дорогу. В цей час туди вибігла мати обвинуваченої ОСОБА_13 та сусіди ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , поява яких обумовила припинення ОСОБА_9 насильницьких дій, після чого він сів до свого автомобілю, в салоні якого не було пасажирів та поїхав з місця події. Обвинувачена ОСОБА_7 з цього приводу зверталася до медичного закладу за медичною допомогою, де їй був поставлений діагноз «закрита черепно -мозкова травма, струс головного мозку».
Також, обвинувачена зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що посилання позивача на втрату ним здоров'я, неможливості спілкуватися з дитиною, пошкодження автомобіля, як на підставу відшкодування заподіяної шкоди є необґрунтованими, так як взагалі не підтверджені належними та допустимими доказами, навіть свідки обвинувачення одностайно підтвердили, що автомобіль обвинувачена ОСОБА_7 не пошкоджувала, автомобіль пошкодила інша особа. Просить викликати та допитати свідків в судовому засіданні апеляційного суду, дослідити технічні записи судових засідань, дослідити письмові докази наявні в матеріалах кримінального провадження, скасувати вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 08.02.2019 року, постановити ухвалу про закриття кримінального провадження.
Не погоджуючись з вироком суду прокурором Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_11 була подана апеляційна скарга, в якій він зазначає, що вказаний вирок в частині задоволення цивільного позову в частині оплати ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля потерпілого є незаконним та підлягає зміні, вирок в частині доведеності вини обвинуваченої за ч.1 ст. 125 КК України та призначення покарання у виді штрафу не оспорюється.
Вказує, що суд першої інстанції вийшов за рамки своїх повноважень та дійшов хибного висновку, що пошкодження автомобіля потерпілого є об'єктивною стороною ст. 125 КК України. За результатами судового розгляду висновки суду в частині вирішення цивільного позову потерпілого не відповідають фактичним обставинам справи. Оскільки пошкодження автомобіля є наслідком дій ОСОБА_7 , обвинувачення у яких їй не висувалось та не охоплюється ч.1 ст. 125 КК України. Просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, яким ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, стягнути с ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування майнової шкоди 16800 (шістнадцять тисяч вісімсот) грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень, в решті позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача; обвинувачену та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили вирок суду скасувати, закрити кримінальне провадження та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої та підтримав свою апеляційну скаргу і просив її задовольнити; потерпілого та його представника, які просили апеляційні скарги обвинуваченої та прокурора залишити без задоволення; вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг; провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченій, апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Відповідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного у вироку злочину підтверджується сукупністю відносних, достатніх, допустимих, узгоджених між собою доказів, зібраних у встановленому порядку і досліджених судом з достатньою повнотою, яким дана належна оцінка.
Так, потерпілий ОСОБА_9 в ході судового розгляду пояснював, що між ним та обвинуваченою ОСОБА_7 під час розмови щодо вибору школи для їх сина виникла словесна суперечка, під час якої обвинувачена стала кидати в нього скляною пляшкою, предметами посуду. Травмуючі предмети влучили в ліву скроневу частину голови, в ліву руку, передпліччя, плече, тулуб. Під час конфлікту він намагався ухилитися від ударів, прикривав себе руками, після чого вийшов з подвір'я до автомобіля. ОСОБА_7 продовжувала наносити йому удари і кидки підібраними із землі каміннями та дерев'яною палицею, а також розірвала одягнену на ньому футболку, пошкодила цими ж предметами його автомобіль. Конфлікт припинився з появою матері обвинуваченої, сусідів, а також його від'їздом з місця події на пошкодженому автомобілі.
Такі свідчення потерпілого суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними, оскільки вони узгоджуються та об'єктивно підтверджуються іншими дослідженими доказами.
