П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 грудня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/2380/19
Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г.В. Дата і місце ухвалення: 30.09.2019р., м. Миколаїв Дата виготовлення повного тексту: 30.09.2019р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії, -
В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області , в якому, з урахуванням уточнення 11.09.2019р. позовних вимог, просила суд:
- визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.05.2019р. №Ф-39751-17 на суму 1152,30 грн. та від 04.06.2019р. №Ф-39751-17 на суму 1292,41 грн.;
- зобов'язати Головне управління ДФС у Миколаївській області виключити суми нарахувань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , як фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю, а саме: станом на 21.01.2019р. - суму в розмірі 2457,18 грн., станом на 19.04.2019р. - суму в розмірі 2754,18 грн., станом на 19.07.2019р. - суму в розмірі 2754,18 грн.
Позов обґрунтовувала тим, що складені відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 22.05.2019р. №Ф-39751-17 та від 04.06.2019р. №Ф-39751-17 є незаконними, оскільки єдиний соціальний внесок за ОСОБА_1 , як за застраховану особу, починаючи з листопада 2018 року регулярно нараховується та сплачується роботодавцем - КП «Миколаївліфт», а єдиний соціальний внесок на суму доходу, отриманого від провадження незалежної професійної діяльності нараховується та сплачується позивачем самостійно. Позивач зазначила, що зі змісту спірних вимог про сплату боргу не являється за можливе встановити яким чином розраховані суми боргу, вказані у вимогах, а також за які періоди виникла відповідна заборгованість. Всупереч ч.3 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» жодних перевірок правильності нарахування та сплати єдиного внеску Головним управлінням ДФС у Миколаївській області не проводилося.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року позов задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління ДФС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 22.05.2019р. №Ф-39751-17 та від 04.06.2019р. №Ф-39751-17. Зобов'язано Головне управління ДФС у Миколаївській області виключити суми нарахувань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , як фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю, а саме: станом на 21.01.2019р. - суму у розмірі 2457,18 грн., станом на 19.04.2019р. - суму у розмірі 2754,18 грн., станом на 19.07.2019р. - суму у розмірі 2754,18 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління ДФС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 30.09.2019р., з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом не враховано, що у разі, якщо платником єдиного внеску - особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремо місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI). При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Норми Закону №2464-VI не містять застережень, що особа звільняється від сплати єдиного соціального внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну адвокатську діяльність, якщо підприємством, з яким фізична особа перебуває у трудових відносинах, сплачується ЄСВ. Сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу-підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішення Ради адвокатів Миколаївської області від 27.04.2018р. №146 ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що їй видано Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_1 від 25 травня 2018 року.
14.09.2018р. адвокат ОСОБА_1 взята на облік у контролюючих органах як платник податків та платник єдиного внеску.
04.10.2018р. позивачем сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 820,00 грн. за вересень 2018 року.
Згідно наказу №123-Л від 29.10.2018р. ОСОБА_1 з 01.11.2018р. працює в Колективному підприємстві «Миколаївліфт» на посаді юрисконсульта.
Учасниками справи не заперечується, що згідно Реєстру застрахованих осіб КП «Миколаївліфт» з листопада 2018 року по червень 2019 року зазначене підприємство сплачувало єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1
Перебуваючи у трудових відносинах з КП «Миколаївліфт» ОСОБА_1 паралельно провадила незалежну професійну адвокатську діяльність, за результатами якої отримала дохід за грудень 2018 року у сумі 11 000 грн., у зв'язку з чим позивачем було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 4058,12 грн. за грудень 2018 року.
За результатами проведення незалежної професійної адвокатської діяльності у квітні та червні 2019 року ОСОБА_1 отримала сукупний дохід у розмірі 19 600 грн.
Враховуючи переплату ЄСВ за 2018 рік у розмірі 1460,83 грн., ОСОБА_1 звернулась 16.07.2019р. до ГУ ДФС у Миколаївській області із заявою про зарахування зазначеної суми як часткової оплати єдиного внеску за другий квартал 2019 року. Залишок суми ЄСВ за другий квартал 2019 року у розмірі 2428,55 грн. (3889,38 грн. - 1460,83 грн.) сплачено позивачем 18.07.2019р., що підтверджується квитанцією №0.0.1412922056.1.
На підставі даних інтегрованої картки платника податків контролюючий орган сформував та надіслав ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-39751-17 від 22.05.2019р., якою позивачу, як фізичній особі, нараховано суму боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 1152, 30 грн. відповідно до статті 25 Закону №2464-VI.
Також, 04.06.2019р. Головне управління ДФС у Миколаївській області прийняло вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-39751-17, якою позивачу, як фізичній особі, нараховано суму боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 1292,41 грн. відповідно до статті 25 Закону №2464-VI.
Не погоджуючись з правомірністю вимог про сплату боргу (недоїмки) від 22.05.2019р. №Ф-39751-17 на суму 1152,30 грн. та від 04.06.2019р. №Ф-39751-17 на суму 1292,41 грн. ОСОБА_1 оскаржила їх в судовому порядку.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 , виходив з того, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності. Однак, за висновками суду першої інстанції, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні вказаного Закону позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який винесено оскаржувані вимоги, нараховував та сплачував роботодавець КП «Миколаївліфт» в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.
Позиція апелянта полягає в тому, що обов'язок стати на облік в контролюючих органах самозайнятої особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність як платник податків і як платник єдиного внеску виникає у адвоката, якщо до Єдиного реєстру адвокатів України внесено запис про здійснення адвокатської діяльності індивідуально, і така діяльність не є припиненою або зупиненою. Відповідно до Закону №2464-VI роботодавці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, розглядаються як окремі платники ЄСВ. Отже, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем, платник єдиного внеску визначений пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок відповідно до визначеної бази нарахування єдиного внеску. При цьому, базу нарахування єдиного внеску зобов'язані визначати платники, як ті, що отримують, так і ті, які не отримують дохід від провадження незалежної діяльності.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції вважає про помилковість таких доводів податкового органу виходячи з наступного.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Статтею 13 Закону №5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (частина перша статті 15 Закону №5076-VI)
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
У постанові від 27.11.2019р. по справі №160/3114/19 (адміністративне провадження №К/9901/25439/19) Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає ГУ ДФС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ГУ ДФС у Миколаївській області про наявність у ОСОБА_1 обов'язку сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі, яка була зареєстрована як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, за умови, що у цей період вона була найманим працівником КП «Миколаївліфт» та роботодавець сплачував за неї ЄСВ у сумі, що не була меншою мінімального розміру.
А відтак, судом першої інстанції обґрунтовано визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління ДФС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 22.05.2019р. №Ф-39751-17 та від 04.06.2019р. №Ф-39751-17 та зобов'язано відповідача виключити суми нарахувань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 .
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлений 10 грудня 2019 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук