04 грудня 2019 р.Справа № 520/6506/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Сіренко О.І.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 09.09.19 року по справі № 520/6506/19
за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж
до Головного управління ДПС у Харківській області
про зобов'язання вчинити певні дії,
Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просять суд зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області прийняти рішення на списання безнадійного податкового боргу по податку на прибуток в сумі 269629,64 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про списання податкового боргу, який за строком давності відповідно до положень Податкового кодексу України підлягає списанню. Однак, відповідач після подання Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж заяви про списання безнадійного боргу відповідного рішення про списання безнадійного боргу не прийняв.
04 вересня 2019 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до Головного управління ДФС у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу по податку на прибуток в сумі 269629,64 грн.
Стягнуто на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж сплачену суму судового збору у розмірі 4044 грн. 43 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, з викладенням висновків, які не відповідають обставинам справи. Стверджує, що податковий борг позивача стягується, а тому відсутні підстави для визнання вказаного податкового боргу безнадійним. Крім того, судовими рішеннями підтверджено правомірність дій контролюючого органу щодо списання коштів. Отже, вважає, що в даному випадку відсутнє порушення контролюючим органом прав та інтересів позивача та як наслідок, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, посилаючись на дотримання позивачем податкового законодавства та протиправність дій податкового органу у спірних правовідносинах, з огляду на необхідність списання податкового боргу за строком давності понад 1095 днів, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргане підлягаєзадоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж 19.03.2019 року, керуючись статтями 101-102 Податкового кодексу України та відповідно вимог “Порядку списання безнадійного податкового боргу платника податків”, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України №577 від 10.10.2013 року, звернулось до Головного управління ДФС у Харківській області із заявою про списання безнадійного податкового боргу по податку на прибуток.
З наявної в матеріалах справи копії заяви від 19.03.2019 року вбачається, що позивач у своїй заяві про списання безнадійного податкового боргу посилався на дані інформаційних систем органів доходів і зборів (ІС), які фіксують дату виникнення податкового боргу та ведуться податковим органом, а також на системні дані в “електронному кабінеті” у відкритому доступі на сайті ДФС України cabinet.sfs.gov.ua. Вважає, що документальним підтвердженням існування безнадійного податкового боргу по податку на прибутку зафіксовано у податковій декларації з податку на прибуток підприємства №9081389748 від 02.03.2015 року, терміном сплати 11.03.2015 р. у сумі 385104,00 грн., відкритому доступі на сайті ДФС Україниcabinet.sfs.gov.ua станом на 01.03.2019 р. та на дату подання позову за платежем “ 50 11020201 00”, інформаційному листі ГУ ДФС у Харківській області від 31.05.2019 р. №27306/10/20-40-51-07-17.
Головним управлінням ДФС у Харківській області листом від 31.05.2019 року №27306/10/20-40-51-07-17 було повідомлено позивача про передчасність прийняття рішення про списання податкового боргу з огляду на обставини того, що начальником Головного управління ДФС у Харківській області було прийнято рішення №1 від 02.10.2017 р. про стягнення коштів з банківських рахунків підприємства, яке набрало законної сили відповідно до постанови Верховного суду України по справі №820/4771/17. При цьому, вказано, що податковий борг з податку на прибуток в сумі 269,6 тис.грн. входить до загальної суми заборгованості по стягненню відповідно вищезазначеного рішення.
Не погодившись із тим, що відповідачем після подання позивачем заяви про списання безнадійного податкового боргу не було прийнято відповідного рішення про списання такого боргу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що визначений Податковим кодексом України строк, передбачений для стягнення контролюючим органом заборгованості у сумі 269629,64 грн. закінчився, тому відповідач, не приймаючи у даному випадку рішення про списання податкового боргу з податку на прибуток, який набув статусу безнадійного, діяв всупереч вимогам Порядку № 577.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом пункту 54.1 статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
У випадках, передбачених пунктом 54.3 статті 54 ПК України, обов'язок визначення суми грошових зобов'язань платника податків покладено на контролюючий орган, який згідно зі статтею 58 ПК України реалізує такі повноваження шляхом надсилання платник) податків податкового повідомлення-рішення.
Строки сплати сум податкового зобов'язання встановлені у статті 57 ПК України та складають 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації, визначеного пунктом 49.18 статті 49 ПК України, або протягом такого ж строку за днем отримання податкового повідомлення-рішення, а у випадку оскарження - за днем узгодження.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
З гідно із пп. 14.1.11 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній таких ознак;
а)заборгованість за зобовязаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б)прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернен стягнення;
в)прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;
ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімальн встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутств фізичних осіб);
д)актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено я юридичну особу у звязку з його ліквідацією;
е)сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;
є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, з умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;
ж)заборгованість, стягнення якої стало неможливим у звязку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс мажорних обставин), підтверджених у порядку передбаченому законодавством;
з)заборгованість субєктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених я: юридичні особи у звязку з їх ліквідацією;
Відповідно до підпункту 19-1.1.22 пункту 19.1 статті 19 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.
Відповідно до пункту 101.1 статті 101 ПК України безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, підлягає списанню.
Згідно п. 101.2. етап і 101 Податкового кодексу України під терміном «безнадійний» розуміється:
101.2.1.податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута;
101.2.2.податковий борг фізичної особи, яка:
визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;
померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку;
101.2.3.податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом;
101.2.4.податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);
101.2.5.податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.
При цьому, відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу, в тому у числі й винесення податкової вимоги.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку суми податкового боргу з податку на прибуток, станом на 16.07.2019 року на обліку у відповідача перебуває борг у сумі 269629,64 грн., що виник на підставі:
- податкової декларації з податку на прибуток підприємств №9081389748 від 02.03.2015 р., якою визначено податок на прибуток в сумі 385104 грн. (ряд.14) по строку подання - 02.03.2015 р. (за 2014 рік), з якої залишок непогашеного боргу -128593,06 грн.;
- уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств №9276511170 від 14.03.2016 р., якою визначено податок на прибуток в сумі 77983 грн. (ряд.27) та штраф (3%) в сумі 2339 грн. (ряд.31) по строку подання -14.03.2016 р.;
- уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств №9276558060 від 24.03.2016 р., якою визначено податок на прибуток в сумі 55515 грн. (ряд.27) та штраф (3%) в сумі 1665 грн. (ряд.31) по строку подання - 24.03.2016 р.;
- податкового повідомлення-рішення №0002271202 від 15.06.2016 р. в сумі 3534,58 грн.
Таким чином, колегія суддів вказує на те, що з моменту виникнення зазначеного податкового боргу минуло вже більше трьох календарних зоків, а відтак 1095 денний строк, визначений у статті 102 Податкового кодексу України сплинув, що зумовлює визнання означеного боргу «безнадійним».
Відповідно до пункту 101.4 статті 104 Податкового кодексу України органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладені положення Податкового кодексу України, податковий борг у розмірі 269629,64 грн. підлягав визнанню безнадійним, що не було враховано відповідачем.
Відповідно до пункту 101.5 статті 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу.
Механізм списання безнадійного податкового боргу визначено Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №844/24376 (далі - Порядок №577).
Відповідно до положень пунктів 3.1, 3.2 Порядку №577 визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню контролюючим органом, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Днем виникнення безнадійного податкового боргу у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України) є дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.
Пунктом 4.2. Порядку № 577 встановлено, що за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.
Згідно з приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку №577 у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до інформаційних систем не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
При цьому, вищенаведеними нормами податкового законодавства встановлено обов'язок органу доходів і зборів прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу у разі виникнення такого.
Таким чином, зі змісту вищенаведених норм Порядку № 577 вбачається, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов'язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 Порядку №577). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 року по справі №813/4430/16, від 09.07.2019 року по справі №0240/2269/18-а, що в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.
Відповідно п.102.4. ст.102 Податкового кодексу України у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Таким чином, право контролюючого органу на стягнення податкового боргу припиняється не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання, тому податковий орган був зобов'язаний самостійно здійснити списання безнадійного боргу у розмірі 269629,64 грн.
Отже, враховуючи вищевикладене, а також з огляду на обставини того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують обставини закінчення визначеного Податковим кодексом України строку, передбаченого для стягнення контролюючим органом заборгованості у сумі 269629,64 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, не приймаючи у даному випадку рішення про списання податкового боргу з податку на прибуток, який набув статусу безнадійного, діяв всупереч вимогам Порядку № 577.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, не приймаючи рішення на списання безнадійного податкового боргу по податку на прибуток в сумі 269629,64 грн., допустив протиправну бездіяльність всупереч положенням Податкового кодексу України, ч.3 ст.2 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано належних доказів на обґрунтування правомірності встановленої бездіяльності.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 05.04.2005.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Отже, враховуючи вищевикладене, з метою всебічного та повного захисту прав позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу по податку на прибуток в сумі 269629,64 грн.
Доводи апелянта стосовно наявності судових рішень у справах про підтвердження правомірності стягнень з позивача, зокрема, і зазначеної суми боргу, колегія суддів відхиляє, з огляду на норми діючого податкового законодавства, яким встановлено термін стосовно якого контролюючим органом може бути здійснено стягнення податкового боргу з платника податків.
За змістом п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 року по справі № 520/6506/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)О.І. Сіренко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко
Повний текст постанови складено 10.12.2019 року