04 грудня 2019 р. Справа № 520/5025/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бершова Г.Є.
суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2019 (суддя Тітов О.М., м. Харків, повний текст складено 02.09.19) по справі № 520/5025/19
за позовом ОСОБА_1
до Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій,учасниками війни третя особа Головне управління Національної поліції в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення,зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, про відмову в наданні статусу учасника бойових дій позивачу - гр. ОСОБА_1 від 19 грудня 2017 року № 5/IV/ХХІ/1; зобов'язати комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни прийняти рішення про надання статусу учасника бойових дій позивачу - гр. ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно прийнято рішення від 19 грудня 2017 року № 5/IV/ХХІ/1 про відмову в наданні позивачу статусу учасника бойових дій, оскільки позивач під час проходження служби в органах внутрішніх справ безпосередньо перебував у службовому відрядженні у зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань, захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, що підтверджено належними доказами. Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для зобов'язання Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни прийняти рішення про надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2019 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що згідно з довідкою про надання інформації стосовно ОСОБА_1 , останній з 20.11.2001 (наказ ЄУПППМ від 20.11.2001 № 245 о/с) по 06.11.2015 (наказ ГУМВС України в Харківській області від 06.11.2015 № 644 о/с) проходив службу в ОВС України (а.с.26).
З 07.11.2015 (наказ ГУНП в Харківській області від 07.11.2015 № 23 о/с) по 20.09.2016 (наказ ГУНП в Харківській області від 20.09.2016 № 351 о/с) проходив службу в Національній поліції України ( а.с.26).
Згідно з витягом з наказу «Про перебування ОСОБА_1 в зоні проведення АТО від 07.06.2017 № 47 о/с» майор міліції ОСОБА_1 , експерт сектору № 2 відділу ТЗК ОВС НДЕКЦ при ГУМВС України, у період з 14.04.2014 по 14.09.2014 перебував у службовому відрядженні у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпечення її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань (а.с.27).
Рішенням Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 19 грудня 2017 року № 5/IV/ХХІ/1 ОСОБА_1 відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій на підставі абзацу 3 пункту 4 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 та пунктів 2, 4 Розділу II Положення про комісію МВС з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.08.2016 № 868, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20 вересня 2016 р. за№ 1271/29401.
Позивач не погодився з таким рішенням відповідача та звернувся до суду для захисту своїх прав.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та допустимі докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийнятого ним рішення від 19 грудня 2017 року № 5/IV/ХХІ/1.
Колегія суддів частково не погоджується із таким рішенням суду першої інстанції з таких підстав.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 2 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 (далі - Порядок № 413), Статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування згідно з переліком, визначеним Антитерористичним центром при СБУ та Генеральним штабом Збройних Сил, були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем в оскаржуваному рішенні від 19.12.2017 року №5/IV/XXI/1 відмовлено позивачу в наданні статусу учасника бойових дій на підставі абз.3 п.4 Порядку №413 від 20.08.2014 року та п.п.2, 4 Розділу ІІ Положення, затвердженого наказом МВС України від 26.08.2016 року №868.
Так, відповідно до абз. 3 п. 4 Порядку № 413 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення: для осіб, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів, - документи, зазначені в абзаці другому цього пункту, витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів.
Згідно з п. 2 Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого наказом МВС України від 26.08.2016 року №868, з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія має право: 1) вивчати довідки, документи та інші докази, надіслані керівниками структурних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України та керівниками територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, іншими особами, визначеними чинним законодавством (далі - керівники підрозділів), чи подані особисто; 2) заслуховувати у разі потреби працівників МВС, свідків, представників органів державної влади, громадських організацій, рад ветеранів; 3) подавати на розгляд міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), документи зі спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання; 4) брати до уваги докази, пропозиції та рекомендації комісій, створених в центральних органах виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство внутрішніх справ України, під час вивчення матеріалів щодо надання статусу учасника війни працівникам МВС; 5) повертати документи керівникам підрозділів для подальшого доопрацювання; 6) приймати рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій, учасника війни; 7) приймати рішення про позбавлення статусу учасника бойових дій, учасника війни; 8) повторно розглядати за рішенням Міністра внутрішніх справ України (особи, яка виконує його обов'язки) питання про надання статусу учасника бойових дій, учасника війни особам, яким було відмовлено в наданні такого статусу раніше.
Згідно з п. 4 Положення від 26.08.2016 року №868 комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій, учасника війни у разі:
відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази і є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни;
надання недостовірних даних про осіб, зазначених у пункті 1 розділу І цього Положення;
виявлення факту підроблення документів, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни;
наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.
Таким чином, з наведених вище норм, колегія суддів приходить до висновку, що позивачу було відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій через відсутність документів, що містять достатні підтвердні докази і є підставою для надання статусу учасника бойових дій, учасника війни, визначені для осіб, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів.
З цього приводу колегія суддів зазначає таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач перебував у службовому відрядженні у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення у період з 14.04.2014 року по 14.09.2014 року, що підтверджується копією витягу із наказу №86 (а.с.20).
Тобто, з вказаного наказу вбачається, що позивач перебував в зоні проведення АТО більше 30 календарних днів, а тому застосування до позивача у даному випадку абз. 3 п. 4 Порядку № 413, як підстави для відмови у наданні статусу учасника бойових дій є протиправним.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2019 по справі № 520/5025/19 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни про відмову в наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 від 19.12.2017 року №5/IV/XXI/1.
Зобов'язати комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни повторно розглянути питання щодо надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Г.Є. Бершов
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко
Постанова складена в повному обсязі 10.12.19 у зв'язку із перебуванням головуючого судді Бершова Г.Є. 09.12.2019 року у відрядженні.