Справа № 135/999/17
Провадження №11-кп/801/1092/2019
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
09 грудня 2019 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
з участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці матеріали клопотання за апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 18 вересня 2017 року про приведення у відповідність до законодавства України вироку іноземної держави - Прикубанського районного суду м. Краснодара Російської Федерації від 03 серпня 2016 року по обвинувачення ОСОБА_8 за ч.3 ст. 30 п «г» ч.4 ст. 228.1 КК Російської Федерації, -
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
До Ладижинського міського суду Вінницької області надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації: Прикубанського районного суду м. Краснодара від 03.08.2016року, у відповідність із законодавством України відносно засудженого ОСОБА_8 .
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 18 вересня 2017 року задоволено клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України.
Вирок Прикубанського районного суду м. Краснодара від 03.08.2016 року, яким громадянина України ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 30, пунктом «г» частини четвертої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений групою осіб за попередньою змовою, у великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації до покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з відбуванням покарання у випраній колонії суворого режиму без позбавлення права та штрафу,- приведено у відповідність із законодавством України.
Визначено, що громадянин України ОСОБА_8 при продовженні відбування покарання на території України, повинен відбувати покарання за злочин, передбачений:
- ч.2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України у виді 10 років позбавлення волі без конфіскації майна;
Строк відбування покарання ОСОБА_8 зараховано з 03 серпня 2016 року.
У відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання згідно вироку слід зараховано час знаходження під вартою ОСОБА_8 з 02.04.2016 року по 02.08.2016 року включно.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 ставиться питання про скасування ухвали Ладижинського міського суду Вінницької області від 18 вересня 2017 року. Просить винести нове рішення, яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 307 КК України та призначити йому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі. З врахуванням положень ст.ст. 68, 69 КК України призначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років без конфіскації майна.
Перерахувати ОСОБА_8 відповідно до ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №838- VIII від 26.11.2015) із розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі, а саме з 30.03.2016 по 11.03.2019.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно та незаконно прийняв рішення без врахування тієї обставини, що згідно ч.2 ст. 307 КК України максимальний строк призначення покарання, являється 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, проте якщо особі інкримінується діяння із застосуванням ст. 15 КК України, суд зобов'язаний при призначенні покарання дотримуватися вимог закону та застосувати положення ст. 68 КК України, згідної якої за замах на злочин, суд не може призначити покарання більш ніж 2/3 від максимального строку покарання, проте суд першої інстанції не дотримав дані вимоги закону, що призвело до незаконного рішення. Крім цього, суд в порушеннях вимог ч.5 ст. 72 КК України при перерахунку строку ОСОБА_8 зобов'язаний був зарахувати останньому строк відбуття покарання з часу його затримання до набрання вироку законної сили на території України, яка цей вирок визнала із розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням позбавлення волі, а саме з 31.03.2016 по 11.03.2019.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав, наведених в ній.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляції, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.405 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з ухвали, суд не належним чином дотримав дані вимоги.
Так, судом першої інстанції вірно встановлені норми національного та міжнародного законодавства, які регулюють питання приведення у відповідність до законодавства України вироків іноземної держави, проте при визначенні строку покарання, яке належить відбувати за національним законодавством, судом допущено неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.610 КПК України встановлено, що якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України.
Встановлено, що ОСОБА_8 засуджений вироком іноземної держави - Прикубанським районним судом міста Краснодар Російської Федерації за ч.3 ст.30, п.«г» ч.4 ст.228.1 КК Російської Федерації до 10 років позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії суворого режиму без позбавлення прав та штрафу.
Кваліфікація дій ОСОБА_8 за кримінальним законом України відповідає ст.ст.15 ч.2, 307 ч.2 КК України - закінчений замах на незаконний збут наркотичних засобів у великих розмірах за попередньою змовою групою осіб.
Визначаючи термін покарання у вигляді 10 років позбавлення волі, який необхідно відбувати ОСОБА_8 за кримінальним законом України суд виходив з положень п1 ч.4 ст.610 КПК України та санкції ч.2 ст.307 КК, яка передбачає максимально можливе покарання у вигляді 10 років позбавлення волі.
Проте поза увагою суду залишились вимоги закону України про кримінальну відповідальність, зокрема ч.3 ст.68 КК України, якою визначено, що за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Таким чином максимально можливе покарання за ст.ст.15 ч.2, 307 ч.2 КК України з урахуванням ч.3 ст.68 КК України не може перевищувати 6 (шести) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі.
Таке неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність є підставою для зміни ухвали відповідно до ст.ст.408, 413 КПК України.
При цьому доводи апеляційної скарги захисника про прийняття судом апеляційної інстанції рішення про зарахування строку попереднього ув'язнення в строк покарання відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2016 року) не ґрунтуються на законі, оскільки зазначене питання вирішено ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05.07.2019 року, яке набуло законної сили.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 408, 413, 419 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 18 вересня 2017 року про приведення у відповідність до законодавства України вироку іноземної держави - Прикубанського районного суду міста Краснодар Російської Федерації від 03 серпня 2016 року по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч.3 ст.30, п.«г» ч.4 ст.228.1 КК Російської Федерації змінити в частині визначення строку покарання на території України через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Визначити, що громадянин України ОСОБА_8 при продовженні відбування покарання на території України повинен відбувати покарання за злочин, передбачений ст.сть.15 ч.2, 307 ч.2 КК України з урахуванням ч.3 ст.68 КК України у виді 6 (шести) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі
В решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді:
Згідно з оригіналом: