ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
10 грудня 2019 року № 640/3017/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (Позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві щодо припинення нарахування та виплати пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії, сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії, а також звернути постанову суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць до негайного виконання.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що припинення нарахування пенсії, невиплата пенсії за період з дати припинення порушує його конституційне право на отримання пенсії, а посилання відповідача на порядок, що передбачує відкладення такої виплати не має вищої юридичної сили.
У відзиві відповідачем зазначено, що усі дії стосовно виплати пенсій ОСОБА_1 здійснені відповідно до нормативно-правових актів, якими регламентується діяльність територіальних органів Пенсійного фонду України, окрім того, з березня 2019 року виплату пенсії поновлено.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 0000660334 від 05.12.2018.
Згідно матеріалів пенсійної справи пенсія ОСОБА_1 виплачувалась до вересня 2017 року включно.
ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про взяття на облік від 10.12.2018. Рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації № 50 від 18.12.2018 вирішено призначити (поновити) виплату пенсії внутрішньо переміщеній особі.
Протокол виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.10.2017 по 28.02.2019 містить інформацію стосовно нарахованої пенсії. У зазначеному періоді нараховано 109 762,50 грн, з яких не були здійснені виплачені суми.
Не погоджуючись із діями та рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Питання виплати пенсій врегульовані положеннями ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Особливості щодо виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам встановлюється спеціальними нормативно-правовими актами.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Постановою № 365 затверджено порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до п. 4 Порядку № 365 соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки (п. 5 порядку № 365).
Згідно п. 15 Порядку № 365 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Із матеріалів справи убачається, що пенсія ОСОБА_1 поновлена з 18.12.2018. Водночас, як зазначається відповідачем та убачається із матеріалів пенсійної справи, виплата пенсії розпочалась з березня 2019 року.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (Постанова № 637) регламентуються особливості таких виплат.
Пунктом 1 Постанови № 637 встановлено, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
У той же час, відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Таким чином, у ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду. Такий перелік є вичерпним та не підлягає множинному трактуванню або трактуванню інакше, як шляхом внесення змін до згаданого закону.
Водночас, суд зауважує, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як наявність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Суд дійшов до висновку про порушення відповідачем вимог ст. 19 Конституції України та частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки невиплата позивачу пенсійних виплат відбулась за відсутності законодавчо встановлених підстав.
З приводу тверджень відповідача щодо невиплати пенсії позивачу у зв'язку з відсутністю окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, яким повинні бути виплачені суми пенсійних виплат, суд зазначає, що підзаконні нормативно-правові акти, на які посилається відповідач, не є законами, не мають вищої юридичної сили та не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Окрім того, факт невиплати пенсії з 18.12.2018 (дата поновлення пенсії) по 01.03.2019, що встановлений з аналізу матеріалів пенсійної справи, не підкріплюється жодним рішенням уповноваженого органу, з огляду на що, такі дії є протиправними.
У той же час, ГУ ПФУ в м. Києві продовжувало нараховувати суми пенсії у загальний борг, з огляду на що, вимога позивача про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування відповідних сум задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (995_004) та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Перший протокол), Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Крістіан Мюллер проти Австрії» від 16.12.1974 надано позицію щодо застосування статті 1 Першого протоколу, згідно якої, обов'язок робити внесок у систему соціального забезпечення може, за певних обставин, надати право власності на активи, які використовуються для виплати пенсій.
Таким чином, право особи на пенсію є майном у розумінні Першого протоколу, якого особа може бути позбавлена лише за обґрунтованою необхідністю в інтересах суспільства.
Необхідність позбавлення позивача права власності, у тому числі на частину пенсії, повинна бути обґрунтованою не лише наявністю суспільного інтересу, а й можливістю діяти всупереч приписам ст. 58 Конституції України заради задоволення такого інтересу. За відсутності підстав для порушення права особи на мирне володіння своїм майном, суд оцінює дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві як невиправдані та протиправні в частині невиплати призначеної раніше пенсії у період з 01.10.2017 по 01.03.2019.
Розглядаючи можливість виплати ненарахованої пенсії за минулий час, суд звертає увагу на ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
За висновком суду, суми пенсії недоотримані позивачем з вини ГУ ПФУ в м. Києві, наслідком чого є обов'язок останнього виплатити відповідні суми за минулий час без обмеження будь-яким строком, ураховуючи компенсацію втрати частини доходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ураховуючи недоведеність Відповідачем обставин, за яких можливе погіршення вже призначених соціальних гарантій, правомірність посилання на підзаконні акти, що суперечать Законам України, а також обставин, які виправдовували б позбавлення особи права мирного володіння майном, яким також є пенсія у розумінні ст. 1 Першого протоколу, суд убачає підстави для задоволення позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Також позивачем заявлено клопотання про виплату пенсію в межах суми стягнення за один місяць до негайного виконання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 271 КАС України Негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки відповідачем поновлено виплату пенсії з березня 2019 року, а решта позовних вимог стосуються виплати заборгованості зі сплати пенсії, а не присудження її виплати, дане клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.10.2017 по 01.03.2019.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.10.2017 по 01.03.2019.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16 код ЄДРПОУ: 42098368).
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко