05 грудня 2019 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017150190001633, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 травня 2019 року відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вознесенську Миколаївської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , мешкає в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_6 ,
обвинувачений - ОСОБА_5 ,
захисник - ОСОБА_7 ,
потерпілі - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представник потерпілих - ОСОБА_10 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Вознесенський міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_5 у відшкодування майнової шкоди на користь потерпілого ОСОБА_11 2 576 грн., на користь потерпілої ОСОБА_12 - 4 574 грн., цивільні позови в частині стягнення моральної шкоди залишено без розгляду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить вирок суду першої інстанції скасувати та закрити кримінальне провадження.
Просить допитати свідка ОСОБА_13 .
Узагальнені доводи апелянта.
В апеляційній скарзі та доповненні до неї обвинувачений ОСОБА_5 зазначає, що вирок є незаконним і таким, що підлягає скасуванню.
Вважає, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 здійснювали тиск на суд, а його захисники затягували розгляд кримінального провадження.
Стверджує, що через перенесену операцію на серце, він не міг побити двох здорових людей.
Обвинувачення у вчиненні злочину ґрунтується лише на показаннях родичів, які є надуманими.
Свідок ОСОБА_14 під час досудового розслідування показала, що коли він ( ОСОБА_5 ) під'їхав до домоволодіння, то потерпілі знаходились на вулиці, а свідок ОСОБА_13 показала, що потерпілі вийшли після того, як він ( ОСОБА_5 ) під'їхав. В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 змінила показання, а свідок ОСОБА_13 до суду не з'явилась.
ОСОБА_14 не підтвердила того, що він ( ОСОБА_5 ) тримав ОСОБА_11 за шию, але свідок ОСОБА_15 - медпрацівник, показав, що видимих тілесних ушкоджень на потерпілих не бачив, при цьому ОСОБА_11 за медичною допомогою не звертався.
Висновки експертів № 448 та № 444 є незаконними, оскільки складені без свідків, містять дані зі слів осіб, які оглядались, не містять даних про наявність у ОСОБА_12 струсу головного мозку, про що вказано у висновку експерта № 633 від 05.12.2017 р.
За даними повторно пройденого ОСОБА_12 медичного огляду, за висновком експерта № 633 від 05.12.2017 р. - струс головного мозку не підтверджений об'єктивними клінічними даними. При цьому даний висновок також складений зі слів потерпілої, він містить недостовірні дані про те, що ОСОБА_12 відразу звернулась до лікарні, але лікар ОСОБА_15 , який прибув на місце події, показав що ОСОБА_12 відмовилась від госпіталізації.
Потерпілий ОСОБА_11 стверджував, що падав, втрачав свідомість, і за медичною допомогою звернувся відразу, але насправді звернувся лише 14.08.2019 р., в суді ОСОБА_11 відмовився показати на фотознімках місце, де його душили та били, а тому висновок експерта № 448 - є недостовірним.
Надані потерпілими чеки на оплату лікарських засобів не повинні прийматись до уваги, оскільки один лікарський засіб придбаний 07.08.2017 р., тобто за 5 днів до подій що відбулись 12.08.2017 р., інші лікарські засоби придбані в жовтні-листопаді 2017 року, але ОСОБА_11 на той час вже не лікувався в лікарні. Лікарські засоби придбані 30.10.2017 р. та 21.11.2017 р. не є ліками від тілесних ушкоджень.
Крім того, лікар ОСОБА_16 , особисто йому ( ОСОБА_5 ) казала, що вона не призначала ОСОБА_11 лікарських засобів.
Потерпіла ОСОБА_12 надала неправдиві відомості стосовно того, що вона вийшла на вулицю та побачила, як б'ють ОСОБА_11 , оскільки свідок ОСОБА_14 поясняла, що бачила як б'ють ОСОБА_12 та ОСОБА_11 . Під час судового засідання ОСОБА_14 та ОСОБА_12 змінили показання.
Потерпіла ОСОБА_12 під час сварки, декілька раз вдарила його дрючком, в результаті чого зламала ключицю.
Просить визнати незаконними досудову доповідь органу пробації, позовну заяву представника потерпілих ОСОБА_17 та складений відносно нього обвинувальний акт.
Узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - ОСОБА_10 вважає, що доводи, на які посилається обвинувачений в апеляційній скарзі є необґрунтованими, виходять за межі повноважень апеляційного суду та є такими, що не підлягають задоволенню. Просить вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_11 - без задоволення.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
12.08.2017 р. біля 13.00 год. в АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних відносин обвинувачений ОСОБА_5 повалив з ніг потерпілого ОСОБА_11 , який є його молодшим рідним братом. В той час, коли потерпілий ОСОБА_11 , лежачи, перебував на землі, обвинувачений ОСОБА_5 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс потерпілому ОСОБА_11 декілька ударів ногою по ногам потерпілого ОСОБА_11 , один удар по спині в області правого плеча, декілька ударів руками по голові та обличчю, після чого схопивши обома руками за шию потерпілого ОСОБА_11 , здавлював її. Внаслідок даних умисних дій обвинуваченого ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_11 спричинені тілесні ушкодження у вигляді саден в ділянках обличчя, шиї, нижніх кінцівок, правої лопатки, крововиливів в ділянці лівої вушної раковини, передній поверхні шиї зліва, набряку м'яких тканин в ділянці шиї справа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Крім того, 12.08.2017 р. біля 13.00 год. в. м. Вознесенську Миколаївської області по вул. Калинова, потерпіла ОСОБА_12 вийшла з подвір'я буд. АДРЕСА_1 , де вона мешкає, на вулицю, і побачила, як обвинувачений ОСОБА_5 на вулиці, біля буд. № 135 наносить удари ногами та руками її чоловіку - ОСОБА_11 . Вона почала відтягувати обвинуваченого ОСОБА_5 від лежачого на землі ОСОБА_11 . В цей час обвинувачений схопив за одяг ОСОБА_12 та штовхнув її, внаслідок чого вона втратила рівновагу та впала на землю. В подальшому обвинувачений ОСОБА_5 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс потерплій ОСОБА_12 декілька ударів правою рукою по голові та обличчю. Внаслідок цих умисних дій обвинуваченого ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_12 спричинені тілесні ушкодження у вигляді саден в скроневій ділянці справа, в ділянці верхньої губи зліва, набряку м'яких тканин в скроневій ділянці справа, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_5 , суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який за місцем мешкання характеризується задовільно, раніше не судимий, є пенсіонером за віком, має інвалідність другої групи за загальним захворюванням, відсутність обставин, які пом'якшують або обтяжуються покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора та потерпілих які просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд приходить до наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
У відповідності до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчинені злочину за обставин, встановлених судом, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, аналіз яких наведений у вироку. Дії ОСОБА_5 кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження вірно.
Обвинувачений ОСОБА_5 в суді першої інстанції і під час апеляційного розгляду стверджував, що злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України відносно потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - не вчиняв, будь-яких дій тілесних ушкоджень потерпілим не наносив.
Але, потерпілий ОСОБА_11 в суді першої інстанції показав, що коли він вийшов на подвір'я обвинувачений, збивши його з ніг, повалив на землю, та став наносити удари ногою по ногам, спині, в область правого плеча, наніс декілька ударів руками по голові та обличчю.
Потерпіла ОСОБА_12 в суді першої інстанції показала, що коли вона вийшла на подвір'я, то побачила як обвинувачений б'є її чоловіка - ОСОБА_11 , який лежить на землі, ногами - по ногам та спині, руками - по голові та обличчю. Коли вона намагалась відтягнути обвинуваченого від чоловіка обвинувачений схопив її за одяг та відштовхнув від себе, вона впала. Обвинувачений почав бити її правою рукою по голові та обличчю.
З приводу наведених потерпілими обставин заподіяння їм обвинуваченим тілесних ушкоджень свідок ОСОБА_14 , яка є сусідкою потерпілих показала, що бачила, як обвинувачений ОСОБА_5 спочатку бив ОСОБА_11 руками та ногами коли той лежав на землі, а потім - бив ОСОБА_12 .
Свідок ОСОБА_15 , який працює фельдшером швидкої медичної допомоги, показав, що коли за викликом прибув на місце події, за адресою АДРЕСА_1 , ним оглянуті ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ,та надана медична допомога, у виді декількох ін'єкцій потерпілим від тиску, заспокійливе, тощо. При цьому, повноцінного огляду потерпілих, свідком не проводилось, оскільки вони відмовились від госпіталізації.
Наведені потерпілими та свідками обставини, з приводу отримання потерпілими тілесних ушкоджень, підтверджуються висновками експертів № 444 від 30.10.2017 р., № 633 від 06.12.2017 р. та № 448 від 14.08.2017 р., відповідно яким у ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна в скроневій ділянці справа, в ділянці верхньої губи зліва, набряк м'яких тканин в скроневій ділянці справа відносяться до легких тілесних ушкоджень, які виникли від дії тупого (тупих) предмета (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, не виключається вірогідність утворення тілесних ушкоджень в час вказаний постраждалою біля 12.30 год. 12.08.2017 р., у ОСОБА_11 виявлені садна в ділянці обличчя, шиї, нижніх кінцівок, в ділянці правої лопатки, крововиливи в ділянці лівої вушної раковини, передньої поверхні шиї зліва, набряк м'яких тканин в ділянці шиї справа, які виникли від дії тупого (тупих) предмета (предметів), не виключається вірогідність утворення вказаних тілесних ушкоджень, які відносяться до легких, в час вказаний постраждалим о 13.00 год. 12.08.2017 р.
