Суддя-доповідач: Епель О.В.
10 грудня 2019 року Справа № 320/3668/19
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г. у м. Києві, перевіривши клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Альта-Віста» про застосування арешту коштів на рахунках платника податків,
Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулось до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Альта-Віста» про застосування арешту коштів на рахунках платника податків.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року у відкритті провадження було відмовлено.
У липні 2019 року, не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року залишено без руху.
Далі, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу повернуто внаслідок неусунення її недоліків.
08 листопада 2019 року позивач повторно подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду першої інстанції.
Разом з апеляційною скаргою апелянтом було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що такий строк пропущений ГУ ДФС у Київській області через відсутність коштів на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, а також тим, що з першою апеляцією він звернувся своєчасно.
Перевіривши зазначене клопотання апелянта, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 8 ст. 283 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах за зверненням органів доходів і зборів можуть бути подані сторонами протягом десяти днів з дні їх проголошення.
Крім того, ч. 6 ст. 283 КАС України, передбачено, що ухвалу про відмову в прийнятті заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 24 годин з моменту її постановлення.
Суд встановив, що оскаржувану ухвалу було постановлено 11 липня 2019 року, а дана апеляційна скарга подана 08 листопада 2019 року, що підтверджується відтиском штампу суду першої інстанції на апеляційній скарзі, тобто зі спливом десятиденного строку, регламентованого статтею 283 КАС України.
Водночас, у своєму клопотанні апелянт посилається на те, що вказаний строк ним було порушено через відсутність коштів на сплату судового збору, але доказів, які б підтверджували, що ним вживалися всі можливі та достатні заходи для своєчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду в цій справі, суду не надано.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
У свою чергу, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання апеляційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
При цьому, поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Разом з тим, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.
Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктами, які реалізують свою владну компетенцію.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Тож, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.
З викладеного вбачається, що довготривала процедура погодження та сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2018 р. у справі 804/958/17, від 17.10.2018 р. у справі № 808/2282/15, від 01.10.2018 р. у справі № 813/4076/15, від 20.04.2018 р. у справі № 822/2337/17, від 17.10.2018 р. у справі № 810/1802/17, від 02.10.2018 р. у справі № 805/3544/17-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для колегії суддів при розгляді вищевказаного клопотання апелянта.
При цьому, колегія суддів також враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Лелас проти Хорватії», відповідно до яких, держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
Крім того, у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
У свою чергу, згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.
Таким чином, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
При цьому, обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «UnionAlimentariaSanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що наведені в клопотанні апелянта підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, а тому в задоволенні таких вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 283, 295, 298, 321, 325, ст.ст. 328-331 КАС України, суд,
У задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження за подання апеляційної скарги - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач
Судді: