ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
07 грудня 2019 року № 826/17156/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доГромадської ради доброчесності
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вища кваліфікаційна комісія суддів України
про визнання протиправним та скасування висновку
представники позивач - ОСОБА_1 ;
учасників справи: відповідача - не з'явилися;
третьої особи - Карлаш Д.О.,
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Громадської ради доброчесності (адреса: 03109, м. Київ, вул. Механізаторів, 9) (надалі - відповідач або ГРД), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики від 24.04.2018, затвердженого рішенням, що оформлене протоколом електронного голосування від 24.04.2018 та оприлюднене на веб-сайті https://grd.gov.ua/about/conclusions (нижче - Висновок або Оскаржуваний висновок або Спірний висновок).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Висновок Громадської ради доброчесності відносно ОСОБА_1 складений не на підставі, не в межах компетенції і повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а отже підлягає визнанню протиправним і скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі; постановлено розглядати справу у порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні 06.12.2018; залучено Вищу кваліфікаційну комісію суддів України (адреса: 03109, м. Київ, вул. Механізаторів, 9) (нижче - третя особа або ВККС України або Комісія) до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
У судовому засіданні 06.12.2018 судом оголошено перерву до 07.02.2019.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2018 витребувано у Громадської ради доброчесності належним чином завірену копію висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики від 24.04.2018, затвердженого рішенням, що оформлене протоколом електронного голосування від 24.04.2018 та оприлюднене на веб-сайті https://grd.gov.ua/about/conclusions.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 21.03.2019.
21.03.2019 судом, з огляду на заявлене позивачем та представником третьої особи клопотання, ухвалено про перехід до стадії розгляду справи у порядку письмового провадження згідно ст.ст. 194, 205 Кодексу адміністративного судочинства України (в рішенні - КАС України).
18.11.2019 до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява представника позивача - адвоката Пащенко В.І. про відвід судді.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2019 передано справу № 826/17156/18 у відповідності до статті 31 КАС України для вирішення питання про відвід судді.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2019 (суддя Кузьменко В.А.) відмовлено у задоволенні заяви адвоката Пащенко В.І. про відвід судді Пащенка К.С.
27.11.2019 матеріали справи передані до сектору судді Пащенка К.С.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Указом Президента України «Про призначення суддів» від 10.02.2012 за № 83/2012 призначено строком на п'ять років у місцевому адміністративному суді на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 .
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії судців України № 106/зп-17 від 20.10.2017 призначено кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 .
Згідно змісту додатку 10 до рішення ВККС № 106/зп-17 від 20.10.2017 проведення тестування особистих морально-психологічних і загальних здібностей судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 призначено на 09.11.2017.
У додатку 11 до рішення ВККС № 106/зп-17 від 20.10.2017 встановлено, що іспит під час кваліфікаційного оцінювання судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді призначено на 02.03.2018.
Рішенням ВККС № 124/зп-17 від 29.11.2017 затверджено графік проведення інтерв'ю у межах кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, для судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 - 23.12.2017.
Відповідно до висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 визначено рівень особистої компетентності, як «високий», рівень соціальної компетентності - «дуже високий», рівень професійної етики - «високий», рівень доброчесності - «дуже високий».
Рішенням ВККС № 7/зп-18 від 29.01.2018 призначено проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 .
Рішенням ВККС № 63/зп-18 від 29.03.2018 затверджено кодовані та декодовані результати складання суддями 02.03.2018 анонімного письмового тестування та практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 , який за результатами анонімного письмового тестування отримав 86,625, а за результатами виконання практичного завдання - 77.
Додатком 4 до рішення ВККС № 63/зп-18 від 29.03.2018 суддю Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», за результатами іспиту.
24.04.2018 на інтернет сайті Громадської ради доброчесності за адресою: https://grd.gov.ua/about/conclusions розміщено висновок про невідповідність судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений рішенням, яке оформлено протоколом електронного голосування цієї ж дати.