Отже, показання потерпілих та свідків узгоджуються між собою, підтверджуються дослідженими судом першої інстанції висновками експертів, і, сумнівів у своїй правдивості не викликають, підстав, які б свідчили про неправдивість показань потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 під час перегляду судового рішення в апеляційному порядку не встановлено, і, обвинуваченим не наведено обставин, які б свідчили про те, що потерпілі або свідки надали неправдиві показання або оговорювали його, а тому наведені показання потерпілих та свідків судом першої інстанції вірно покладені в основу доведення винуватості ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Вони узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції.
За даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.08.2017 р., потерпілою ОСОБА_12 зазначено, що біля будинку за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 наніс тілесні ушкодження її чоловіку ОСОБА_11 , а коли вона намагалась відтягнути ОСОБА_5 , то останній накинувся на неї, і, наніс їй тілесні ушкодження.
Відповідно протоколів проведення слідчих експериментів від 26.02.2018 р. за участю потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , вони показали та розповіли на місцевості, яким чином 12.08.2017 р. біля будинку № 135 по вул. Калинова в м. Вознесенську Миколаївської області обвинуваченим ОСОБА_5 їм були завдані тілесні ушкодження.
Отже, з урахуванням показань потерпілих щодо обставин спричинення їм тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_5 , які узгоджуються з показаннями свідків та письмовими доказами, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції, належно оцінив зібрані у справі й дослідженні у судовому засіданні докази в їх сукупності, правильно встановив фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у спричиненні умисних легких тілесних ушкоджень та правильно кваліфікував дії останнього за ч. 1. ст. 125 КК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений стверджує про недостовірність наданих потерпілою ОСОБА_12 та свідком ОСОБА_14 показань стосовно обставин події, оскільки їх показання під час досудового розслідування та під час судового розгляду різняться між собою.
Але, такі доводи, апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, і, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Виходячи з такої засади кримінального провадження, як безпосередність дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 23 КПК України), які є імперативними нормами при розгляді будь яких кримінальних проваджень, апеляційний суд вважає, що надавати будь-яку оцінку чи посилатись на показання потерпілих або свідків, наданих ними під час досудового розслідування не можливо, і в протилежному випадку буде істотним порушенням загальних засад кримінального провадження.
З аналогічних підстав, не приймаються до уваги, і посилання обвинуваченого на інформацію, яка стала йому відома зі слів інших осіб, а саме від лікаря Опалинської, оскільки вона під час судового розгляду не допитувалась.
Доводи апелянта про недостовірність висновків експертів № 444 від 30.10.2017 р. № 633 від 06.12.2017 р. та № 448 від 14.08.2017 р., у зв'язку з тим, що вони проведені за відсутності свідків та місять інформацію зі слів потерпілих, є безпідставними, оскільки відповідно до Інструкції про проведення судово-медичної експертизи затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17.01.1995 р., якою регламентовано загальний порядок проведення судових експертиз, не передбачено обов'язкової участі свідків під час її проведення.
В п. 2.13. наведеної інструкції зазначено, що при проведенні судово-медичної експертизи можуть бути присутні: слідчий (за винятком проведення експертизи особи іншої статі, коли це супроводжується її оголенням), обвинувачений та інша особа (тільки з дозволу слідчого) та лікарі лікувально-профілактичних закладів з дозволу слідчого.
Доводи апелянта про наявні у висновках експерта № 444 від 30.10.2017 р. та № 633 від 06.12.2017 р. розбіжності щодо інформації про струс головного мозку ОСОБА_12 , апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки за змістом висновку експерта № 444, експерт робить підсумки виходячи з даних медичної карти стаціонарного хворого Вознесенської поліклініки на ім'я ОСОБА_12 , при цьому зазначає, що ступінь тяжкості тілесних ушкоджень може бути змінений після представлення всіх медичних документів (карти стаціонарного хворого). У висновку № 633, окрім наведеної медичної карти, експерт робить підсумки, з урахуванням даних медичної карти стаціонарного хворого Вознесенської Центральної районної лікарні на ім'я ОСОБА_12 .
Отже, висновок експерта № 633 від 06.12.2017 р., складений пізніше, більш повно відображає дані про стан здоров'я потерпілої ОСОБА_12 після її госпіталізації 13.08.2017 р. до Вознесенської Центральної районної лікарні, оскільки у розпорядженні експерта перебувала на дослідженні більш повна інформація про потерпілу - стан здоров'я, виявлені тілесні ушкодження, їх характер, кількість, локалізацію тощо.
У зв'язку з наведеним, істотних розбіжностей у висновках експертів, не вбачається.
Слід зауважити, що факт струсу головного мозку у потерпілої ОСОБА_12 , не тільки не підтверджений матеріалами кримінального провадження, але й за даними обвинувального акту, спричинення даного тілесного ушкодження потерпілій обвинуваченому ОСОБА_5 не інкримінується, а відтак наведена обставина не впливає на обсяг пред'явленого обвинувачення, оскільки не має жодного юридичного значення для даного кримінального провадження.
Щодо доводів обвинуваченого про безпідставне затягування судом розгляду даного кримінального провадження, то вони є голослівними, і не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Так, впродовж судового розгляду обвинуваченим п'ять разів змінювались захисники та заявлялись чисельні клопотання, що певною мірою призвело до затягування розгляду кримінального провадження.
Окрім цього, на тривалість розгляду кримінального провадження вплинуло й призначення судом повторної амбулаторної комісійної судово-психіатричної експертизи відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Не підлягають задоволенню й вимоги апеляційної скарги про визнання незаконними - обвинувального акту та досудової доповіді органу пробації з огляду на те, що складений у даному кримінальному провадженні обвинувальний акт, містить всі необхідні відомості передбачені вимогами ст. 291 КПК України, а відтак підстав вважати його таким, що не відповідає вимогам закону немає.
За змістом вимог ст. 314-1 КПК України, досудова доповідь складається з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання. Досудова доповідь не може використовуватися у кримінальному провадженні як доказ винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину.
Вимоги до складання досудової доповіді визначені у «Порядку складення досудової доповіді», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 200/5 від 27.01.2017 р.
В матеріалах кримінального провадження наявні дві досудові доповіді відносно обвинуваченого ОСОБА_5 . Перша досудова доповідь від 20.03.2018 р. отримана судом першої інстанції із супровідним листом органу пробації, і містить всі необхідні реквізити передбачені наведеними правовими нормами, але інша досудова доповідь від 20.03.2018 р., на яку вказує апелянт, як на недостовірну - є майже ідентичною копією, долученою обвинуваченим під час судового розгляду, проте вона не містить всіх передбачених відповідними процесуальними нормами даних, а відтак встановити її автентичність не уявляється можливим.
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 в частині невірного вирішення судом першої інстанції цивільного позову, то апеляційний суд доходить наступного.
За змістом ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Частиною 5 ст. 128 КПК України, передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Загальними вимогами цивільного процесуального права передбачено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
Відповідно до вимог ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині обвинувального вироку, окрім іншого, зазначаються підстави для задоволення цивільного позову. При цьому виходячи із законодавчих приписів у своєму рішенні суд повинен навести розрахунок присуджених сум для відшкодування майнової шкоди.
Суд першої інстанції, вирішуючи цивільний позов у даному кримінальному провадженні, в повній мірі дотримався наведених норм закону.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження представником потерпілих ОСОБА_17 подано до суду першої інстанції цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілих майнової шкоди в розмірі 7 331,79 грн. та моральної шкоди - 100 000 грн., до цивільного позову додані копії документів, якими обґрунтована спричинена майнова шкода.
Задовольняючи цивільний позов частково про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 майнової шкоди суд першої інстанції належним чином мотивував своє рішення, виключивши суми, які не знайшли свого підтвердження для доведення розміру понесених потерпілими майнових витрат.
Отже, вирішуючи питання щодо цивільного позову потерпілих суд першої інстанції дотримався вимог ст. ст. 370, 374 КПК України та загальних засад кримінального провадження.
З урахуванням викладеного, висновки суду щодо оцінки доказів відповідають положенням ст. ст. 85, 86, 87 КПК України, з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом належним чином мотивовано.
Разом з тим, ст. 44 КПК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках передбачених КПК України. Звільнення від кримінальної відповідності у випадках передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 КК України, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України.
Згідно ч. 2 ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 1 року, тобто максимальне покарання за цей злочин передбачене менш суворе, ніж обмеження волі.
Матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що після вчинення ОСОБА_5 12.08.2017 р. злочину, він ухилявся від слідства або суду, або вчинив новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин.
Встановивши у судовому засіданні під час апеляційного розгляду наявність підстав для звільнення ОСОБА_5 від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України, а саме у зв'язку із закінченням строків давності, апеляційний суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_5 від покарання, призначеного йому вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27.05.2019 р. за ч. 1 ст. 125 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, як така, що містила вимогу про скасування вироку.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 травня 2019 року відносно ОСОБА_5 - змінити.
На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_5 від покарання, призначеного за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 травня 2019 року у зв'язку із закінченням строків давності.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді
_____________________ ___________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3