Дата документу 09.12.2019 Справа № 330/727/19
Є.У.№ 330/727/19 Головуючий у 1 інстанції: Федорець С.В.
№ 22-ц/807/2738/19 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
10 грудня 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 13 червня 2019 року у справі за позовом Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В квітні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідно до укладеного договору № б/н від 03.09.2013 року, відповідач отримав кредит у розмірі 3500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 26.02.2019 року має заборгованість - 27669 гривень 26 копійок, яка складається з наступного: 12271,75 грн. - заборгованість за тілом кредита; 5561,50 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 7342,24 грн.- нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 700,00 грн.- нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1293,77 грн. - штраф (процентна складова).
Посилаючись на зазначені обставини просила суд, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 03.09.2013 року у розмірі 27669 гривень 26 копійок та судові витрати у розмірі 1921 гривня 00 копійок.
Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 13 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками, заборгованості зі сплати пені та штрафів, судова коелгія погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 03 вересня 2013 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Даний Кредитний договір, за посиланнями и позивача, складається з Анкети-Заяви Позичальника, Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умов та правил надання банківських послуг, копії яких додані до позовної заяви (а.с. 10-26).
Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, з наданої копії Анкети-Заяви від 03.09.2013 року не вбачається, яку саме кредитну картку бажав отримати відповідач і яка сума кредиту йому необхідна. Проте, як зазначив суд, згідно до витягу з Тарифів обслуговування кредитних карток, наданого позивачем (а.с. 10) випливає, що існує чотири види кредитних карток «Універсальна» з різними умовами кредитування.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження отримання відповідачем кредиту саме на умовах, зазначених у позовній заяві.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, зробленим Великою Палатою Верховного Суду 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, Провадження № 14-131цс19.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 12271,75 гривень заборгованості за тілом кредиту та 5561,50 гривень заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Проте, позивачем не вказано, яким чином, згідно до умов договору, вираховується заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за простроченим тілом кредиту. Також не надано жодних посилань на збільшення кредитного ліміту та часу його нарахування у збільшеному розмірі на картковий рахунок відповідача.
Також суд першої інстанції зазначив, що Банком заявлено позов про стягнення з відповідача штрафу у сумі 500 гривень (фіксована частина) та 1293,77 гривень - процентна складова.
Проте, 1293,77 гривень складають 5% від вказаних банком суми заборгованості за тілом кредиту+заборгованості за простроченим тілом кредиту+суми нарахованої пені. Тобто, вирахування штрафу зроблено також з суми нарахованої пені, що суперечить правовій природі передбачених законодавством видів відповідальності за порушення зобов'язання.
У зазначеному правовому висновку Велика Палата Верховного Суду зауважила, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Відмовляючи в цілому у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що неможливо вірно встановити дійсний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним кредитним договором б/н від 03.09.2013 року.
Разом з тим, у матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості. у якому містяться відомості про рух коштів, в тому числі про фактично отримані відповідачем кредитні кошти та сума коштів, внесена відповідачем на погашення заборгованості.
Різниця між цими складовими розрахунку становитиме розмір кредитних коштів, отриманих та не повернених відповідачем.
Так, з зазначеного розрахунку вбачається, що відповідач разом отримав кредитних коштів на суму 10 610, 20 гр. ( третій стовпчик розрахунку, а.с. 7-9).
З відомостей про погашення заборгованості вбачається, що позичальником внесено на погашення заборгованості за період користування кредитними коштами 3003,44гр., 5639,17 гр. та 1100 гр. ( а.с. 9 зворот).
Відтак різниця між фактично отриманими та погашеними коштами становить 867,59 гр., яка має бути стягнена на користь позивача.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК на користь позивача підлягають стягненню частково ( пропорційно задоволеній частині вимог) витрати на оплату судового збору. (867,59 х 100 : 27669,26 = 3,13% х (1921 + 2881,50) : 100 = 159 гр.)
В іншій частині оскаржуване судове рішення відповідає закону та підстав для його скасування судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 13 червня 2019 року по цій справі скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення грошових сум на погашення заборгованості за тілом кредиту та ухвалити в цій частині вимог нове рішення.
Позов Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 3.9.2013 року задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 867 гр. 59 коп. (вісімсот шістдесят сім гр. 59 коп). та судовий збір у розмірі 159 гр. ( сто п'ятдесят дев'ять гр)
В іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складено 10 грудня 2019 р.
Головуючий О.В. Крилова
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков