03 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/12146/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьмича С. М.,
суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Волинської митниці ДФС на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 17 жовтня 2019 року (ухвалене головуючим - суддею Чишій С.С. у м. Любомль) у справі № 163/1353/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправною і скасування постанови у справі про порушення митних правил,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить визнати протиправною і скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 1744/20500/19 від 29.05.2019 за ознаками ст. 485 Митного кодексу України (далі - МК України).
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що відсутні докази про наявність у нього умислу на ухилення від сплати обов'язкових платежів. При митному оформленні автомобіля діяв добросовісно, без жодного умислу на заявлення неправдивих відомостей щодо транспортного засобу і заниження його митної вартості. До митного оформлення пред'явив виключно ті документи, які були йому передані і на даний час ніким не скасовані і не визнані недійсними. Відповідачем неправомірно надано перевагу документам та відомостям, які отримані від литовських митних органів над документами, які були подані при проведенні митних процедур. Не відібрано пояснень у всіх фігурантів справи, не витребувано документів у юридичних осіб, які причетні до справи. Зазначених обставин відповідач не перевірив і не з'ясував, чим допустив необ'єктивність та упередженість під час провадження у справі і її розгляду.
Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 17.10.2019 адміністративний позов задоволено повністю. Постанову заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа В.М. від 29.05.2019 р в справі про порушення митних правил № 1744/20500/19 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 485 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу визнати протиправною і скасовано. Провадження в справі за протоколом про порушення митних правил № 1744/20500/19 закрито.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару. Такі документи лише свідчать, що литовська компанія UAB «T&S Transport» задекларувала, але не здійснила експорт транспортного засобу з ЄС. В оскаржуваній постанові посадова особа митниці жодним чином не обумовила підстав надання переваги в доказовій силі документам Литовської Республіки, аніж тим, що подані до митного оформлення на Волинській митниці ДФС.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що позивач під час митного оформлення транспортного засобу вчинив дії спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів, оскільки заявив в митній декларації неправдиві відомості про вартість транспортного засобу на рівні 3900 Євро проти 4500 Євро.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що митне оформлення легкового автомобіля «Рено Меган», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , здійснене 29.08.2017 посадовою особою митного поста «Луцьк» Волинської митниці ДФС за поданою декларантом (митним брокером) ФОП « ОСОБА_2 » ОСОБА_2 митною декларацією типу ІМ40ДЕ № UA205090/2017/034289.
Згідно рахунку-фактури серії RS17 № 0000918 від 14.08.2017 вартість транспортного засобу становить 3900 євро, його продавцем виступала компанія UAB «JURIVINA», отримувачем - ОСОБА_1 .
За митне оформлення цього автомобіля при його митній вартості у 124083, 53 грин було нараховано та сплачено 49310, 27 грн митних платежів.
Державною фіскальною службою України отримано запит литовських митних органів від 17.01.2019 про підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення транспортних засобів, серед яких також «Рено Меган», ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
14.02.2019 документи литовських митних органів ДФС України надіслало Волинській митниці ДФС для проведення перевірки.
Згідно експортної митної декларації Литовської Республіки MRN № 17LTKR5000EK021D44 від 04.08.2017, довідки-рахунок (документа під назвою «Pazyma-Saskaita») серії TSN № 1874 від 04.08.2017, автомобіль «Рено Меган» був проданий компанією UAB «T&S MOBILE» громадянину ОСОБА_1 за ціною 4500 Євро.
З огляду на різницю вартості транспортного засобу, заявленої і прийнятої під час митного оформлення, стосовно вартості в литовській експортній митній декларації різниця розміру митних платежів становить 4108 ,95 грн, що визначено службовою запискою УАМП Волинської митниці.
22.04.2019 року інспектор Волинської митниці ДФС склав щодо позивача протокол про порушення митних правил № 1744/20500/19 за ознаками ст. 485 МК України. В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 через декларанта ОСОБА_2 під час митного оформлення автомобіля «Рено Меган» вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в сумі 4108, 95 грн, тобто заявив в митній декларації неправдиві відомості необхідні для визначення митної вартості самого товару, та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості.
29.05.2019 заступник начальника Волинської митниці ДФС Герман В.М. виніс оскаржувану постанову, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, відповідно до змісту протоколу № 1744/20500/19 і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів, що становить 12326, 85 грн.
Позивач вважаючи таку постанову протиправною звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Статтею 485 МК України, в редакції чинній на час ввезення транспортного засобу позивачем, встановлено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Для притягнення до відповідальності, згідно з статтею 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, вини у формі прямого умислу, а також наявність в діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру.
Відповідно до частини 1 статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
За змістом статті 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
При цьому, статтею 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати митних платежів, що вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості.
Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого статтею 485 МК України обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта вчинення такого на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів).
Згідно з частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Частиною 2 статті 264 МК України встановлено, що митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.
З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом (частини 5, 6 статті 264 МК України).
Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України.
Як слідує з матеріалів справи що під час митного оформлення транспортного засобу «Рено Меган», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 разом із митною декларацією типу ІМ40ДЕ № UA205090/2017/034289 подано рахунку-фактури серії RS17 № 0000918 від 14.08.2017 де зазначено, що вартість транспортного засобу становить 3900 євро, його продавцем виступала компанія UAB «JURIVINA», а отримувачем - ОСОБА_1 .
Будь - які докази щодо фальсифікації поданих до митного оформлення в Україні документів, їх недійсності чи недостовірності в матеріалах справи відсутні.
В свою чергу, підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил стали документи, надані митними органами Литовської Республіки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сама по собі експортна декларація підтверджує лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці та згідно з інформацією з мережі Інтернет-сайту щодо стану експортних MRN (для міжнародних перевезень) митна декларація №17LTKR5000EK021D44 від 04.08.2017 не знайдено жодної інформації.
В свою чергу відповідач як суб'єкт владних повноважень не перевірив обставин завершення експорту транспортного засобу, не направив запиту компанії, яка фігурує відправником товару згідно з документами, наданих митними органами Литовської Республіки та документами, поданими до митного оформлення позивачем, в ході здійснення провадження та розгляду протоколу № 1744/20500/19 не опитано декларанта (митного брокера) ФОП « ОСОБА_2 » ОСОБА_2 , який здійснював митне оформлення транспортного засобу та його декларування, про обставини декларування і надання йому відповідних документів.
За таких обставин отримані від митних органів Литовської Республіки документи, на переконання суду апеляційної інстанції, не є самодостатніми, беззаперечними і визначальними доказами винуватості позивача у порушенні митних правил та не доводять наявності у діях останнього умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом надання неправдивих відомостей щодо відправника, отримувача та вартості товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, у справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Суд апеляційної інстанції зауважує, що у судовому рішенні за результатами розгляду справи обов'язково повинен бути дотриманий критерій переконливості, так як для встановлення обставин у справі при її вирішенні необхідно, щоб докази однієї сторони переконували у наявності цих обставин більше, ніж докази іншої сторони переконували у протилежному.
Відтак, аналізуючи вимоги частини 1 статті 486, статті 489 МК України, щодо з'ясування обставин кожної справи та вирішення її з дотриманням вимог закону, а також приписів частини 1 статті 466 МК України, щодо застосування адміністративного стягнення за порушення митних правил не інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України, вимог пунктів 2 та 3 частини 1 статті 531 МК України, щодо підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо протиправності винесення постанови в справі про порушення митних правил №0045/20500/19 від 13.02.2019.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Любомльського районного суду Волинської області від 17 жовтня 2019 року у справі № 163/1353/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді В. З. Улицький
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 10 грудня 2019 року