Справа № 442/644/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/181/19 Доповідач: ОСОБА_2
02 серпня 2019 року у м.Львові.
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
під головуванням судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2017 року щодо ОСОБА_7 , -
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України та обрано йому покарання із застосуванням ст.69 КК України, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень. Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.
Згідно оскаржуваного вироку, ОСОБА_7 27.11.2016 року близько 09 год. 00 хв. маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, проник в гаражне приміщення будинку АДРЕСА_1 , звідки таємно викрав саморобний зварювальний апарат вартістю 500 гривень, який належить ОСОБА_10 . Однак, ОСОБА_7 виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, не закінчив даний злочин з причин, які не залежали від його волі, оскільки був виявлений ОСОБА_11 на відстані 200 метрів від вказаного гаражного приміщення, останній залишив згаданий зварювальний апарат та з місця події втік.
На згаданий вирок прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2017 року та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні інкримінованого йому злочину та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 3 роки 2 місяці позбавлення волі.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що покарання, призначене обвинуваченому не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Зазначає, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому на підставі ст. 69 КК України не врахував даних, що характеризують його особу, а саме те, що в період іспитового строку він вчинив новий злочин, що свідчить про небажання ставати на шлях виправлення. Звертає увагу на те, що оскільки обвинувачений вчинив злочин в період іспитового строку, то суд першої інстанції повинен був призначити йому покарання на підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції прокурор підтримав апеляційну скаргу з мотивів у ній наведених, обвинувачений та захисник таку заперечили, просили оскаржуваний вирок залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідача про обставини справи і зміст апеляційної скарги, пояснення прокурора, вивчивши матеріали провадження, встановила наступне.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив одержані у передбаченому КПК України порядку докази у цьому кримінальному провадженні, оцінивши їх в сукупності, зробив правильний висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, за яке він засуджений, що повністю та об'єктивно стверджується зібраними та перевіреними в ході судового розгляду доказами. І таке в апеляційній скарзі прокурора в кримінальному провадженні не оскаржується.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 на підставі ст. 69 КК України, суд першої інстанції врахував обставини вчинення злочину, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків, обставин, які обтяжують покарання судом першої інстанції не встановлено.
У ст. 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Крім того, ч.2 ст.50 КК України передбачає, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про застосування положень ст.69 КК України при призначені покарання ОСОБА_7 , визнав пом'якшуючими покарання обставинами щире каяття та добровільне відшкодування потерпілому завданих збитків.
Відповідно до ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Колегія суддів вважає, що з огляду на особу винного, який працевлаштований, характеризується позитивно за місцем праці, раніше судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків, вчинення ОСОБА_7 одного епізоду замаху на злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, та невеликий розмір майнової шкоди, завданої потерпілому, у розмірі 480 гривень, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, покарання, призначене обвинуваченому на підставі ст.69 КК України, у виді штрафу є таким, що відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого та є достатнім та необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Відтак, доводи прокурора про безпідставне застосування судом першої інстанції ст.69 КК України колегія суддів вважає безпідставними.
Щодо апеляційних вимог прокурора про призначення ОСОБА_7 покарання на підставі ст.71 КК України з урахуванням вироку Бориславського міського суду Львівської області від 28.03.2016 року, що слід врахувати наступне.
Вироком Бориславського міського суду Львівської області від 28.03.2016 року ОСОБА_7 за ч.3 ст.185 КК України призначено покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки із звільненням від покарання на підставі ст.75 КК України із іспитовим строком на 1 рік та покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України. Цей вирок не переглядався в апеляційному порядку і вступив в законну силу 27.04.2016 року, а отже іспитовий строк за вказаним вироком терміном в 1 рік закінчився 27.04.2017 року, і за цей іспитовий строк ОСОБА_7 виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину.
Водночас злочин, за який ОСОБА_7 засуджений оскаржуваним вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26.12.2017 року, вчинений останнім 27.11.2017 року, тобто задовго після сплину іспитового строку за вироком Бориславського міського суду Львівської області від 28.03.2016 року.
Таким чином не можна вважати те, що злочин 27.11.2017 року щодо потерпілого ОСОБА_10 вчинено ОСОБА_7 під час іспитового строку.
Крім того, під час апеляційного розгляду захисник надав ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2018 року, якою засудженого ОСОБА_7 після закінчення іспитового строку в порядку ст.78 КПК України звільнено від призначеного вироком Бориславського міського суду від 28.03.2016 року покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки із звільненням від покарання на підставі ст.75 КК України із іспитовим строком на 1 рік. Вказана ухвала вступила в законну силу, не скасована та діє на даний час.
Отже, на час апеляційного перегляду оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_7 встановлено, що останнього у грудні 2018 року остаточно звільнено від покарання, яке йому було визначено вироком Бориславського міського суду Львівської області від 28.03.2016 року за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
З викладеного колегія суддів вважає, що відповідно до положень ч.1 ст.19 КПК України ОСОБА_7 не можна вдруге призначити покарання з урахуванням вироку Бориславського міського суду Львівської області від 28.03.2016 року, оскільки від покарання за вказаним вироком ОСОБА_7 був звільнений ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2018 року, що набрала законної сили.
Таким чином, враховуючи положення ч.4 ст.17 КПК України, згідно якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 не можна призначити покарання на підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, оскільки на час апеляційного розгляду ОСОБА_7 є таким, що остаточно звільнений від покарання за вироком Бориславського міського суду Львівської області від 28.03.2016 року.
Отже вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26.12.2017 року, яким ОСОБА_7 призначено покарання у виді штрафу, слід залишити в силі та відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора за безпідставністю.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника начальника Бориславського відділу Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: