Дата документу 05.12.2019 Справа № 336/890/19
Провадження № 11-кп/807/1373/19 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 336/890/19Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
Категорія - ст.78 КК України
05 грудня 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
законного представника засудженого - ОСОБА_9 ,
представника сектору ювенальної пробації ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в апеляційному порядку матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2019 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітнього, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, учня 9 класу КЗ «Бердянська загальноосвітня санаторна школа інтернат», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 16.04.2018 року вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік,
ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2019 року задоволено подання начальника сектору ювенальної пробації м. Запоріжжя про скасування звільнення від покарання та направлення в місця позбавлення волі.
Скасовано звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, призначеного 16.04.2018 року вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України та направлено його в місця позбавлення волі для відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з моменту його фактичного затримання.
Згідно зі змістом оскаржуваного судового рішення, до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя звернувся начальник сектору ювенальної пробації м. Запоріжжя із поданням, в якому просив суд через невиконання покладених обов'язків скасувати звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання, призначеного вироком від 16.04.2018 року, та направити засудженого для відбування призначеного покарання.
Задовольняючи подання суд зазначив, що засуджений не виконував покладені на нього обов'язки та не бажав ставати на шлях виправлення, поважних причин допущених ним порушень не встановив.
В апеляційній скарзі захисник вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, яка підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів зазначає, що при вирішенні питання про звільнення засудженого від покарання у зв'язку із закінченням терміну випробування, суд зобов'язаний з'ясувати, чи були порушення систематичними, чи свідчать ці правопорушення про небажання засудженого стати на шлях виправлення. Засуджений ОСОБА_7 в судовому засіданні надав пояснення щодо причин неявки для реєстрації до сектору ювенальної пробації м. Запоріжжя, відповідно до яких він не з'являвся з причин хвороби, але надати підтверджуючі цей факт документи не мав змоги. Разом з цим, ОСОБА_7 є неповнолітнім та особою без батьківського піклування, тому звернутися до лікаря, щоб отримати довідку про стан здоров'я в силу віку не вважав необхідним, а так як нагляду дорослих за ним не було, нагадати, що про свою хворобу необхідно повідомити уповноважений орган, він не здогадався. Крім того, відповідно до характеристики з місця проживання ОСОБА_7 характеризується позитивно. Згідно характеристики з комунального закладу «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат III ступенів» Запорізької обласної ради за час навчання в цій школі ОСОБА_7 мав емоційно врівноважену адекватну поведінку, стабільний настрій, до навчання ставився відповідально, з дорослими був привітний та ввічливий. Дана характеристика була надана практичним психологом закладу ОСОБА_11 . Таким чином даних, які беззаперечно свідчили би про те, що ОСОБА_7 не бажає ставати на шлях виправлення, матеріали провадження не містять.
На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та доводи скарги; захисника - адвоката ОСОБА_8 , засудженого ОСОБА_7 та його законного представника ОСОБА_9 на підтримання апеляційної скарги; прокурора із запереченнями стосовно доводів та вимог апеляційної скарги; перевіривши матеріали провадження, заслухавши представника сектору ювенальної пробації ОСОБА_10 , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, в тому числі, відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на захист.
Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрутованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Згідно ч. 1 ст. 166 Кримінально-виконавчого кодексу України, якщо засуджений не виконує обов'язки, встановлені цим Кодексом, Законом України «Про пробацію», а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
При скасуванні звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням суддя зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
З матеріалів провадження вбачається, що неповнолітній ОСОБА_7 вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2018 року засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, із застосуванням ст. 75 КК України, із звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням, зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або навчання.
Як вбачається з ухвали суду першої інстанції, підставою для задоволення подання начальника сектору ювенальної пробації м. Запоріжжя стало те, що засуджений ОСОБА_7 за час перебування на обліку не виконав покладені на нього обов'язки, а саме: не виконав покладений на нього судом обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до органу з питань пробації, неодноразово не з'являвся на реєстрацію до органу пробації, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення.
На думку колегії суддів, такий висновок зроблений судом першої інстанції на неповно з'ясованих матеріалах справи і безспірно із ним погодитись неможливо.
Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_7 дійсно 06.11.2018 року, 13.11.2018 року, 20.11.2018 року, 27.11.2018 року, 15.01.2019 року, 22.01.2019 року та 05.02.2019 року не з'явився до сектору ювенальної пробації для реєстрації.
При цьому, 06.11.2018 року та 13.11.2018 року засуджений ОСОБА_7 не з'явився на реєстрацію до сектору ювенальної пробації м. Запоріжжя, оскільки захворів, однак не звернувся до лікаря за отриманням довідки, 20.11.2018 року та 27.11.2018 року він не з'явився на реєстрацію, оскільки забув, за що від нього були відібрані пояснення та винесені письмові попередження за неявки на реєстрацію без поважних причин.
Разом з цим, колегія суддів враховує ту обставину, що ОСОБА_7 є неповнолітнім, а також особою, позбавленою батьківського піклування, тому звернутися до лікаря, щоб отримати довідку про стан здоров'я в силу віку не вважав необхідним, а так як нагляду дорослих за ним не було, нагадати, що про свою хворобу необхідно повідомити уповноважений орган з питань пробації, він не здогадався. При цьому, колегія звертає увагу на те, що не з'явлення для реєстрації носили не систематичний характер.
А тому колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність поважних причин для неявки на реєстрацію є передчасними та зроблені на неповно досліджених даних.
До того ж, колегія суддів звертає увагу, що спочатку ОСОБА_7 був постановлений на облік у Бердянський міськрайонний відділ з питань пробації та засудженому було встановлено дні явки на реєстрацію - 1-ий та 3-ій вівторок кожного місяця. В подальшому, у зв'язку із зміною неповнолітнім ОСОБА_7 місця проживання, його особову справу було передано до сектору ювенальної пробації м. Запоріжжя та встановлено дні явки на реєстрацію - 1-ий, 2-ий, 3-ій та 4-ий вівторок кожного місяця, незважаючи на те, що засуджений будь-яких порушень умов та порядку відбування покарання за час перебування на обліку у Бердянському міськрайонному відділі з питань пробації не допускав. Тобто, засудженому ОСОБА_7 органом пробації безпідставно було збільшено кількість днів явки на реєстрацію, що завідомо поставило його у такі обтяжливі умови.
Відповідно до характеристики з місця проживання, наявної в матеріалах провадження, засуджений ОСОБА_7 характеризується позитивно. Згідно характеристики з комунального закладу «Бердянська загальноосвітня санаторна школа-інтернат III ступенів» Запорізької обласної ради, наданої практичним психологом закладу ОСОБА_11 , за час навчання в цій школі ОСОБА_7 мав емоційно врівноважену адекватну поведінку, стабільний настрій, до навчання ставився відповідально, з дорослими був привітний та ввічливий.
Таким чином даних, які беззаперечно свідчили би про те, що ОСОБА_7 не бажає ставати на шлях виправлення, матеріали провадження не містять.
Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються провадження правосуддя стосовно неповнолітніх («Пекінські правила»), прийняті резолюцією 40/33 Генеральної Асамблеї 1985 року, спрямовують на те, що система правосуддя по відношенню до неповнолітнього направлена в першу чергу на забезпечення добробуту неповнолітнього й забезпечення того, що будь-які міри впливу на останнього були завжди пропорційні, як з індивідуальними даними особистості правопорушника, так із обставинами правопорушення.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу на неприпустимість спрощеного підходу судів під час розгляду проваджень щодо неповнолітніх. Суди обов'язково повинні виходити з того, чи буде реальне позбавлення волі сприяти безумовному виправленню такої особи, і чи є такі заходи пропорційними з огляду на цілі, окреслені законом про кримінальну відповідальність.
За таких обставин, ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2019 року щодо ОСОБА_7 не може бути визнана законною та обґрунтованою, та підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про залишення без задоволення подання начальника сектору ювенальної пробації м. Запоріжжя про скасування звільнення від покарання та направлення в місця позбавлення волі ОСОБА_7 для відбування покарання, призначеного 16.04.2018 року вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2019 року, якою задоволено подання начальника сектору ювенальної пробації м. Запоріжжя про скасування звільнення від покарання та направлення в місця позбавлення волі ОСОБА_7 для відбування покарання, призначеного 16.04.2018 року вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою подання начальника сектору ювенальної пробації м. Запоріжжя про скасування звільнення від покарання та направлення в місця позбавлення волі ОСОБА_7 для відбування покарання, призначеного 16.04.2018 року вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки - залишити без задоволення.
Ухвала Запорізького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4