Справа № 458/619/17 Головуючий у 1 інстанції: Строна Т.Г.
Провадження № 22-ц/811/3905/19 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н.М.
про повернення апеляційної скарги
10 грудня 2019 року Львівський апеляційний суд в складі судді Курій Н.М., перевіривши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 25 липня 2017 року, постановлену у складі головуючої судді - Строни Т.Г. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Турківський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області про встановлення батьківства,
Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 25 липня 2017 року відкрито провадження у справі.
Ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 25 липня 2017 року оскаржив ОСОБА_1 .
Перевіривши матеріали справи, суд доходить до висновку, що подання ОСОБА_1 апеляційної скарги на ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 25 липня 2017 року належить визнати зловживанням процесуальними правами та повернути апеляційну скаргу скаржнику у зв'язку з наступним.
З матеріалів справи встановлено, що ухвалами Львівського апеляційного суду від 25 квітня 2019 року, 05 серпня 2019 року та 15 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 25 липня 2017 року ( а.с. 157-158, 217-218, 235-236).
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було попереджено про недопустимість подальшого зловживання правом на оскарження судового рішення у зв'язку з неодноразовим поданням ОСОБА_1 апеляційної скарги на одну й ту ж саму ухвалу суду.
Незважаючи на наведене, 21 листопада 2019 року ОСОБА_1 в черговий раз подав до суду апеляційну скаргу на вищезгадану ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 25 липня 2017 року (а.с.250-252).
Згідно з ч. ч. 1, 2 п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Строк є розумний, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства (ч. 2 ст. 121 ЦПК України).
Частиною 3 ст. 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
При цьому, положенням ч. 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , діючи особисто, чотири рази подавав апеляційні скарги на одне і теж саме судове рішення, чим демонструє явне зловживання процесуальними правами та нехтуванню процесуальними обов'язками.
Неодноразове оскарження ухвали про відкриття провадження шляхом подання відповідних скарг є явним проявом дій, що вчиняються з метою перешкоджання судочинству та затягування розгляду справи.
Внаслідок таких дій суд позбавлений можливості належним чином розглянути справу у визначений процесуальним законодавством процесуальний строк.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволікання у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи наведене, суд вважає дії ОСОБА_1 щодо систематичної подачі апеляційних скарг на одне і теж саме судове рішення зловживанням процесуальними правами, яке спрямоване на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи, що суперечить завданню цивільного законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Частиною 4 ст. 44 ЦПК України передбачено, що суд зобов'язаний вжити заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно з ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 144 ЦПК України, одним із таких заходів процесуального примусу є штраф.
Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству (п. 2 ч. 1 ст. 148 ЦПК України).
За наведених обставин, суд доходить висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 заходу процесуального примусу у виді накладення штрафу в сумі 0,3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 576 грн. 30 коп.
Згідно з ч. 5 ст. 148 ЦПК України, ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Зважаючи на те, що судом визнано дії ОСОБА_1 щодо чергового подання апеляційної скарги на ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 25 липня 2017 року про відкриття провадження у справі зловживанням процесуальними правами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 25 липня 2017 року належить повернути скаржнику.
Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 31, 32, 143, 144, 148, 358 ЦПК України,
визнати дії ОСОБА_1 щодо подання апеляційної скарги на ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 25 липня 2017 року про відкриття провадження у справі зловживанням процесуальними правами.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 25 липня 2017 року, постановлену в складі головуючої - судді Строни Т.Г. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Турківський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області про встановлення батьківства.
Застосувати до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу, стягнувши з нього в дохід державного бюджету штраф в розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 576 грн. 30 коп. (п'ятсот сімдесят шість гривень тридцять копійок).
Дані про боржника:
Фізична особа: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Місце проживання: АДРЕСА_1 .
Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Дані про стягувача:
Державна судова адміністрація України.
Місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5.
Код ЄДРПОУ: 26255795.
Отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081100.
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897.
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).
Код банку отримувача (МФО): 899998.
Рахунок отримувача: 31116106026007.
Код класифікації доходів бюджету: 21081100.
Копію ухвали направити ОСОБА_1 для відома та Державній судовій адміністрації України (м. Київ, вул. Липська, 18/5) для подання до виконання.
Ухвала є виконавчим документом та може бути пред'явлена до примусового виконання в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.
Суддя Курій Н.М.