Рішенням ВККС № 531/ко-18 від 25.04.2018 зупинено кваліфікаційне оцінювання судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ляшка О.Б., до розгляду Вищою радою правосуддя дисціплінарної справи відносно ОСОБА_1 , відкритої 02.02.2018.
Позивач, в контексті обраного ним способу захисту порушеного права, зазначає, що Висновок ГРД безпосередньо впливає на його права та інтереси щодо здатності здійснювати правосуддя у Дніпропетровському окружному адміністративному суді, а також безпосередньо впливає на його професійну суддівську кар'єру, оскільки такий висновок знаходиться в матеріалах суддівського досьє позивача, а також розміщений на сайті ГРД для вільного доступу усіх без виключення суб'єктів.
Як вказує позивач, Оскаржуваний висновок містить недостовірні, не перевірені, надумані та такі, що не підтверджені будь-якими належними доказами відомості, які, в свою чергу, взагалі не збиралися ГРД та не можуть існувати з огляду на відсутність фактичних даних, які б вони могли підтверджувати. Тобто, відомості та висновки щодо невідповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики спотворені.
ОСОБА_1 акцентує, що враховуючи відсутність доказів недоброчесної чи неетичної його поведінки, Спірний висновок здійснений за необ'єктивними мотивами.
Вважаючи висновки ГРД безпідставними та необґрунтованими, ОСОБА_1 звернувся до суду із відповідним позовом за захистом своїх порушених прав.
Поряд із цим, суд відмічає, що відповідач відзиву на позов до суду не надав.
При цьому, 03.12.2018 через канцелярію до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову, в яких ВККС України зауважено, що відповідно до частини першої статті 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» одним із повноважень Комісії є забезпечення ведення суддівського досьє.
Згідно з частиною шостою статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) здійснюються в автоматизованій системі. Оригінали окремих документів, за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, можуть додатково зберігатися у паперовій формі. Формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) здійснюються у порядку, визначеному Вищою кваліфікаційною комісією суддів України після консультацій із Радою суддів України.
Рішенням Комісії від 15 листопада 2016 року № 150/зп-16 було стверджено «Порядок формування і ведення суддівського досьє», за розд. ІІ якого зміст суддівського досьє становить сукупність визначеної Законом України «Про судоустрій і статус суддів» інформації про загальні відомості стосовно судді, відомості та документи, пов'язані з кар'єрою судді, ефективність здійснення суддею судочинства, про дисциплінарну відповідальність судді, відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності, а також іншої інформації щодо відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання.
Підпунктом 16 частини четвертої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівське досьє має містити висновок Громадської ради доброчесності (у разі його наявності).
Статтею 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.
Громадська рада доброчесності: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; 4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді); 5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді.
Приписом п. 4.20. розд. ІV «Порядку формування і ведення суддівського досьє» встановлено, що висновок Громадської ради доброчесності підлягає включенню до суддівського досьє невідкладно після його надходження до Комісії. Громадська рада доброчесності направляє до Комісії такий висновок не пізніше п'яти днів після його складення.
Зважаючи на наведені положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та «Порядку формування і ведення суддівського досьє» Комісією наголошено, що Оскаржуваний висновок до ВККС України не надходив, а відтак у третьої особи відсутні правові підстави для включення Висновку до суддівського досьє позивача.
Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (в подальшому скорочено - Закон), та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам і обставинам справи, щодо процесуальних питань повноважень ГРД та способу захисту порушеного права, обраного позивачем, суд зазначає таке.
Як свідчать матеріали справи, до позову, серед інших письмових матеріалів, долучено Висновок, зі змісту якого, в аспекті критеріїв «Чесність і непідкупність», слідує, що:
1. Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень 28.05.2015 суддя постановив ухвалу у справі № 2а/0470/6744/12. Водночас за даними, що містяться у суддівському досьє, у період з 27 до 29 травня 2015 року суддя перебував поза межами України.