Зокрема, з показань свідка ОСОБА_16 вбачається, що він був випадковим свідком події, перебував на дорозі, на відстані близько 30 м від вхідної хвіртки будинку АДРЕСА_2 . Після ґвалту, криків, звуку розбитого скла, він звернув увагу на подію та побачив, як потерпілий ОСОБА_9 вибігав із подвір'я через хвіртку, а обвинувачена, висловлюючись образливою лайкою, кидала в нього скляну пляшку та каміння, які підбирала з землі. Один із цих кидків влучив прямо у голову. Потерпілий був у саднах та крові, з оголеним торсом. Відразу ж за нею на дорогу вийшла інша жінка, яка намагалася завадити потерпілому захищатися, а також взятою в руку дерев'яною палицею двічі вдарила припарковану поруч машину. Згодом з'явилася інша літня жінка та чоловіки. Останні відібрали у жінки палицю та розборонили потерпілого і обвинувачену. ОСОБА_9 сів в автомобіль, від'їхав на відстань 80 - 100 м, після чого зупинився й вийшов. Свідок підійшов до нього, запропонував викликати медичну допомогу та залишив потерпілому номер свого мобільного телефону. В салоні автомобіля він також побачив іншого молодого чоловіка. До зазначених подій вказаний свідок не був знайомий з жодним із учасників даного провадження.
Такі ж показання надав суду свідок ОСОБА_17 .
Крім цього, згідно з висновком судово-медичної експертизи від 12 жовтня 2017 року №2532 у ОСОБА_9 було виявлено наступні тілесні ушкодження у вигляді садна та синця тулубу, синців лівого плеча та лівого передпліччя, забою 2-го пальця лівої кисті, що як у сукупності, так і окремо, мали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше шести днів, і за цим критерієм віднесені до категорії легких тілесних ушкоджень.
Наявні ушкодження виникли незадовго до звернення потерпілого за медичною допомогою, тобто могли бути спричинені 19 вересня 2017 року. Враховуючи характер та локалізацію ушкоджень слід вважати, що вони не могли утворитися в умовах падіння на площину з положення стоячи. Ці ушкодження виникли від не менш, ніж 6-разової травмуючої дії.
Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , які є сусідами обвинуваченої ОСОБА_7 , також показують про існування у вечірній час 19 вересня 2017 року гучного конфлікту, протилежними сторонами в якому були обвинувачена та потерпілий. При цьому, не бачили протиправних дій з боку обвинуваченої та не звернули увагу на наявність на потерпілому тілесних ушкоджень, верхнього одягу, а також на те, чи були на місці події каміння, палиця, чи мав керований ОСОБА_9 автомобіль видимі пошкодження. Очевидцями застосування насильства до потерпілого з боку обвинуваченої вони також не були.
Суд першої інстанції обґрунтовано надав критичну оцінку показанням обвинуваченої, її близьких родичів - свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а також частково показанням сусідів, та прийшов до висновку що вони були надані з метою уникнути чи сприяти уникненню ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинене.
Твердження апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_7 стосовно того, що вона не наносила потерпілому ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються дослідженими судом доказами, а, крім того, в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_7 не заперечувала факт завдання нею тілесних ушкоджень потерпілому, однак пояснювала це тим, що спричинила їх у процесі захисту від ОСОБА_9 .
Щодо доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції навмисно не звернув уваги на наявність кримінального провадження за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . ОСОБА_7 апеляційний суд зазначає, що суд розглядав провадження виключно в межах пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, доведенню підлягає наявність чи відсутність в діях обвинуваченої особи складу кримінального правопорушення - умисного спричинення потерпілому легких тілесних ушкоджень. Матеріали кримінального провадження за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 ОСОБА_7 не є предметом апеляційного розгляду. Апеляційним судом приймає до уваги приєднані до апеляційної скарги копії постанов слідчого у кримінальному провадженні №12017160490004824, внесеному до ЄРДР 20.09.2017 року за заявою ОСОБА_7 (т.1 а.п. 261,262), але сам факт проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні не спростовує висновків вироку суду у кримінальному провадженні відносно неї у кримінальному провадженні № №12017160490004821 від 20.09.2017 року.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції дав належну оцінку зазначеним доказам в їх сукупності і дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність факту умисного нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , що спростовує доводи апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_7 .
Апеляційний суд не погодився з вимогами апеляційної скарги про повторне дослідження всіх доказів, що були предметом дослідження суду першої інстанції, оскільки апелянтом і його захисником не наведено передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України підстав для звернення до апеляційного суду із клопотанням про повторне дослідження доказів. Так стороною захисту не зазначено, які саме свідки були допитані судом з порушеннями вимог закону та якими саме, а також які підстави для повторного допиту конкретних свідків, якщо сторона захисту не заперечує правильності викладення судом у вироку показань свідків. Технічний запис судового розгляду може бути досліджений у якійсь частині, коли суд допустив ті чи інші порушення вимог закону у ході судового розгляду, але необхідність дослідження технічного запису у якійсь частині чи всього ходу судового розгляду стороною захисту не доведена.
Апеляційним судом за клопотанням сторони захисту було досліджено письмові докази: заяву потерпілого ОСОБА_9 на ім'я слідчого про приєднання до кримінального провадження медичної документації та ксерокопію медичних документів (т. 1 а.п. 188,189), однак при цьому апеляційний суд не може погодитись із доводами апеляційної скарги про те, що судово-медична експертиза проведена на підставі копій медичних документів, оскільки в самому тексті висновку №2532 судово-медичної експертизи від 12.10.2017 року (т. 1 а.п. 192-193) вбачається, що предметом дослідження експерта були оригінали, а не копії медичних документів, про що зазначив і суд першої інстанції, який досліджував вказані доводи сторони захисту та надав їм правильну оцінку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що вищезазначена судово-медична експертиза була проведена на підставі ксерокопій медичних документів спростовується відповідним змістом вищезазначеного експертного висновку, з якого не вбачається, що представлена слідчим медична документація мала будь-які недоліки, що не дозволило б експерту провести відповідне дослідження.
Разом з тим, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги обвинуваченої та прокурора в частині вирішення цивільного позову щодо стягнення компенсації за пошкодження автомобіля обґрунтованими, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.
Так, оскільки кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_9 було завдано матеріальної і моральної шкоди, ним понесені витрати на правову допомогу адвоката та проведення психологічного дослідження та вартість пошкодженої футболки, ці витрати в сумі 16800 грн та моральну шкоду у сумі 25000 грн суд обгрунтовано стягнув з обвинуваченої на його користь.
Але відповідно до обвинувального акту обвинувачення з приводу пошкодження автомобіля потерпілого ОСОБА_9 обвинуваченій ОСОБА_7 не висувалось, таким чином суд вийшов за межі пред'явленого обвинувачення та безпідставно стягнув 14993 грн з ОСОБА_7 на відшкодування шкоди в цій частині в сумі.
Окрім того, в порушення вимог ч.3 ст.374 КПК України, суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку не навів будь-яких мотивів, за яких він дійшов до висновку про задоволення позовних заяв потерпілого та необхідність стягнення зазначених вище коштів з обвинуваченої.
Зазначене порушення КПК України, на думку апеляційного суду, перешкодило суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок в частині цивільного позову, а тому це порушення визнається судом істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Апеляційний суд вважає, що за таких обставин судове рішення не можна вважати законним, обґрунтованим та вмотивованим.
В силу п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити його.
Відповідно до ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок і в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становище обвинуваченого.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу обвинуваченої задовольнити частково, апеляційну скаргу прокурора задовольнити, оскаржуваний вирок суду змінити в частині цивільного позову.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 413, 419, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 08.02.2019 року в кримінальному провадженні №12017160490004821 від 20.09.2017 року, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженої за ч. 1 ст. 125 КК України - змінити.
Абзац другий резолютивної частини вироку викласти у наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 16800 (шістнадцять тисяч вісімсот) грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень».
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4