03 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11987/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьмича С.М.,
суддів Улицького В.З., Шавель Р.М.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Залузької сільської ради Дубровицького району Рівненської області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року (постановлену головуючим - суддею Друзенко Н.В. у м. Рівне) про відмову у відкритті провадження у справі № 460/2643/19 за адміністративним позовом Залузької сільської ради Дубровицького району Рівненської області до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання протиправними та скасування розпорядчих документів,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними і скасування розпорядчих документів, на підставі яких Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області надало у власність для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: № 5621882800:02:004:0614, № 5621882800:02:004:0615, № 5621882800:02:004:0616, № 5621882800:02:004:0617, № 5621882800:02:004:0618, № 5621882800:02:004:0619, № 5621882800:02:004:0620, № 5621882800:02:004:0621, № 5621882800:02:004:0622.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі та роз'яснено позивачу, що спір повинен вирішуватися за правилами господарського судочинства Господарським судом Рівненської області.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після своєї реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися не в порядку адміністративної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право. Суд першої інстанції дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити, оскільки позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а з огляду на суб'єктний склад сторін спору він повинен вирішуватися за правилами господарського судочинства.
Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційні скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що предметом позову про визнання протиправними дій та скасування розпорядчих документів (надання дозволу на розробку проекту землеустрою), спору про цивільне право немає оскільки не передбачає подальшої передачі земельних ділянок іншим особам. Вказує, що спір стосується виключно визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, оскільки такі дії здійснювалися з порушенням норм земельного законодавства України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Відповідно до пунктів 1-2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: -хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або - хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або - хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відтак наведене вище у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
Як зазначив суд першої інстанції Звертаючись з адміністративним позовом до суду Залузька сільська рада вказує, що в період з червня по липень 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області громадянам надано у власність для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки на території Залузької сільської ради (за межами населених пунктів) з наступними кадастровими номерами: 5621882800:02:004:0614, 5621882800:02:004:0615, 5621882800:02:004:0616, 5621882800:02:004:0617, 5621882800:02:004:0618, 5621882800:02 :004:0619, 5621882800:02:004:0620, 5621882800:02:004:0621, 5621882800 :02:004:0622, попри те, що за рішенням Залузької сільської ради №98 від 02.06.2008 вказані вище земельні ділянки були надані в оренду працівникам соціальної сфери для ведення особистого селянського господарства, і ті ними добросовісно, безперервно та за призначенням користувалися і користуються. Залузька сільська рада вказує на протиправність відповідних розпорядчих документів, як з огляду на те, що передача у власність земельних ділянок одним особам відбулася без припинення права користування інших осіб, так і з огляду на те, що передача відбулася без врахування відмови Залузької сільської ради в наданні дозволів на розробку проектів землеустрою.
Тобто предметом спору в даній справі є визнання протиправними і скасування розпорядчих документів Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, на підставі яких передано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства певним фізичним особам.
Разом з цим, до матеріалів позову Залузькою сільською радою надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного земельного кадастру про право власності та речові права, згідно з якими: земельні ділянки з кадастровими номерами 5621882800:02:004:0614, 5621882800:02:004:0616, 5621882800:02:004:0618, 5621882800:02 :004:0619 з 01.07.2019 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , з кадастровим номером 5621882800:02:004:0620 - з 12.06.2019 - ОСОБА_2 , з кадастровим номером 5621882800:02:004:0622 - з 12.06.2019 ОСОБА_3 . Решта земельних ділянок сформовані як об'єкти цивільних прав, але право власності на них ще не зареєстроване.
Керуючись наведеним вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично має намір усунути порушення своїх прав орендодавця відповідних земельних ділянок та захистити права орендарів таких ділянок, і при цьому оспорює підстави набуття права приватної власності на вказані ділянки певним колом фізичних осіб, які не були їхніми орендарями.
Відтак спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, а стосується захисту його приватних інтересів та приватних інтересів інших фізичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, є обґрунтованим.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Залузької сільської ради Дубровицького району Рівненської області залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року про відмову у відкритті провадження у справі № 460/2643/19 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді В. З. Улицький
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 10 грудня 2019 року