2. Відповідно до інформації з порталу «Судова влада України» особа, прізвище, ім'я та по батькові якої повністю збігається з прізвищем, ім'ям та по батькові судді, була відповідачем у цивільній справі № 200/18078/14-ц. За обставинами цієї справи, позивач, який є особою похилого віку, звернувся до ОСОБА_1 з позовом щодо невиконання останнім обов'язків з постійного догляду особи похилого віку. Ці зобов'язання виникли у ОСОБА_1 унаслідок укладення договору між позивачем та відповідачем від 19.06.2013. 14.11.2014 Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська задовольнив позов, рішення набуло законної сили. Згідно з даними, що містяться у суддівському досьє, зареєстрованим місцем проживання судді ОСОБА_1 є Бабушкінський район м. Дніпро.
Згідно з інформацією з порталу «Судова влада України» у 2015 році ОСОБА_1 звернувся з позовом до військового комісара обласного військового комісаріату, у якому просив зобов'язати військового комісара визнати за ОСОБА_1 право на відстрочку за призовом по мобілізації, визнати право позивача на вільний перетин кордону України у період мобілізації тощо. 2.06.2015 Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровськ задовольнив позов, мотивуючи це рішення тим, що ОСОБА_1 є єдиною особою, яка здійснює постійний догляд за особою похилого віку відповідно до рішення руду.
Таким чином, особа, прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання якої збігається з прізвищем, ім'ям, по батькові та місцем проживання судді, не лише не виконала свого обов'язку по догляду за особою похилого віку, що встановлено рішенням суду, але й згодом використала цю обставину для уникнення призову за мобілізацією.
Крім того, відповідно до інформації, що міститься у суддівському досьє, у період з 19.06.2013 до 27.11.2017 суддя ОСОБА_1 здійснив серію закордонних візитів. Зокрема, суддя відвідав Салоніки, Барселону, Мемінгем у 2013 році, Бангкок, Хургаду, Рим, Париж, Амстердам, Катовіце, Москву у 2014 році, Дубай, Санкт-Петербург, Хургаду, Спліт, Барселону - у 2015 році, Дубай, Шарм-Ель-Шейх, Бодрум у 2016 році, Стамбул, Шарм-Ель-Шейх, Рим у 2017 році. Загальний час перебування судді за межами України за даними досьє перевищує 150 днів.
Ці дані ставлять під сумнів твердження ОСОБА_1 у позові до військового комісара щодо необхідності надання йому відстрочки від призову саме у зв'язку з тим, що він здійснює постійний догляд за особою похилого віку. Крім того, Громадська рада доброчесності вважає, що, з урахуванням кількості та тривалості закордонних подорожей судді, він не міг виконувати обов'язки щодо постійного догляду за особою похилого віку належним чином.
Бангалорські принципи поведінки суддів передбачають, що суддя повинен дбати про те, щоб його поведінка була бездоганною з точки зору стороннього спостерігача (п. 3.1). Викладене з очевидністю свідчить про те, що суддя не дотримувався вказаного принципу.
В частині критерію «Дотримання етичних норм» зазначено, що:
Відповідно до даних суддівського досьє у 2015 році судді видана довіреність на розпорядження квартирою у м. Дніпро, площа якої відповідно до даних реєстру прав власності на нерухоме майно складає 61,5 кв.м. Суддя не декларує це майно у жодній з декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015, 2016 та 2017 роки.
Відповідно до даних декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2011-2014 роки сукупний дохід судді та членів його сім'ї склав 433 542 грн., більша частина якого - це зарплата судді.
Видатки на придбання рухомого майна (автомобіля) за цей період склали 208 000 грн.
У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік суддя задекларував 1 691 669 грн. Походження цих доходів відповідно до даних декларації таке:
186 968 грн. - заробітна плата отримана за основним місцем роботи;
307 713 грн. - дохід від відчуження нерухомого майна;
496 988 грн. - дохід від відчуження рухомого майна;
300 000 грн. - подарунок у грошовій формі;
400 000 грн. - кошти отримані за договором позики.
