Номер провадження: 22-ц/813/5735/19
Номер справи місцевого суду: 523/9947/15-ц
Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.
Доповідач Черевко П. М.
27.11.2019 року м. Одеса
Головуючого - Черевка П.М.
Суддів - Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 06 травня 2019 року у справі за поданням державного виконавця Першого Суворовського відділу ДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Загризла В.П. щодо роз'яснення рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 02.12.2015 р. по цивільній справі №523/9947/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -
Державний виконавець Першого Суворовського відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області Загризла В.П. звернувся із заявою щодо роз'яснення рішення суду від 02.12.2015р. по цивільній справі №523/9947/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
У поданні державний виконавець просить роз'яснити яким чином обчислювати розмір сплати аліментів в період декретної відпустки боржника, а також роз'яснити як державному виконавцю обчислювати розмір аліментів, а саме не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на обидві дитини чи 30 відсотків на кожну дитину.
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 06 травня 2019 року подання державного виконавця Першого Суворовського відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області Загризла В.П.- задоволено частково.
Роз'яснено державному виконавцю Першого Суворовського відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області Загризла В.П. що згідно рішення суду від 02.12.2015р. по цивільній справі №523/9947/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів необхідно стягувати аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину окремо, починаючи із 26.06.2015р. до досягнення сином ОСОБА_5 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а далі стягувати у розмірі 1/4 частині зі всіх видів заробітків щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_4 . В роз'ясненні рішення щодо обчислення розміру сплати аліментів в період декретної відпустки боржника - залишити без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою та посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просила суд скасувати ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 06 травня 2019 року в частині роз'яснення рішення суду від 02.12.2015р. по цивільній справі №523/9947/15-ц, і прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні подання Державного виконавця Першого Суворовського відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області Загризлої В.П. про роз'яснення рішення суду від 02.12.2015 року.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт вказував, що відповідно до рішення суду аліменти були стягнуті починаючи ще з 26.06.2015 року, а виконавче провадження було відкрито 14.04.2016 року, та у державного виконавця за увесь цей період не виникало питань щодо порядку обчислення розміру сплати ОСОБА_1 аліментів. При цьому, саме враховуючи непрацездатність боржника (з 26.06.2015 р. - по 01.06.2018 р.) державний виконавець обчислював розмір аліментів за цей період на рівні 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на обох дітей. Дана обставина свідчить про повне розуміння державним виконавцем судового рішення. Також варто зазначити, що саме такий змір стягуваних з ОСОБА_1 аліментів та порядок обчислення державним виконавцем іх розміру визнавав та не заперечував і сам стягувач - ОСОБА_2 .
При цьому, подібне роз'яснення судового рішення, шляхом зміни його змісту, та залишення без змін ухвали суду першої інстанції фактично призведе до виникнення безпідставної заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів за період з 26.06.2015 року, чим безперечно буде порушено принцип правової визначеності та право на справедливий судовий розгляд за п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції, задовольняючи подання державного виконавця Першого Суворовського відділу ДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Загризлої В.П. щодо роз'яснення рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 02.12.2015 р. по цивільній справі №523/9947/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, виходив з того, що рішення суду є незрозумілим в частині мінімального розміру стягнення аліментів, а саме « не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку», оскільки це може трактуватись, як щодо однієї дитини, чи на кожну дитину окремо.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до ч.1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього кодексу.
Як вбачається із матеріалів справи, із поданням про роз'яснення рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02.12.2015 року по цивільній справі № 523/9947/15-ц звернувся саме державний виконавець в межах здійснення ним виконавчого провадження, а не позивач (стягував) чи відповідач (боржник) по вказаній справі.
Вказані обставини свідчать, що рішення суду було незрозуміло виключно державному виконавцю в ході здійснення ним виконавчого провадження.
При цьому, у апеляційній скарзі ОСОБА_1 зокрема зазначалось про неактуальність та недоцільність звернення державного виконавця із вищевказаним поданням до суду саме 21.02.2019 року, оскільки законодавцем були внесені зміни до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», які набрали законної сили 20.08.2018 року на підставі закону №2475 від 03є07.2018 року, а саме на те, шо згідно ч. 1 ст. 71 Закону України «про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом, виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України в редакції №2037 від 17.05.2017 року, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може буди меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тобто, державному виконавцю вже не потрібно визначати мінімальний розмір стягуваних аліментів на рівні 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки, починаючи з 20.08.2018 року, він зобов'язаний стягувати з боржника аліменти на рівні 50 - ти відсоткової ставки, незважаючи на зміст судового рішення відповідній частині.
Вказана обставина взагалі свідчить про відсутність предмету спору.
Крім того, про відсутність предмету спору також свідчить той факт, що 22.10.2019 року державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса ГТУЮ в Одеській області Загризлою В.П. було винесено постанову № 50845130 про повернення стягувачу - ОСОБА_2 у виконавчого документа - виконавчого листа N9 523/9947/15-ц, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 18.02.2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів.
Відтак, виконавче провадження з примусового виконання рішення суду, за роз'ясненням якого звернувся державний виконавець, є завершеним, а таким чином на даний час вже відсутній сам предмет спору, оскільки у державного виконавця відсутні законі підстави для подальшого вчинення виконавчих дій, а таким чином необхідність роз'яснення йому рішення суду є неактуальною.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).
Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-ІХ).
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, п.п.1-3 ч.1 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового рішення та закриття провадження по справі - задовольнити.
Ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 06 травня 2019 року скасувати. Провадження по справі закрити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 09.12.2019 року.
Судді Одеського П.М. Черевко
апеляційного суду
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький