ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
28 листопада 2019 року № 826/4822/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Вєкуа Н.Г., секретаря судового засідання Шуст Н.А, розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній
"Термоінжиниринг"
до Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
від 07.03.2017 року
за участю представників сторін:
пр-к позивача: Сабіна Максим Геннадійович;
пр-к відповідача: Пущук Максим Володимирович
пр-к відповідача: Перепелюк Олег Вікторович , -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Термоінжиніринг" (04050, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16, офіс 1/3, код ЄДРПОУ 39395692) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 07.03.2018 №1362615147;
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 07.03.2018 №1372615147;
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 07.03.2018 №1382615147.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав про те, що висновки щодо порушення податкового законодавства ТОВ «ГК «Термоінжиніринг», відображені в акті перевірки від 13.02.2018 №33/26-15-14-07-01-10/39395692, ґрунтуються на незаконних твердження відповідача про відсутність первинних документів, в зв'язку із цим - нереальності операцій, без дослідження вилучених слідчим прокуратури м. Києва документів. Таким чином, на думку позивача, висновки акту перевірки не можна вважати достовірними, всебічними і об'єктивними, а податкові повідомлення-рішення законними.
Відповідач із такими твердженнями позивача не погодився, надав відзив на позову заяву, в якому зазначив, що вимоги позивача є безпідставними і не підлягають задоволенню, відповідач під час винесення оскаржуваних ріщень діяв на підставі та у межах повноважень, наданих законодавством України. Просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 02 квітня 2018 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 14.02.2019 року позовну заяву залишень без розгляду, в зв'язку із повторною неявкою позивача у судове засідання.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.02.2019 року скасовано, а справу направлено до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду.
25 квітня 2019 року справу прийнято до свого провадження суддею Вєкуа Н.Г. та продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні 28.11.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
З 31.01.2018 по 06.02.2018 Головним управлінням ДФС у м. Києві проводилась документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ГК «Термоінжиніринг» на підставі п.п.75.1.2, п. 75.1, ст. 75, п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Електропром Пласт» , ТОВ «Люкс Консоріс», ТОВ «Сірмой» за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 року.
Перевірка здійснювалась на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві 29.01.2018 №1435 та ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва Жежера О.В від 10.08.2017 року у справі №756/10077/17.
За результатами перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено Акт документальної позапланової перевірки від 13.02.2018 №33/26-15-14-07-01-10/39395692.
Згідно висновків Акту перевірки , відповідачем встановлені наступні порушення:
1. п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.135.1 ст. 135 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 569 397,00 грн, в тому числі: за 1 квартал 2016 року на суму 277 860,00 грн, за 3 квартали 2016 року на суму 291 519,00 грн;
2. п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 611 082,00 грн, у тому числі: за березень 2016 року на суму 197 147,00 грн, за травень 2016 року на суму 111 586,00 грн, за липень 2016 року на суму 199 849,00 грн, за вересень 2016 року на суму 99 593,00 грн, за жовтень 2016 року на суму 2 907,00 грн., п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Люкс Консоріс» на загальну суму 125 398,00 грн за травень 2016 року та заниження на загальну суму 125 398,00 грн;
3. п.85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України в частині ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Позивач, не погодившись із висновками перевірки, подав заперечення на акт перевірки №02/21/01 від 22.02.2018 року. Листом № 9346/10/26-15-14-07-01-15 від 09.03.2018 року висновки акту залишено без змін, а заперечення позивача без задоволення.
13.03.2018 року позивачем були отримані оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.03.2018 №1362615147 на суму 854069,00 грн, №1372615147 на суму 916623,00 грн та №1382615147 на суму 510,00 грн.
Незгода позивача із висновками акту перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд керується наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у чому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до ст. 1 Закону №996, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З врахуванням цього судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.
З урахуванням вимог пп 20.1.6 п.20.1 ст. 20 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України, в ході проведення перевірки відповідачем були вручені запити від 31.01.2018 року № 1 про надання інформації щодо відсутності (втрати, виїмки, псування, та інше) первинних документів, документів фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами -ТОВ «Електропром Пласт», ТОВ «Люкс Консоріс», ТОВ «Сірмой» на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати податків за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 року, а також запит № 2 від 31.01.2018 року про надання інформації та документів для перевірки з питань дотримання податкового законодавства із зазначеними контрагентами.
Позивачем була надана відповідь за №02/01/01 від 01.02.2018 року, відповідно до якої первинні документи щодо господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Електропром Пласт», ТОВ «Люкс Консоріс», ТОВ «Сірмой» за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 року було вилучено у підприємства слідчим ОВС другого слідчого відділу прокуратури м. Києва Богдановим О.М на підставі постанови про витребування документів від 03.02.2017 року № б/н, в рамках кримінального провадження №42016100000000291 від 24.03.2016 року.
Крім того, до вказаної відповіді були надані: лист-пояснення від 01.02.2018 року; копії документів, які підтверджують вилучення документів по взаємовідносинам з ТОВ «Електропром Пласт», ТОВ «Люкс Консоріс», ТОВ «Сірмой»; журнали-ордера по рахункам 631 та 361 за період з 01.01.2015 по 30.06.2017; реєстри відображення податкових накладних по рахункам 644 та 643 за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 року; банківські виписки по взаєморозрахунках за період з 01.01.2015 по 30.06.2017 року ; договір №68199 від 13.02.2015 року та акти звірки взаємних розрахунків з зазначенням актів виконаних робіт та факту оплати ТОВ «Нова пошта»; договір №КИЕ-1895 від 26.12.2014 р та Акт звірки взаємних розрахунків з зазначенням актів виконаних робіт та фату оплати з ТОВ «Ін-Тайм»; податкові декларації з податку на додану вартість за 2015 рік; податкові декларації з податку на додану вартість за 2016 рік; податкові декларації з податку на додану вартість за січень-червень 2017 року.
В результаті ненадання первинних документів, контролюючими органом був складений акт про ненадання документів бухгалтерського та податкового обліку від 05.02.2017 року №101/26-15-14-07-01.
Однак, як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, позивачем надавались докази вилучення оригіналів первинних документів слідчим ОВС 2-го СВ прокуратури м. Києва Богдановим О.М, в рамках кримінального провадження №42016100000000291 від 24.03.2016 року.
На підтвердження вказаного факту до матеріалів справи долучена постанова про витребування документів прокуратурою м. Києва, слідчим в особливо важливих справах другого слідчого відділу прокуратури м. Києва, радника юстиції Богданова О.М.
Незважаючи на цей факт, відповідачем не прийнято до уваги наявну постанову про витребування документів та реєстри документів, які були витребувані органом досудового розслідування, а зроблені висновки про їх відсутність та нереальність господарських операцій між позивачем та контрагентами
Доводи, покладені ГУ ДФС у м. Києві в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, є гіпотетичними. Висновки відповідача по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, фактично на доказах, які не були досліджені відповідачем під час проведення перевірки, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірних рішень.
При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .
Так, відносно посилань відповідача на ухвали слідчих суддів, слід зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 79 КАС України лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
В контексті наведеного, суд звертає увагу на надані пояснення посадових осіб підприємств-контрагентів про непричетність до діяльності підприємств.
Вказані докази спростовуються, в тому числі наявною в матеріалах справи нотаріально завіреною заявою керівника ТОВ «Електропром Пласт» Пилипчука О.М, якою він підтверджує взаємовідносини між позивачем та його підприємством, а також підтверджує статус посадової особи підприємства.
Тому, зазначення щодо фігурування певної особи у кримінальному провадженні, у поясненнях, не має будь-якого правового значення для цілей визначення у даному випадку податкових зобов'язань.
Враховуючи наведене, вказані в Акті перевірки ухвали слідчих суддів, протокол допиту свідка ОСОБА_2 не є належними та допустимими доказами в контексті спірних відносин, а відтак, не можуть братися судом до уваги.
Як зазначає сам відповідач, підставою для проведення перевірки стала ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 10.08.2017 року у справі №756/10077/17. Вказаною ухвалою було надано дозвіл прокурорам та слідчим на призначення документальної позапланової перевірки, в тому числі ТОВ «ГК «Термоінжиніринг».
Позивач звертає увагу суду на те, що вказаною ухвалою не була призначена перевірка, а лише було надано дозвіл на її проведення.
Проаналізувавши доводи обох сторін з цього приводу, суд встановив наступне.
Статтями 36, 40 КПК України, якими визначені повноваження прокурора та слідчого, вказані особи уповноважені звертатися до слідчого судді з клопотаннями про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом.
В той же час, кримінальним процесуальним законом не передбачено право слідчого, прокурора звертатись з клопотаннями про призначення позапланової документальної перевірки, право прокурора погоджувати такі клопотання, а також не передбачено порядку розгляду та повноважень слідчого судді стосовно розгляду таких клопотань, а так само ухвалення рішень за наслідками їх розгляду.
Дане клопотання прокурора про призначення позапланової документальної перевірки вимог податкового законодавства не відноситься ані до заходів забезпечення кримінального провадження в розумінні ст. 131 КПК України, ані до слідчих дій в розумінні статей глави 20 КПК України, ані до негласних слідчих дій в розумінні статей глави 21 КПК України, які мають вичерпний перелік і як наслідок КПК України не передбачає права слідчого, прокурора на звернення до слідчого судді з подібними клопотанням про призначення (проведення) позапланової документальної перевірки.
Тому, постановивши ухвалу про задоволення клопотання прокурора та надання дозволу на проведення позапланових документальних перевірок, слідчий суддя вийшов за межі наданих йому повноважень та ухвалив рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законом.
Обґрунтованість такого висновку підтверджена практикою Верховного Суду, яка зокрема наведена в ухвалі Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 243/6674/17-к провадження № 51-499км17.
За таких обставин, ухвала, на підставі якої було винесено наказ про проведення перевірки позивача, не може бути визнана законною, обґрунтованою та вмотивованою, оскільки слідчим суддею допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Крім того, суд зазначає, що вказана ухвала була оскаржена підприємствами, стосовно яких вона стосувалась до Київського апеляційного адміністративного суду, який ухвалою від 27 лютого 2019 року по справі №756/10077/17 скасував ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києві від 10.08.2017 року.
Як встановлено судом відповідач проведення зустрічних звірок з питань підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з суб'єктами господарювання-контрагентами не проводив, подальший рух активів не досліджував, посадових осіб підприємств-контрагентів не опитували.
Відповідач зазначив, що звернувся до прокуратури м. Києва із запитом за №7226/9/26-15-14-07-01-14 від 01.02.2018 року про надання доступу до документів ТОВ «ГК «Термоінжиніринг». Однак, відповіді на вказаний запит до відповідача не надходило.
На підтвердження вказаних обставин, відповідачем долучено до матеріалів справи лист за №7226/9/26-15-14-07-01-14 від 01.02.2018 року. Проте, доказів направлення цього листа до прокуратури м. Києва суду не надано.
В зв'язку із наведеним, суд не приймає вказаний лист в якості належного доказу по справі та не враховує його під час вирішення пору по суті.
Відповідно до вимог п.85.9 ст. 85 Податкового Кодексу України коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за отриманням якого покладено на контролюючі органи , були вилучені правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
Аналогічна позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.11.2015 №К/800/45519/14.
Всупереч вказаним вимогам законодавства, відповідач проведення перевірки не призупинив.
Вказані вище обставини свідчать про те, що висновки контролюючого органу були зроблені без дослідження повного пакету документів щодо контрагентів позивача, лише на підставі інформації, яка містилась в Єдиному реєстрі судових рішень та баз даних Державної фіскальної служби України.
Слід також зазначити, що під час розгляду справи відповідачем не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України (фіктивна діяльність суб'єкта господарювання). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.
Таким чином, судом встановлено, що фактично перевірка позивача не відбувалась, оскільки податковим органом не досліджувались первинні господарські документи позивача.
В Акті перевірки не наведено жодних обставин та не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із вказаними вище контрагентами цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
У той же час , позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій, у т.ч. договори, первинні документи, податкові накладні, платіжні доручення, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.
Первинні документи, податкові накладні мають всі необхідні реквізити, скріплені підписами та печатками сторін.
У даному випадку у суду відсутні правові підстави для висновку про юридичну дефектність наданих під час розгляду справи документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач правомірність своїх дій та прийнятих рішень не довів, натомість доводи позивача знайшли своє підтвердження та обґрунтування, тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Термоінжиніринг" (04050, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16, офіс 1/3, код ЄДРПОУ 39395692) задовольнити повністю;
2. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 07.03.2018 №1362615147;
3. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 07.03.2018 №1372615147;
4. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 07.03.2018 №1382615147;
5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Термоінжиніринг" (04050, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 16, офіс 1/3, код ЄДРПОУ 39395692) сплачений судовий збір у розмірі 26568,03 (двадцять шість тисяч п'ятсот шістдесят вісім грн три коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано
Повний текст рішення складено і підписано 06.12.2019
Суддя Н.Г. Вєкуа