1/568
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
10 грудня 2019 року № 640/15003/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
до товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська"
про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі - позивач), адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16 до товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» (надалі - відповідач), адреса: 01133, місто Київ, вулиця Кутузова, будинок 18/7, офіс 426, в якій позивач просить:
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві заборгованість в розмірі 2013449,81 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
Пенсійним фондом України сплачуються пенсії, які призначенні на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, що працювали за Списком №2 на підприємстві відповідача.
Проте, в порушення вимог пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач неналежно сплачував фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Список №2), у зв'язку з чим виникла заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з серпня 2017 року по червень 2019 року, яка становить 2013449,81 грн.
Оскільки відповідач в добровільному порядку суму заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах, не погасив, відтак така заборгованість, на думку позивача, підлягає стягненню в судовому порядку.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що основним видом діяльності відповідача є переробка та збагачення рядового вугілля. Такий вид діяльності вимагає наявності стаціонарного устаткування, відповідних будівель та споруд, всі наявні у товариства основні засоби знаходяться за адресою: Луганська область, місто Антрацит, смт Дубівський, вулиця Гагаріна, будинок 51, вказана адреса до певного часу також була юридичною адресою відповідача.
В подальшому, як вказано у відзиві на позовну заяву, юридична адреса підприємства була тимчасово змінена, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції за фактичним місцем знаходження основних засобів підприємства, відповідні зміни до статуту були зареєстровані 02 лютого 2015 року.
При цьому, представник відповідача у відзиві на позовну заяву також послався й на те, що евакуація працівників товариства та основних засобів товариства не проводилась з причини стаціонарного розміщення обладнання, споруд та будівель.
Таким чином, за твердженнями представника відповідача, фактичним місцезнаходженням виробництва товариства залишається зона проведення антитерористичної операції, що унеможливлює провадження підприємницької діяльності підприємства та відсутністю фінансових можливостей для виконання зобов'язань.
Як вважає представник відповідача, доводи щодо наявності підстав для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань зі сплати сум внесків на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах є переконливими.
Крім того, у відзиві на позовну заяву зазначено, що відповідач фактично з моменту початку проведення антитерористичної операції по теперішній час господарської діяльності не проводить та прибутку не одержує, працівники знаходяться у відпустках без збереження заробітної плати, що підтверджується, як зазначає представник відповідача, звітами про фінансовий стан підприємства, звітами про фінансові результати, податковими деклараціями про податок на додану вартість, що свідчить про відсутність джерел коштів на оплату праці та, відповідно, на відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Більш того, представник відповідача послався на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з цими позовними вимогами, оскільки, за його доводами, посилання позивача на практику Верховного Суду є безпідставними, оскільки в ній містяться посилання на норми статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час, як строки звернення до суду на теперішній час врегульовані статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з викладеними вище обставинами, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Не погоджуючись з твердженнями представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву послався на те, що відповідач не звертався до управління щодо надання роз'яснень стосовно підстав включення в розрахунки пенсіонерів та щодо сум, що підлягають відшкодуванню, а тому вказані розрахунки є узгодженими та обов'язковими для виконання.
Крім того, представник позивача зазначив й про те, що в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутні норми щодо звільнення підприємства від обов'язку відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Також, представник позивача додатково повідомив, що Окружним адміністративним судом міста Києва вже розглядались справи за позовом управління до відповідача щодо стягнення витрат за минулі періоди та рішеннями суду позовні вимоги управління були задоволені.
На підставі викладеного представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» (код ЄДРПОУ 00179648, юридична адреса: 01133, місто Київ, вулиця Кутузова, будинок 18/7, офіс 426) зареєстровано як юридична особа у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з 03 липня 2002 року.
Крім того, судом встановлено, що відповідач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З матеріалів справи вбачається, що у відповідача виникла заборгованість перед Пенсійним фондом України з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, за період з 01 серпня 2017 року по червень 2019 року на суму 2013449,81 грн.
Наявність вказаної заборгованості підтверджується картками особового рахунку по відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2, а також розрахунками фактичних витрат. Вказані розрахунки направлялись відповідачу на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується наданими копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення з відміткою про їх отримання уповноваженими особами відповідача, які містяться в матеріалах справи, а також реєстру поштових відправлень.
Таким чином, суд приходить висновку, що відповідно до вимог діючого законодавства України, відповідач вважається таким, що отримував розрахунки наявної заборгованості перед Пенсійним фондом України з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України визначено у Прикінцевих положеннях Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (надалі тексту - Закон України від 09 липня 2003 року №1058-ІV).
За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пункт 2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV передбачає, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та застрахованих осіб, які працювали на роботах із шкідливими та тяжкими умовами праці за списком №2 (відповідно до пунктів «а», «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ) здійснюється згідно окремого законодавчого акту через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:
підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком;
за рахунок коштів Державного бюджету України пенсії, призначені особам відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (стосовно осіб, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та відповідно до статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та після цієї дати відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 цього Закону (стосовно осіб, які працювали у сільськогосподарських товаровиробників, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та частини третьої статті 114 цього Закону.
Порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановлено Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» (надалі - Інструкція), затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663.
Відповідно до Інструкції, плату Пенсійному фонду на покриття фактичних витрат на виплату пенсій за віком на пільгових умовах вносять підприємства незалежно від форм власності та господарювання. Несвоєчасно перераховані суми витрат на виплату і доставку пенсій вважаються боргом (недоїмкою).
Пунктом 6.4 Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.
У відповідності до пункту 6.5 Інструкції, розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
Згідно з пунктом 6.8 вказаної Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Отже, підприємство зобов'язане відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.
У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.
Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року №1058 - IV, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Виходячи зі змісту вказаних норм законодавства, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.
Розрахунки формуються згідно з Інструкцією №21-1 від 19 грудня 2003 року. Сума обчислена на підставі додатків 8 та 8а, які були сформовані програмним способом Інформаційно-обчислювальним центром Міністерства праці і соціальної політики (ІОЦ МПС).
Отже, виплати обчислюються автоматично, з урахуванням проведених виплат. Вони містяться у додатку №6.
Як встановлено судом, на адресу відповідача направлялися копії додатків №6, що були сформовані програмним способом і на основі яких сформовано щомісячні розрахунки для зручного користування, що надсилаються на адресу підприємства кожного місяця, у зв'язку з не сплатою боргу.
Наведене свідчить, що позивач здійснював доставку та виплату пільгових пенсій працівникам відповідача, що підтверджується розрахунками, копії яких, з доказами направлення відповідачу, наявні в матеріалах справи.
Згідно розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, розрахунку заборгованості за період з 01 серпня 2017 року по 30 червня 2019 року, заборгованість відповідача перед Пенсійним фондом по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», складає 2013449,81 грн.
Наявність у відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, підтверджується доказами, наданими позивачем.
Будь-яких належних та допустимих доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах за Списком №2, неправомірності їх нарахування, а також доказів щодо погашення наявної у відповідача заборгованості у розмірі 2013449,81 грн останнім суду не надано.
При цьому, посилання відповідача на наявність підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язань зі сплати сум внесків на виплату та доставку пільгових пенсій призначених на пільгових умовах до закінчення антитерористичної операції, оскільки фактичним місцезнаходженням виробничих потужностей відповідача залишається зона її проведення, що унеможливлює здійснення виробничої діяльності та призводить до відсутності джерел надходження коштів на оплату праці та, зокрема, на відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, суд вважає безпідставним, оскільки такі доводи не можуть слугувати підставою для звільнення відповідача від виконання обов'язку зі сплати заборгованості по призначеним пільговим пенсіям.
Стосовно посилань представника відповідача на пропуск строку для звернення до адміністративного суду з вказаними позовними вимогами, суд зазначає, що у відповідності до абзацу 1 частини 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-VI строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується, таким чином, з урахуванням підстав та предмету цього позову, до вказаних правовідносин не застосовуються положення щодо строку звернення до суду, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, а тому твердження представника відповідача в цій частині є безпідставними.
За таких підстав, суд вважає обгрунтованими позовні вимоги позивача та приходить до висновку про наявність правових підстав для їх задоволення.
Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» - задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» (01133, місто Київ, вулиця Кутузова, будинок 18/7, офіс 426, код ЄДРПОУ 00179648) заборгованість по відшкодуванню пільгових пенсій за період з 01 серпня 2017 року по 30 червня 2019 року в сумі 2013449,81 грн (два мільйони тринадцять тисяч чотириста сорок дев'ять гривень 81 копійку) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) на розрахунковий рахунок №25607306208000 код платежу 50020600 в ГУ Ощадбанку по місті Києву та області, МФО 322669.
3. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова