П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 грудня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/2673/18
Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року (м. Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 19.02.2019р.) по справі за заявою Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про відстрочення виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 року по справі за позовом Головного управління ДФС у Миколаївській області до Дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення податкового боргу, -
31.10.2018 року Головне управління ДФС у Миколаївській області звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», в якому просило суд стягнути на користь Держави податковий борг з ПДВ в сумі 1 142 875 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 року адміністративний позов ГУ ДФС у Миколаївській області - задоволено. Стягнуто з ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь Держави кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 1142875 грн.
06.12.2018 року Миколаївським окружним адміністративним судом, на виконання вказаного вище удового рішення, видано виконавчий лист.
31.01.2019 року на підставі вказаного вище виконавчого листа, постановою державного виконавця Заводського ВДВС м.Миколаєва відкрито виконавче провадження ВП №58213360.
07.02.2019 року представник ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», в порядку ст.378 КАС України, звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою про відстрочку виконання вказаного вище рішення суду 1-ї інстанції на 1 (один) рік (т.б. до 04.02.2020р.).
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 року вищезазначену заяву представника ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» - задоволено частково. Відстрочено виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 року по адміністративній справі №400/2673/18 про стягнення з ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» податкового боргу у сумі 1142875 грн., починаючи з 19.02.2019 року, строком на 6 (шість) місяців.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник ГУ ДФС у Миколаївській області 01.03.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права і не взято до уваги суттєві обставини, та просив скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні заяви відповідача (боржника).
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Так, розглядаючи спірне питання та постановлюючи ухвалу про відстрочення виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 року строком на 6 (шість) місяців, суд 1-ї інстанції, посилаючись на приписи ст.378 КАС України та ч.1 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», виходив з того, що підприємство знаходиться в край важкому фінансовому становищі, що суттєво ускладнює виконання цього рішення та може взагалі зробити його виконання неможливим.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Так, дійсно, згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
А згідно із ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.
Разом з тим, відповідно до вимог ч.1 ст.378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Аналогічні положення містяться і в ч.1 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Інститут відстрочення виконання судового рішення спрямований на забезпечення виконання судового рішення. Метою застосування відстрочення виконання судового рішення є надання боржнику реальної можливості для виконання судового рішення.
Так, як вбачається з матеріалів справи, ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (боржник) обгрунтовує свою заяву тим, що підприємство знаходиться в край важкому фінансовому становищі у зв'язку із суттєвим зниженням обсягів замовлень та продукцію підприємства, відсутністю фінансування державних цільових програм з будівництва і ремонту автомобільних доріг, наявністю дебіторської заборгованості перед контрагентами, а також збитковістю підприємства протягом 2018 року та відсутністю коштів на рахунках в банках. Зазначені обставини в сукупності і стали причиною виникнення спірного податкового боргу.
Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити й про те, що суд 1-ї інстанції при вирішенні даного питання цілком справедливо звернув увагу й на той факт, що відповідач 31.01.2019р. частково погасив свій податковий борг, сплативши до бюджету 400 000 грн., що, в свою чергу, свідчить про те, що боржник фактично не ухиляється від виконання рішення суду, а шукає реальних можливостей його виконання, виходячи з складної фінансової ситуації, що склалася.
Також, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд 1-ї інстанції, керуючись приписами ч.4 ст.378 КАСУ, правильно врахував і ступінь вини відповідача у виникненні даного спору та матеріальне становище підприємства.
Таким чином, з урахуванням наведених вище процесуальних норм та викладених відповідачем обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції, в даному випадку, діючи з метою забезпечення реального виконання рішення суду без настання особливо негативних наслідків для юридичної особи та надання боржнику реальної можливості добровільно виконати рішення суду, на той час дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення його заяви про відстрочення виконання рішення суду від 02.11.2018р. на 6 місяців, які, до речі на цей час вже фактично сплинули.
Відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм правильну правову оцінку. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,31,315,316,321,322,325,329,378 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 10.12.2019р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: І.П. Косцова
В.О. Скрипченко