10 грудня 2019 року
м.Суми
Справа №592/9711/19
Номер провадження 22-ц/816/5122/19
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Собини О. І.,
суддів - Левченко Т. А. , Орлова І. В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 вересня 2019 року в складі судді Котенко О.А., ухваленого в м. Суми
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», мотивуючи вимоги тим, що з 01.04.1987 року працювала у «Сумському машинобудівному НВО». 08.08.2018 року звільнилася за власним бажанням у зв'язку невиконанням власником умов колективного договору, згідно з ч.3 ст.38 КЗпП України. На час звільнення заборгованість відповідача по заробітній платі складала 25740,59 грн. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.12.2018 року стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 25740,59 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 13.08.по 10.12.2018 року у сумі 9236,10 грн. Ухвалою Сумського апеляційного суду від 25.03.2019 року, апеляційну скаргу ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» було визнано неподаною і повернуто апелянту. До теперішнього часу заборгованість по заробітній платі та середньому заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не виплачено, а тому виникла необхідність вдруге звернутися до суду з метою стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Просила стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку з 11.12.2018 року по дату ухвалення судового рішення з урахуванням середньоденної заробітної плати в розмірі 181 грн. та витрати понесені зі сплати судового збору.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 23543 грн з наступним утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1 768,40 грн у відшкодування судового збору.
В апеляційній скарзі АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», посилаючись на необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що докази, які надані позивачем до суду першої інстанції не відносяться до відповідача АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», оскільки вони стосуються правовідносин між позивачем та ТОВ «Маш-Сервіс», а тому позов було пред'явлено до неналежного відповідача.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Пленум Верховного Суду України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.
З матеріалів справи вбачається, в періоди з 19.09.1989 року по 10.05.1998 року, та з 10.05.1998 року по 28.02.2006 року ОСОБА_1 працювала в АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» в цеху б/в «Сонячна галявина» на посаді повара 5р., що підтверджується довідкою АТ «Сумського НВО» №25-03-639 від 09.10.2019 року (а.с.27).
Відповідно до довідки АТ «Сумське НВО» №16-07/1087 від 15.10.2019 року, заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 , яка 28.02.2006 року була звільнена, відсутня.
Згідно з розрахунком заборгованості по заробітній платі за серпень 2018 року, виданий ТОВ «Маш-Сервіс» та копією трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Маш-Сервіс», та 08.08.2018 року була звільнена з товариства за власним бажанням у зв'язку із невиконанням власником умов колективного договору, ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с. 5, 6).
З витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що юридична особа «Маш-Сервіс» має організаційно-правову форму Товариства з обмеженою відповідальністю, ідентифікаційний код 34012218, знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Горького, 58, керівником якого є ОСОБА_2 Засновниками (учасниками) ТОВ «Маш-Сервіс» є Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» та Приватне підприємство «Машнафтогазбуд» (а.с. 28-32). Тобто, ТОВ «Маш-Сервіс» є окремою юридичною особою, а тому докази надані ОСОБА_1 до позовної заяви жодним чином не відносяться до АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», оскільки вони стосуються правовідносин які склались між позивачем та ТОВ «Маш-Сервіс».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач у день звільнення позивача з роботи не провів з нею повний розрахунок, внаслідок чого виник борг за затримку розрахунку при звільненні.
Проте, колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
За змістом частини першої ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.
Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо в день звільнення працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом в суд до АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», який є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки в спірний період саме ТОВ «Маш-Сервіс» не виплатило позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, про що свідчить копія трудової книжки (а.с.5 зв.), довідка ТОВ «Маш-Сервіс» про заборгованість по заробітній платі позивача (а.с.6), довідка АТ «Сумське НВО» про трудовий стаж позивача (а.с.27) та довідка АТ «Сумське НВО» про відсутність заборгованості по заробітній платі АТ «Сумське НВО» перед позивачем (а.с.28).
Проте, ОСОБА_1 звернулася з позовом в суд до відповідача - АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», як до неналежного відповідача.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку, в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Суд першої інстанції вказаних вище правових норм закону та фактичних обставин справи не врахував, а тому дійшов помилкового висновку, стягнувши з АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Колегія суддів роз'яснює, що позивач вправі звернутись з позовом до належного відповідача та залучити до участі в справі всіх осіб, чиїх прав та інтересів торкається розгляд такого позову.
Таким чином, з наведених вище мотивів та підстав оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
За приписами п. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно положень ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права при розгляді справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги та на підставі ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1152,60 грн.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» задовольнити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12 вересня 2019 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1152,60 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач - О. І. Собина
Судді: Т. А. Левченко
І. В. Орлов