Справа № 120/3135/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Богоніс М.Б.
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
10 грудня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Франчук А.О.,
представника відповідача: Плахотнюк Н.Ю.
представника третьої особи: Дзісь А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про скасування постанови,
в вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Плахотнюк Н.Ю. про закінчення виконавчого провадження №57905842 від 29.08.2019 року.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.10.2019 року позов задоволено повністю:
- визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. від 29.08.2019 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 57905842.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області знаходився виконавчий лист від 05.12.2018 року з виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі №0240/3001/18-а, яким зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити виплату ОСОБА_1 різницю між нарахованою та отриманою ним пенсією за період з 01.01.2018 року по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому у п. 2 пенсії за вислугу років.
Державним виконавцем з метою належного виконання судових рішень даної категорії неодноразово виносились постанови про накладення на боржника штрафів у зв'язку з невиконанням останнім судового рішення, однак вказані постанови в судовому порядку у всіх випадках були скасовані, оскільки суди приходили до висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Оскільки судами скасовувалися постанови про накладення штрафу, а накладення штрафу, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів, державним виконавцем на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.
В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явився.
У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.10.2018 року у справі № 0240/3001/18-а, окрім іншого, зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою та отриманою пенсією за період з 01.01.2018 року по день, з якого починається виплата перерахованої у п. 2 пенсії за вислугу років.
14.12.2018 року ОСОБА_1 подано заяву до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про прийняття на виконання виконавчого листа по справі № 0240/3001/18-а, щодо зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області виплатити різницю між нарахованою та отриманою пенсією за період з 01.01.2018 по день, з якого починається виплата перерахованої у п. 2 пенсії за вислугу років.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Пхахотнюк Н.Ю. від 13.12.2018 року на підставі виконавчого листа №802/3001/18-а відкрито виконавче провадження ВП № 57905842 та надано боржнику (ГУ ПФУ у Вінницькій області) строк 10 робочих днів для надання відповіді та документального підтвердження виконання рішення суду.
Листом ГУ ПФУ у Вінницькій області від 26.12.2018 року №10987/09-47/07 повідомило відповідача про те, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №0240/3001/18-а виконано в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних витрат за рішенням суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.
Зокрема, на виконання рішення суду ГУ ПФУ у Вінницькій області проведено розрахунок розміру пенсії стягувача, який склав 9844,49 грн. виходячи з 90 % сум грошового забезпечення, що підтверджується Розпорядженням про перерахунок пенсії від 13.11.2018 року та донараховано стягувачу кошти в сумі 14 638,74 грн. за період з січня 2018 по листопад 2018 року, що підтверджується Розрахунком на доплату від 13.11.2018 року.
Орган Пенсійного фонду України зазначив, що суму заборгованості за період з 01.01.2018 по 30.11.2018 року буде виплачено у відповідності до Порядку від 22.08.2018 року №649, яким затверджено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат на виконання судових рішень за рахунок бюджетних коштів.
При цьому, на виконання п. 3 Порядку №649 прийнято Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 року № 20-1.
Відповідно до Порядку № 20-1, формує вказаний реєстр Пенсійний фонд України.
Судові рішення за позовами колишніх працівників силових структур набрали законної сили та ухвалені у 2018 році, а черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника, що встановлена п. 4 Порядку №649.
Починаючи з грудня поточного року ОСОБА_1 отримує пенсію в новому розмірі з урахуванням судового рішення, виходячи з 90 % сум грошового забезпечення.
Також ГУ ПФУ у Вінницькій області зазначено, що ним вжило всіх можливих заходів щодо виконання судового рішення, тому боржник просив закінчити виконавче провадження №57905842.
08.04.2019 року вимогою державного виконавця № 3696/02.1-25/9 зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області надати докази повного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду (щодо внесення рішення суду до Реєстру, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649) у строк до 22.04.2019 року.
Листом ГУ ПФУ у Вінницькій області від 22.04.2019 року №691/09-50/07 повідомило відповідача про те, що на цей час завершуються роботи щодо доповнення Реєстру рішеннями прийнятими у 2018 році. Тому відсутня можливість надати інформацію щодо внесення рішення суду № 0240/3001/18-а до Реєстру, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України №649.
11.07.2019 року вимогою державного виконавця № 6215/02.1-25/9 зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області надати докази повного виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду (щодо внесення рішення суду до Реєстру, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649) у строк до 25.07.2019 року.
Листом ГУ ПФУ у Вінницькій області від 23.07.2019 року №1360/10.1.51/08 повідомило відповідача про те, що Пенсійний фонд України у 2019 році уклав договір про розробку програмного забезпечення для забезпечення функціонування реєстру. Згідно календарного плану надання послуг за договором, строк впровадження 28.10.2019 року. Тому пояснено, що у ГУ ПФУ у Вінницькій області відсутня можливість надати інформацію щодо внесення рішення по справі № 0240/3001/18-а до Реєстру, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України №649.
В рамках виконавчого провадження Головним територіальним управлінням юстиції у Вінницькій області за невиконання вимог виконавчого документа, повідомлено Вінницький відділ поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області листом від 27.08.2019 року №7313/02.1-25/9 про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами ГУ ПФУ у Вінницькій області. Лист мотивовано тим, що ГУ ПФУ у Вінницькій області не надало підтвердження внесення рішення Вінницького окружного адміністративного суду №0240/3001/18-а до Реєстру передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України № 649, а тому, на думку органу Державної виконавчої служби, боржник ухиляється від виконання судового рішення від 08.10.2018 року по справі № 0240/3001/18-а.
