П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 грудня 2019 р.м.ОдесаСправа № 540/2076/19
Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача -Стас Л.В.,
суддів: Шеметенко Л.П., Турецької І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби міста Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання протиправною, скасування постанови про накладення арешту на майно боржника ВП №54917536 та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач/скаржник) звернулася до суду з позовом до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби міста Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - відповідач, Корабельний РВ ДВС м.Херсона ГТУЮ у Херсонській області), у якому позивач просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення арешту на майно боржника - ОСОБА_1 , винесеної в рамках виконавчого провадження №54917536; та зобов'язати відповідача виключити дані з Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що ним у добровільному порядку сплачено вказаний штраф, таким чином, відповідачем протиправно у листі зазначено про неможливість проведення запитуваних боржником дій, оскільки в Автоматичній системі виконавчого провадження №54917536 обліковується як "повернене без виконання".
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 посилаючись на помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги, окрім доводів на які посилалася при зверненні до суду з позовом, також зазначила, що суд першої інстанції помилково не звернув увагу на те, що начальник Корабельного районного ВДВС м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області, відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» наділений повноваженнями зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом, однак цього не зробив.
У відзиві на апеляційну скаргу, начальник відділу Корабельного РВДВС м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області Корнієнко С., посилаючись на доводи, які узгоджуються з висновками викладеними у рішенні суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року - залишити без змін.
Учасники справи в судове засідання апеляційного адміністративного суду не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином. Враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів, відповідно до п.2 ч.1 ст. 311, ч.2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд справи у письмовому провадженні.
Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.
Судом встановлено, що на виконанні у Корабельному районному ВДВС м.Херсона ГТУЮ у Херсонській області перебувало ВП №54917536 по примусовому виконанню постанови УПП у м. Херсоні №154097, виданої 09 жовтня 2016 року про стягнення з громадянки ОСОБА_1 510,00 грн. штрафу.
30 січня 2018 року державним виконавцем, на підставі п. 2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" ((у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними), винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, з правом повторного пред'явлення до виконання.
29 березня 2018 року позивач сплатила штраф за постановою УПП від 09 жовтня 2016 року №154097, що не заперечується відповідачем. Разом з доказами на підтвердження сплати позивач подала до відділу виконавчої служби заяву про виключення її з реєстру боржників.
Листом від 02 травня 2018 року за вих. №263330 Корабельний районний ВДВС м.Херсона ГТУЮ у Херсонській області повідомив позивача про технічну неможливість виключення даних щодо боржника з ЄРБ, оскільки в АСВП виконавче провадження №54917536 обліковується як "повернене без виконання", натомість, відповідне виключення можливе лише за умови встановлення стану ВП - "виконано". Водночас, згідно частини 7 статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 6 розділу X Положення, затвердженого наказом МЮУ від 05 серпня 2016 року №2432/5, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" або повернення виконавчого документу до суду на підставі статті 38 Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. Враховуючи наведене, відповідач зазначив, що позбавлений можливості виключити позивача з реєстру боржників.
Не погоджуючись з вищевикладеним ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, не може бути застосований.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку.
Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
За приписами ст. 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно ч.1 ст.9 Закону №1404-VIII, Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Згідно Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року №2432/5 (далі - Положення № 2432/5), Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - окремий спецрозділ, який є архівною складовою частиною Системи та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження Системи, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року №43/5 "Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 року за №388/7709, наказу Міністерства юстиції України від 28 квітня 2015 року №614/5 "Про затвердження Тимчасового порядку автоматичного розподілу виконавчих документів між державними виконавцями і контролю строків виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2015 року за №478/26923. Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Частиною 5 ст.9 Закону №1404-VIII передбачено, що відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Вичерпний перелік підстав для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників визначений ч.7 ст.9 Закону №1404-VIII.
Так, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини 1 статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
У свою чергу, відповідно до пункту 6 Розділу Х Положення №2432/5, система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:
- про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження";
- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження";
- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
У день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов'язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.
Пунктами 1, 3, 11 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.
Таким чином, частиною 7 статті 9 Закону України "Про виконавче провадження", а також пунктом 6 Розділу Х Положення №2432/5 визначено вичерпний перелік підстав вилучення відомостей про боржників з Єдиного реєстру боржників.
Втім, виключення позивача з Єдиного реєстру боржників на підставі винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу за п.2 ст.37 Закону №1404-VIII (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними), а також у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі вимог виконавчого документу (сплати штрафу в розмірі 510 грн.), не входить до вказаного переліку.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно вимог ч.1 ст. 40 Закону №1404-VIII відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, та арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, на підставі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду.
У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених пунктом 2 ч.1 ст.37 вказаного Закону, виконавче провадження не вважається закінченим, оскільки законодавцем стягувачу надана можливість повторно пред'явити виконавчий документ до примусового виконання, а державному виконавцю не надано право зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути застосованим.
Згідно вимог п.9 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з ч.4 ст.59 вищевказаного закону, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
Частиною 5 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження", у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Вказаною статтею 59 Закону №1404-VIII визначено вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.
Колегія суддів зазначає, що сплата позивачем Департаменту патрульної поліції штрафу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в сумі 510 грн. за виконавчим провадженням №54917536, не входить в перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна боржника.
Докази того, що позивач звертався до Корабельного районного ВДВС м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області з проханням про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника на підставі погашення заборгованості за виконавчим провадженням, в матеріалах справи не містяться.
Більш того, в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем інших виконавчих зборів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".
А тому, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення арешту на майно боржника та зобов'язання виключити дані з Єдиного реєстру боржників.
При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що начальник Корабельного районного ВДВС м. Херсона ГТУЮ у Херсонській області наділений повноваженнями зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом, однак цього не зробив, не спростовують факт відсутності правових підстав та механізму виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників та скасування постанови про накладання арешту на майно боржника.
Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розподіл судових витрат, згідно вимог ст.139 КАС України не передбачено.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 327-329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби міста Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання протиправною, скасування постанови про накладення арешту на майно боржника ВП №54917536 та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 10.12.2019 року.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.