У 2015 році суддя здійснив витрати на придбання нерухомого майна на суму 1 227 000 грн., витрати на погашення основної суми позики - 12 500 грн., а також задекларував 500 000 грн. готівкових коштів.
Таким чином, середньорічна сума, яка могла використовуватись суддею та членами його родини для побутових витрат протягом 2011-2014 років, складає близько 56 000 грн., у 2015 році - 122 000 грн. Ці суми не враховують витрат судді на оформлення рухомого та нерухомого майна, а також будь-які податки та збори, які стягувалися з доходів, отриманих суддею.
Водночас, лише протягом 2013-2015 років суддя здійснив закордонні подорожі до Салонік, Барселони, Мемінгему, Бангкока, Хургади, Рима, Парижа, Амстердама, Катовіце, Москви, Дубаї, Санкт-Петербурга, Спліта. Деякі з цих міст суддя відвідав кілька разів, а загальний час перебування судді закордоном протягом 2013-2015 років склав 110 календарних днів. Ці поїздки, очевидно, передбачали витрату значних коштів, яких у судді не було, зважаючи на дані майнових декларацій.
Враховуючи викладену інформацію, Громадська рада доброчесності оцінює твердження судді щодо відповідності його витрат задекларованим доходам у декларації доброчесності за 2016 рік як неправдиве.
Бангалорські принципи поведінки суддів визначають, що суддя повинен бути поінформованим про власні економічні інтереси як приватної особи або опікуна/піклувальника і докладати розумних зусиль для того, щоб бути поінформованим про економічні інтереси членів своєї сім'ї (п. 4.7).
Поведінка, яку демонструє суддя, для учасників процесу та інших осіб не є еталоном порядності і справедливості, прикладом чесності, стриманості, врівноваженості. Така поведінка судді підриває упевненість громадян у справедливості судової системи. Суддя не усвідомлює, що перебуває під постійним та пильним контролем громадськості і такий контроль є необхідним.
На підставі викладених фактів Громадська рада доброчесності зробила оцінку про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики».
Як установлено судом з пояснень третьої особи, Висновок до Комісії від ГРД не надходив, до суддівського досьє Ляшка О.Б. ВККС України не залучався.
З наявних у матеріалах справи доказів не убачається про надання ГРД до ВККС України Спірного висновку.
Крім того, з розміщеного на офіційному веб-сайті Комісії суддівського досьє Ляшка О.Б. за № 02780 (посилання: https://drive.google.com/drive/folders/1ts4QBc969NSb0BfIwRhSevUVXD8tNyWr) не випливає про знаходження у такому досьє матеріалів Висновку.
Зважаючи на окреслене, суд відзначає, що у відповідності до частини другої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» критеріями кваліфікаційного оцінювання є компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика та доброчесність.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону, Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.
Громадська рада доброчесності, зокрема, 1) надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє (ч. 6 ст. 87 Закону).
Варто зазначити, що статус і функції ГРД детально викладені в Регламенті ГРД, схваленого рішенням ГРД від 23.11.2016 за № 1/2016 (за текстом - Регламент або Регламент ГРД) (адреса посилання: https://grd.gov.ua/data/files/docs/Reglament%20GRD_vid%2021.01.2018.pdf).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Регламенту ГРД, завданням Ради як інструменту громадськості, що встановлений Законом, є утвердження доброчесності та високих стандартів професійної етики у суддівському корпусі. З цією метою Рада сприяє Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання шляхом надання інформації про них або висновків про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) цим критеріям.
