Справа № 455/1386/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/469/19 Доповідач: ОСОБА_2
05 грудня 2019 року м. Львів
колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12018140320000475 від 01.09.2018 про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ч. 1 ст. 122 КК України
за участю прокурора ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_9
за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 захисника обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 березня 2019 року, -
встановила:
вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 березня 2019 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Встановлено ОСОБА_6 іспитовий строк тривалістю - 2 (два) роки.
Згідно ч. 1 ст. 76 КК України, покладено на ОСОБА_6 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі - 15 230 (п'ятнадцять тисяч двісті тридцять) грн. 00 коп. та моральну (немайнову) шкоду в розмірі - 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.
Згідно вироку, обвинувачений ОСОБА_6 29.08.2018 року, біля 02:00 год. перебуваючи неподалік кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою м. Хирів, вул. В.Стуса, 40Б, під час конфлікту умисно наніс неповнолітньому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , удари кулаками рук в ділянку обличчя, внаслідок якого заподіяв останньому тілесні ушкодження, у вигляді: «перелому тіла нижньої щелепи в ділянці 3-4 зубів справа зі зміщенням уламків та перелому кута нижньої щелепи зліва», які згідно висновку судово-медичного експерта відносяться до категорії середнього ступеня важкості тілесного ушкодження.
Отже, ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження ОСОБА_10 , тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
На вирок суду адвокат ОСОБА_8 захисник обвинуваченого ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок суду змінити та призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Встановити ОСОБА_6 іспитовий строк тривалістю 1 рік. Стягнути з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі - 13478,95 грн. та моральну (немайнову) шкоду в розмірі - 3 000 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вирок суду першої інстанції підлягає зміні через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи під час визначення розміру матеріальної та моральної шкоди завданої потерпілому. Вказує, що обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому розкаявся, шкодує з приводу вчиненого та попросив вибачення у потерпілого. Крім того на день постановлення вироку суду добровільно відшкодував потерпілому 5000 гривень матеріальних збитків.
Звертає увагу на те, що при призначенні покарання ОСОБА_6 , судом першої інстанції не враховано даних про особу обвинуваченого, який є студентом, раніше не судимий; наявності пом'якшуючої обставини - щире каяття і добровільне відшкодування шкоди; та відсутності обтяжуючих обставин, а тому за своїм розміром призначене покарання є явно несправедливим через суворість.
Крім цього вважає, що при постановленні вироку суду в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_10 матеріальної шкоди не враховано те, що на підтвердження понесених витрат на придбання ліків та медичних засобів потерпілим було додано до позову копії фіскальних чеків на суму 18478,95 грн., з яких 5000 грн. було компенсовано обвинуваченим ОСОБА_6 у добровільному порядку.
Також зазначає, що вимоги потерпілого, щодо компенсації йому витрат на харчування, а саме на придбання пакетів сухих супів та пюре «Мівіна», пакетів розчинної кави «Маккофе» (згідно доданих фіскальних чеків), оскільки він під час лікування був позбавлений нормального раціону, а також витрат батьків на щоденне його відбування, є абсолютно не обґрунтованими.
Вказує, що перебуваючи на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я комунальної власності, яким являється КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня», ОСОБА_10 безоплатно отримував належний догляд медичного персоналу та лікувальне харчування.
Наголошує, що виходячи з наведеного відсутні будь-які підстави у необхідності щоденних поїздок батьків до ОСОБА_10 , оскільки навіть в долучених позивачем листку лікарських призначень не зазначено потреби (показань) у додатковому догляді чи харчуванні. Крім того додані до позову копії проїзних квитків невідомо коли і ким придбані та невідомо на яку суму, а тому не можуть бути належним доказом таких витрат.
Зазначає, що заявлену потерпілим вимогу про відшкодування заподіяної моральної шкоди в розмірі 30 000 гривень вважає необгрунтованою, безпідставною, без наведених обставин, які б доказували відповідний розмір шкоди.
На апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 захисника обвинуваченого ОСОБА_6 представник потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_9 подав заперечення, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 березня 2019 року відносно обвинуваченого ОСОБА_6 без змін.
Заперечення на апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції при вирішенні питання про міру покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, особу винного, відсутність судимостей у нього, позитивну характеристику за місцем проживання та відшкодування частини матеріальної шкоди в сумі 5000 гривень, які потерпілому були перераховані через поштове відправлення, з представленням у судовому засіданні копії квитанції про здійснення поштового грошового переводу.
Зазначає, що стягнення з обвинуваченого матеріальних та моральних збитків, їх обсяг відповідає понесеним витратам стороною потерпілого, оскільки харчування потерпілого та його медичне забезпечення проводилось виключно за рахунок потерпілої сторони.
Вказує, що протягом усього часу перебування потерпілого ОСОБА_10 у лікувальному закладі та внаслідок оперативного втручання на кістках нижніх щелеп, останній не міг харчуватися тією їжею, якою харчуються хворі, оскільки не тільки не міг жувати їжу а навіть не розмовляв. Таким чином були об'єктивні підстави відвідувати батьками свого неповнолітнього сина для надання йому повноцінного харчування, догляду та забезпечення необхідними медикаментами під час перебування його у лікувальному закладі. Відповідно для таких поїздок і витрачались кошти, що підтверджуються відповідними квитками на автобус.
Звертає увагу на те, що посилання адвоката ОСОБА_8 щодо безоплатної медичної допомоги та систему лікувального харчування хворих, яка є невід'ємною складовою лікувального процесу, є нічим іншим, як просто уникнення понесення матеріальних витрат стороною обвинуваченого, оскільки всім відомо про умови лікування та харчування хворих у лікувальних закладах.
Заслухавши доповідь судді, виступ обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, виступ представника потерпілого ОСОБА_9 , який заперечив апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_7 , який заперечив апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_8 захисника обвинуваченого ОСОБА_6 до задоволення не підлягає виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим та стороною захисту не оспорюється.
Вина обвинуваченого ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій не оспорюється в апеляційній скарзі, які, на думку колегії суддів, вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 122 КК України.
Стосовно призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання слід зазначити наступне.
Як передбачено статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснення наведених у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання в кожному конкретному випадку, суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_6 дотримався вимог передбачених статтями 50, 65 КК України, так призначаючи обвинуваченому покарання суд першої інстанції врахував, що тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_6 , те що обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, позитивна характеристика по місцю проживання, часткове відшкодування заподіяної шкоди.
Доводи наведені захисником у тій частині, що суд першої інстанції призначив обвинуваченому покарання явно несправедливе через суворість свого підтвердження під час апеляційного розгляду не знайшли та колегія суддів вважає такі безпідставними і необґрунтованими.
При цьому, норми КК наділяють суд правом вибору у встановлених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає взяття до уваги й оцінку відповідно до визначених законом критеріїв усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою, відтак колегія суддів вважає, що покарання, призначене обвинуваченому ОСОБА_6 , відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, призначене із забезпеченням принципу індивідуалізації покарання за своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів та підстав його вважати таким, що не відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого немає.
Ті обставини, на які в апеляційній скарзі покликається апелянт, як на підстави зміни вироку, повністю враховані судом першої інстанції при винесенні вироку, а тому апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 захисника обвинуваченого ОСОБА_6 в цій частині слід залишити без задоволення.
Щодо доводів апелянта про необґрунтованість розміру моральної та матеріальної шкоди, то на переконання колегії суддів, суд першої інстанції у вироку належно обґрунтував своє рішення та вказав, що майнова шкода знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із вчиненим ОСОБА_6 злочином, а тому, у відповідності до ст. 1166 ЦК України, врахувавши всі обставини справи, цивільний позов в частині майнової шкоди підлягає частковому задоволенню, оскільки обвинувачений частково сплатив шкоду в сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень. При цьому суд першої інстанції, з врахуванням обставин вчинення злочину, глибини фізичних та душевних страждань, які зазнав ОСОБА_10 унаслідок нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , дійшов вірного висновку про визначення моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню обвинуваченим у повному обсязі.
За таких обставин розмір відшкодування моральної та матеріальної шкоди потерпілому, на думку колегії суддів, відповідає вимогам розумності і справедливості і не може вважатись явно завищеним або надмірним.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, подану захисником апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів ,-
постановила :
апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 захисника обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 березня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в трьохмісячний термін з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4