ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
06 грудня 2019 року м. Київ № 9901/574/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Федорчук А.Б., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
за позовом ОСОБА_1
до Центральної виборчої комісії України
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 15 листопада 2019 року звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центральної виборчої комісії, третя особа - Політична партія «Європейська Солідарність», у якому просив:
- визнати дії Центральної виборчої комісії з встановлення результатів виборів в частині визнання обраним народним депутатом України ОСОБА_2 №25 у списках політичної партії «Європейська Солідарність» протиправними;
- зобов'язати Центральну виборчу комісію утриматись від вчинення дій щодо встановлення результатів виборів в частині визнання обраним народним депутатом України ОСОБА_2 до моменту закінчення всебічного та публічного розслідування злочину, вчиненого Політичною партією «Європейська Солідарність» правоохоронними органами.
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправними дій та зобов'язання утриматись від вчинення дій передано для розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Вирішуючи питання підсудності даної справи Верховний Суд виходив з того, що спір у цій справі виник поза межами виборчого процесу.
Так, відповідно до частини 1 статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб'єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму.
За правилами частини 2 статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України виборець, учасник всеукраїнського референдуму (громадянин України, який має право голосу у відповідних виборах або референдумі) може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій, якщо такі рішення, дія чи бездіяльність безпосередньо порушують його виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму.
Отже, судовому захисту саме в порядку статті 273 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають лише виборчі права, свободи та інтереси виборців, якими, у свою чергу, слід вважати права та інтереси особи щодо участі у виборчому процесі: право голосу на відповідних виборах, участь у роботі виборчих комісій як членів цих комісій, у проведенні передвиборної агітації, здійснення спостереження за виборами та інших заходів у порядку, визначеному законами України.
Пунктом 6 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Положеннями цієї норми визначено основні складові виборчого спору, за якими спір повинен виникнути під час виборчого процесу, та правовідносини, в яких виник цей спір, повинні бути пов'язані з виборчим процесом.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про вибори народних депутатів України» виборчий процес - це здійснення суб'єктами, визначеними статтею 12 цього Закону, виборчих процедур, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 5 наведеної статті Закону виборчий процес включає такі етапи: 1) висування кандидатів у депутати; 2) утворення виборчих комісій (крім Центральної виборчої комісії); 3) реєстрація кандидатів у депутати; 4) проведення передвиборної агітації; 5) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі; 6) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення; 7) голосування; 8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування; 9) встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення; 10) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій.
Відповідно до частини 7 наведеної статті Закону виборчий процес завершується через п'ятнадцять днів після дня офіційного оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів виборів депутатів.
Пов'язаність правовідносин з виборчим процесом полягає в тому, щоб ці правовідносини виникли в межах виборчого процесу й стосувалися підготовки та проведення виборів.
Спори, які виникли поза межами виборчого процесу або не стосуються виборчого процесу (проведення та підготовки виборів), не належать до виборчих спорів у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому визначення судової юрисдикції таких спорів та їх розгляд здійснюється в загальному порядку.
Як встановлено Верховним Судом в ухвалі від 15 листопада 2019 року предметом цього позову є дії Центральної виборчої комісії, які не пов'язані з встановленням нею результатів виборів, адже такі дії вчинені Центральною виборчою комісією поза виборчим процесом.
Згідно пункту 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2013 року №15 «Про практику застосування адміністративними судами положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом» спори, які виникли поза межами виборчого процесу або не стосуються виборчого процесу (проведення та підготовки виборів), не належать до виборчих спорів у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому визначення судової юрисдикції таких спорів та їх розгляд здійснюється в загальному порядку.
За таких обставин, позовна заява особи, яка звернулася до суду не за захистом виборчих прав, а за захистом інших прав, свобод та інтересів та/або поза межами виборчого процесу, не може розглядатися адміністративним судом за правилами, встановленими статтею 273 Кодексу адміністративного судочинства України, тому повинна вирішуватися за загальними правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.
Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем до позовної заяви документ про сплату судового збору не додано, як і не надано документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, розмір судового збору за подання до суду даного позову становить 768,40 грн.
Суд звертає увагу на те, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до пункту 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Водночас, позивачем у позовній заяві не зазначено про неподання ним іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Крім того, згідно пункту 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача, чого позивачем не здійснено.
Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи наведене, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом:
- подання документу про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
- подання власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- обґрунтування порушення оскаржуваними діями Центральної виборчої комісії прав, свобод, інтересів позивача.
Керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
2. Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
3. Попередити позивача про те, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя А.Б. Федорчук