29.08.2019 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Пхахотнюк Н.Ю прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.08.2019 № 57905842 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження".
Мотивами прийняття такої постанови стало те, що з урахуванням судової практики, підстав для накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення не має, позаяк його невиконання органом пенсійного фонду залежить від бюджетного призначення коштів з Державного бюджету, тобто таке рішення об'єктивно не може бути виконано із поважних причин. А оскільки має місце направлення повідомлення до органів національної поліції про вчинення кримінального правопорушення боржником, тому Закон України "Про виконавче провадження" зобов'язує державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження.
Не погоджуючись з вказаною постановою державного виконавця, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, оскільки оскаржувана постанова прийнята не на підставі, не у межах та не у спосіб визначений законодавством, а також без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку обставинам справи, виходить зі слідуючого.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
У відповідності до п. 1, пп. 1 п. 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
У частині 1 статті 18 вказаного Закону зазначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За змістом положень п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
За приписами частини першої - третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" регламентовано, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження").
Особливості відповідальності боржника за невиконання рішення, що зобов'язує його вчинити певні дії визначено у статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".
За змістом вказаної норми, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що звернення державного виконавця до компетентних органів із повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення, як кінцевий (найбільш суровий) захід відповідальності, застосовується лише у випадку попереднього накладення на боржника штрафу в основному та подвійному розмірі, встановлення нового строку для виконання судового рішення і попередження про кримінальну відповідальність за його безпідставне невиконання.
Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" є виконання вищезазначених вимог та вимог ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" із констатацією факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Так, виносячи постанову про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець виходила з неможливості притягнення боржника до відповідальності у вигляді накладення на нього штрафу у зв'язку із наявністю поважних причин невиконання відповідного судового рішення та сформованої із цього приводу судової практики вирішення подібних спорів.
В той же час, повідомлення на адресу Вінницького відділу поліції ГУ НПУ у Вінницькій області за № 7313/02.1-25/9 від 27.08.2019 року про вчинення посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області кримінального правопорушення за своєю суттю є реагуванням саме на безпідставне (без поважних причин) та злісне невиконання боржником судового рішення, коли застосування інших заходів, спрямованих на виконання судового рішення не може призвести до його виконання.
Між тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, виконання судового рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі № 0240/3001/18-а, яким ГУ ПФУ у Вінницькій області зобов'язано виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 01.01.2018 року по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому у п. 2 пенсії за вислугу років має проводитись відповідно до Порядку № 649, яким безпосередньо визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету.
При цьому, черговість виконання рішень за вказаним Порядком визначається датою їх надходжень до боржника.
Про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку боржником чи про відсутність таких приймає відповідне рішення Комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що утворюється в Пенсійному фонді України (пункти 4, 6, 8 Порядку № 649).
Згідно п.10 Порядку № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
На виконання п. 3 Порядку № 649, постановою правління Пенсійного фонду України 26.09.2018 року за № 20-1 затверджено Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 року за № 1189/32641. Вказаний реєстр ведеться в електронному вигляді та його формує Пенсійний фонд України.
Як слідує із повідомлень від 22.04.2019 та 23.07.2019 року, які направлялися боржником - ГУ ПФУ у Вінницькій області на адресу державного виконавця, за наслідками виконання його вимог, останній був проінформований, що територіальний орган пенсійного фонду надав Пенсійному фонду України інформацію щодо судових рішень, винесених не на користь Фонду з січня по грудень 2018 року, для формування реєстру судових рішень.
В свою чергу Пенсійний фонд України повідомив боржника про те, що завершується робота щодо доповнення Реєстру рішеннями, прийнятими у 2018 році та розробка відповідного програмного забезпечення, строк впровадження якого згідно календарного плану - 28.10.2019 року.
Отже, враховуючи повідомлені боржником орієнтовні дати впровадження відповідного програмного забезпечення щодо функціонування електронного Реєстру та його наповнення, надання доказів щодо виконання судового рішення у той спосіб, про який зазначено державним виконавцем у його вимогах, адресованих боржнику, є цілком можливим в найближчій перспективі.
У відповідності до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право в тому числі: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що в рамках даного виконавчого провадження державний виконавець ґрунтуючись на обставинах, які наведені вище та взявши до уваги власний висновок про наявність певних ускладнень, які унеможливлюють виконання боржником судового рішення в повному обсязі з незалежних від нього причин, безпідставно не врахував можливість надання таких доказів після впровадження відповідного програмного забезпечення щодо формування електронного Реєстру, що може мати місце після 28.10.2019 року; достовірно не перевірив вказану інформацію в тому числі і у спосіб її самостійного отримання від Пенсійного фонду України.
Таким чином, невиконання рішення суду та прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження з формальних підстав призводить лише до того, що рішення суду так і залишається невиконаним, що суперечить основним принципам національного законодавства України та практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до положень статей 8,9 КАС України є його складовою.
Таким чином, винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.08.2019 року на підставі п. 11 ч. 1 с. 39 Закону України "Про виконавче провадження" є передчасним, та таким, що здійснено не у визначений законодавством спосіб.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.