Позиція щодо сприяння ГРД роботі ВККС України, про що акцентується у ст. 87 Закону, викладена у Висновку Ради Європи щодо Регламенту Громадської ради доброчесності від 10.04.2017 (адреса посилання: https://vkksu.gov.ua/userfiles/doc/perelik-dokumentiv/visnovok_grd.pdf), згідно якого ГРД створена як громадський орган, який сприяє роботі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яка, відповідно, є основною інституцією, що здійснює перевірку інформації та надання остаточних висновків під час оцінювання суддів та кандидатів на посаду судді. Оскільки ГРД бере участь у процесі індивідуального оцінювання суддів та кандидатів на посаду судді, її робота має ставити за мету вдосконалення суддівського корпусу, забезпечуючи його якомога вищу професійність. Згідно з європейськими стандартами, оцінювання суддів має здійснюватися в інтересах громадськості в цілому. Повноваження та сфера компетенції ГРД регулюються як Законом, так і Регламентом. Правова основа статусу й повноважень ГРД визначені ст. 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Завдання ГРД детально описані в ст. 87 Закону і пов'язані зі сприянням Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. Це основне положення, що регламентує повноваження ГРД. Регламент ГРД є продовженням положень Закону і, відповідно до п. 1 ст. 2 Регламенту, головним завданням ГРД є сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання шляхом надання інформації про них або висновків про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) цим критеріям. Як справедливо зазначено в Регламенті, ГРД лише сприяє роботі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в питаннях кваліфікаційного оцінювання суддів, але ГРД не може виносити остаточного рішення щодо доброчесності або професійної етики окремого судді.
В частині першій статті 88 Закону вказано, що у разі, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
Згідно п. 4.20. розд. ІV «Порядку формування і ведення суддівського досьє», обов'язок щодо надання ВККС України висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності покладається, який невідкладно підлягає включенню до суддівського досьє після його надходження до Комісії, конкретно на ГРД.
Подібні за змістом положення містяться у ст. 19 Регламенту ГРД, згідно якої рада зборами може, зокрема, затвердити висновок (у тому числі внісши зміни у разі необхідності) і надати його Вищій кваліфікаційній комісії суддів України.
Дане кореспондує до положень Закону, якими визначено, що суддівське досьє, серед іншого, має містити висновок Громадської ради доброчесності (у разі його наявності) (ч. 4 ст. 85).
В силу цієї ж норми Закону, формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) здійснюються в автоматизованій системі. Оригінали окремих документів, за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, можуть додатково зберігатися у паперовій формі.
Формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) здійснюються у порядку, визначеному Вищою кваліфікаційною комісією суддів України після консультацій із Радою суддів України.
Суддівське досьє (досьє кандидата на посаду судді) є відкритим для загального доступу на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, за винятком: 1) відомостей про місця проживання або перебування, дати народження фізичних осіб, їх адрес, номерів телефонів чи інших засобів зв'язку, адрес електронної пошти, реєстраційних номерів облікових карток платників податків, серій та номерів паспортів, військових квитків, місцезнаходження об'єктів власності (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об'єкт), реєстраційних номерів транспортних засобів; 2) відомостей про результати проведення тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей судді (кандидата на посаду судді), загальних здібностей судді (кандидата на посаду судді), а також медичних відомостей; 3) будь-яких відомостей та даних щодо неповнолітніх дітей, крім відомостей щодо майна, майнових прав, активів, інших об'єктів декларування, що перебувають у їх власності відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка подається суддею (кандидатом на посаду судді); 4) інформації, що містить державну таємницю.
Доступ до матеріалів суддівського досьє (крім вказаних вище в частині сьомій цієї статті) як до публічної інформації здійснюється виключно через веб-сайт Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Повний та безпосередній доступ до суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) мають члени та уповноважені працівники секретаріатів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя відповідно, а також уповноважені працівники Державної судової адміністрації України.
Судді (кандидату на посаду судді) забезпечується доступ для перегляду його досьє в повному обсязі.
Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє.
Отже, виходячи з викладених у Висновку Ради Європи правових позицій, положень ст.ст. 83, 85, 87, 88 Закону, Регламенту та «Порядку формування і ведення суддівського досьє», на ГРД покладено функцію щодо участі у проведенні кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями, яка (функція) забезпечується шляхом сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді.
Тобто ГРД сприяє Комісії у встановленні частини з сукупності критеріїв кваліфікаційного оцінювання, визначених Законом, а тому приймаючи участь у формуванні суддівського корпусу відповідач може впливати на суддівську кар'єру та наділений з цією метою відповідними владними повноваженнями, зокрема, з надання, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновку, який додається останньою до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє.
Водночас, власне оцінка відповідності чи невідповідності таким критеріям здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, яка відповідно до Закону уповноважена приймати кінцеве рішення щодо підтвердження чи непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді, що відбувається за наслідками, у тому числі, наданого ГРД висновку, який включається до суддівського досьє.
Оскільки Комісія уповноважена приймати кінцеве рішення, яке буде впливати на права та інтереси судді (кандидата на посаду судді), то остання відповідає за дотримання цих прав та інтересів в процесі проведення кваліфікаційного оцінювання.
Крім того, висновок, який надається ГРД, є предметом оцінки Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та суддя має право надати будь-які пояснення щодо матеріалів, які містяться в суддівському досьє під час співбесіди з Комісією, позаяк така співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє.
Подібні правові висновки в питаннях «прийняття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рішення, яке буде впливати на права та інтереси судді», а також «обов'язковості дослідження Комісією включеного до суддівського досьє висновку ГРД» викладено у постанові Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 9901/460/18 (постанова залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019).
Поряд із цим, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною третьою статті 46 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Водночас, згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Таким чином, визначальною ознакою суб'єкта владних повноважень є виконання ним владних управлінських функцій. Надання правового захисту у порядку адміністративного судочинства правам, свободам, інтересам, що порушені суб'єктом владних повноважень, не пов'язується з обов'язковим віднесенням такого суб'єкта до системи органів державної влади або місцевого самоврядування та не ставиться у залежність від наявності або відсутності у такого суб'єкта владних повноважень статусу юридичної особи.
У відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2015 № 8, для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Отже, визначальною ознакою суб'єкта владних повноважень є виконання ним владних управлінських функцій. Надання правового захисту у порядку адміністративного судочинства правам, свободам, інтересам, що порушені суб'єктом владних повноважень, не пов'язується з обов'язковим віднесенням такого суб'єкта до системи органів державної влади або місцевого самоврядування та не ставиться у залежність від наявності або відсутності у такого суб'єкта владних повноважень статусу юридичної особи.
Враховуючи наведені процесуальні приписи ст.ст. 4, 19, 46 КАС України, суд вважає, що ГРД має всі визначені ознаки "іншого суб'єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства", оскільки ГРД здійснює діяльність з виконання покладених на неї Законом завдань, а тому, відповідно, є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
Поряд з відміченими акцентами обставин справи, наведеними висновками щодо правового аналізу Закону, Регламенту та Порядку, суд звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин.
З системного аналізу положень наведених норм вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Таким чином, суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.
При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Судом установлено, що як на момент звернення позивача з позовом до суду, так і момент прийняття рішення у даній справі, ГРД Висновок до Комісії, на виконання приписів Закону, Регламенту та «Порядку формування і ведення суддівського досьє», не направила; у зв'язку із чим, відповідно, Комісією Спірний висновок, як складова частина суддівського досьє, не був, у межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 , включений до досьє останнього, а тому, за висновками суду, фактично не впливав на процедуру проходження ОСОБА_1 оцінювання.
Відтак, вказані дії ГРД та Висновок, на думку суду, не породжують для позивача юридичних наслідків в межах процедури проходження ним оцінювання, а за таких обставин, дане свідчить про те, що в межах предмету спору у цій справі відсутнє порушення прав ОСОБА_1 у сфері публічно-правових відносин.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 72 КАС України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 73 КАС України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 76 КАС України).
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 14.11.2019 (справа № 826/2966/16).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених судом висновків в цілому, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні позову б/н від 16.10.2018 ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко