ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
13 липня 2009 року 09 год. 45 хв. № 2а-1174/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва колегією суддів Пилипенко О.Є. (головуючий), Арсірій Р.О., Кочан В.М., при секретарі Коваль А.В.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовомОСОБА_1
ДоМіністерства транспорту та зв'язку України
Треті особи1) Міністерство освіти і науки України 2) Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» 3) Міжрегіональне вище професійне училище зв'язку 4) Львівська філія ВАТ «Укртелеком»
Проскасування розпорядження від 28.12.2000 р. № 96
За участю представників сторін
від позивача: Кравець М.Ю. за дов. від 17.03.2009 р.
від відповідача: Висоцький М.В. за дов. № 51/15/14-09 від 10.01.2009 р.
від третьої особи 1: не з'явився
від третьої особи 2: Райхель Р.П. за дов. № 12-116 від 12.12.2008 р.
від третьої особи 3: Райхель Р.П. за дов. № 125 від 18.05.2009 р.
від третьої особи 4: Грушецька В.Е. за дов. від 14.07.2008 р.
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства транспорту та зв'язку України про скасування Розпорядження від 28.12.2000 р. № 96 «Про передачу об'єкту права державної власності».
Позивач адміністративний позов підтримав, просив скасувати оскаржуване розпорядження, як таке, що було прийняте з порушенням вимог пунктів 5, 7, 9 та 10 Положення Про порядок передачі об'єктів права державної власності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 № 1482. Крім того, вказує на те, що в спірному розпорядженні відсутні основні характеристики об'єкту передачі: вартість, кількість поверхів, площа, відсутня чітка вказівка хто саме має здійснити передачу.
Відповідач свою позицію виклав в письмових поясненнях на позов. Надаючи пояснення по суті адміністративного позову, зазначив, що наявні докази в матеріалах справи підтверджують, що оскаржуване розпорядження було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та є таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.
Третя особа 1 в судове засідання не з'явився, письмових пояснень по суті адміністративного позову не надала.
Треті особи 2 та 3 надали письмові пояснення по суті позову, в яких вказують на те, що спірне розпорядження жодним чином не впливає на права та інтереси позивача та не порушує їх, було винесено з повним дотриманням вимог чинного законодавства та необхідних процедур.
Крім того третя особа 3 звернулася до суду з заявою про відмову у задоволенні адміністративного позову у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду.
Дана заява судом не була прийнята до розгляду, так як відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін та відповідна заява має надійти від відповідача. Заяви про застосування строків звернення до суду від відповідача не надходило.
Третя особа 4 підтримала позицію позивача та просила суд скасувати спірне розпорядження.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.
Пред'явлені позовні вимоги про скасування Розпорядження від 28.12.2000 р. № 96 «Про передачу об'єкту права державної власності».
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Розпорядженням Державного комітету зв'язку та інформатизації України (нині Міністерство транспорту та зв'язку України -правонаступник відповідно Указу Президента України «Про утворення Міністерства транспорту та зв'язку України'від 16.06.2004 р. № 811/2004) від 28.12.2000 р. № 96, відповідно до п. 7 Положення «Про порядок передачі об'єктів права державної власності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 № 1482 за згодою Міністерства освіти і науки України, Мінфіну, Фонду державного майна та Мінекономіки, Держкомзв'язку, як орган уповноважений управляти державним майном, прийняв рішення про передачу з балансу Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта'на баланс Вищого професійно-технічного училища № 59 м. Львова, що входить до сфери управління Міністерства освіти і науки, гуртожитка, який розташований за адресою: м. Львів, вул. Плужника, 5.
Позивач звернулася до суду щодо оскарження вищевказаного розпорядження, оскільки, вважає його таким, що порушує її права та охоронювані законом інтереси. Вказує на те, що пунктами 5 та 7 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабміну від 21.09.1998 р. № 1482 передбачено, що пропозиції щодо передачі об'єктів права державної власності соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів цього підприємства погоджуються з трудовим колективом, Мінфіном, Мінекономіки та Фондом державного майна. Згода трудового колективу підприємства подається у формі виписки з протоколу Загальних зборів, таких зборів не було, відповідний протокол Загальних зборів відсутній. Крім того, не має відповідних погоджень з боку Мінекономіки, Фонду державного майна України, Мінфіну. В п. 3 пропозиції робочої групи зазначено про необхідність внесення змін до оскаржуваного розпорядження, якими чітко визначити об'єкт передачі не тільки по вартості, але й по площі і кількості поверхів зазначивши, що 4 поверх гуртожитку передачі на баланс Вищому професійно-технічному училищу № 59 не підлягає. Але, станом день розгляду справи, відповідних змін до спірного розпорядження внесено не було.
З матеріалів справи вбачається, що в 1970 році Львівське обласне виробничо-технічне управління зв'язку здійснило будівництво п'ятиповерхового будинку у м. Львові по вул. Плужника, 5, гуртожитку для проживання працівників підприємств зв'язку.
З моменту введення в експлуатацію і до 1995 р. весь гуртожиток перебував на балансі Львівського поштампу, яким у 1997 році було оформлено Акт на право постійного користування земельною ділянкою для обслуговування гуртожитку за адресою: м. Львів, вул. Плужника, 5.
У відповідності до наказу Міністерства зв'язку України «Про проведення реформи організаційної структури Львівського обласного підприємства зв'язку» від 29.11.1994 р. № 170 Львівське обласне підприємство зв'язку ОПЗ «Львівзв'язок» реорганізовано і на його базі створено два підприємства: Львівське обласне підприємство електрозв'язку (ОПЕЗ «Львівтелеком») та Львівське обласне підприємство поштового зв'язку (ОППЗ «Львівпошта»).
Наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України «Про організацію виконання планів-графіків впровадження програм реструктизації об'єднань «Укртелеком'і «Укрпошта'та реорганізацію об'єднання «Укртелеком'від 11.02.1998 р. № 30 Українське об'єднання електрозв'язку «Укртелеком'реорганізоване шляхом перетворення в Українське державне підприємство зв'язку «Укртелеком»(УДПЕЗ «Укртелеком»), до складу якого ввійшло Львівське обласне підприємство електрозв'язку на правах філії. УДПЕЗ «Укртелеком'виступало правонаступником Українського об'єднання електрозв'язку «Укртелеком».
З серпня 1995 року четвертий поверх вищезгаданого гуртожитку обліковується на балансі Львівської філії ВАТ «Укртелеком», на нього здійснюються амортизаційні нарахування, крім того, за весь період після розподілу Львівської філії вносилась плата земельного податку пропорційно займаній площі та комунальні платежі.
28.12.2000 р. Державний комітет зв'язку та інформатизації України видав Розпорядження № 96 «Про передачу об'єкту права державної власності», яким зобов'язав передати з балансу ЛД УДППЗ «Укрпошта'на баланс Вищого професійно-технічного училища № 59 гуртожиток, який розташований за адресою: м. Львів, вул. Плужника, 5.
На підставі спірного розпорядження згідно акту приймання-передачі від 29.12.2000 р. було здійснено передачу будинку гуртожитку на баланс Вищого професійно-технічного училища № 59.
Шевченківською райдержадміністрацією м. Львова було видано розпорядження від 15.07.2003 р. № 749 про оформлення права власності на вище зазначений об'єкт в цілому за Вищим професійно-технічним училищем № 59.
На підставі даного розпорядження 15.07.2003 р. було видано свідоцтво про право власності на всю будівлю гуртожитку.
Львівським обласним державним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки зареєстровано право власності Вищого професійно-технічного училища № 59 міста Львова -витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.08.203 р. № 1271067.
Після оформлення права власності ВПТУ № 59 порушило питання про виселення мешканців -працівників ВАТ «Укртелеком'Львівської філії з четвертого поверху гуртожитку.
Виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення від 04.06.2004 р. № 550 «Про надання дозволу Львівському міжрегіональному вищому професійному училищу зв'язку на переобладнання гуртожитку на вул. Плужника, 5 під відомчий житловий будинок, яким дозволив проектування переобладнання вказаного гуртожитку.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
На момент вирішення питання щодо передачі гуртожитку в м. Львові по вул. Плужника, 5 Вищому професійно-технічному училищу № 59 четвертий поверх обліковувався на балансі Львівської філії ВАТ «Укртелеком», на нього здійснювались амортизаційні нарахування, вносилась плата земельного податку пропорційно займаній площі. Комунальні платежі відшкодовувалися Львівському поштампу.
Про перебування четвертого поверху на балансі Львівської філії ВАТ «Укртелеком'свідчить лист Міністерства освіти і науки від 15.11.2000 р. № 1/11-3067, в якому зазначено, що Міносвіти і науки не заперечує прийняти за адресою м. Львів, вул. Плужника, 5, який знаходиться на балансі Львівської дирекції «Укрпошта'і «Укртелеком».
Не зважаючи на те, що четвертий поверх гуртожитку перебував на балансі Львівської дирекції ВАТ «Укртелеком'розпорядження про передачу гуртожитку було видано без відома та згоди балансоутримувача.
Пунктами 5, 7 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабміну від 21.09.1998 р. № 1482 передбачено, що пропозиції щодо передачі об'єктів права державної власності соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів цього підприємства погоджуються з трудовим колективом, Мінфіном, Мінекономіки та Фондом державного майна. Згода трудового колективу підприємства подається у формі виписки з протоколу Загальних зборів, таких зборів не було, відповідний протокол Загальних зборів відсутній.
Погодження Мінекономіки на день видачі розпорядження 28.12.2000 р. не було, а відповідно до п. 7 Положення, узгоджені пропозиції подаються ініціатором передачі до Мінекономіки для погодження такої передачі.
З листа від 14.12.2000 р. № 10-16-15337 вбачається, що з боку Фонду державного майна України не має заперечень проти передачі до сфери управління Міністерства освіти і науки України гуртожитку, але гуртожитку розташованого в м. Львові по вул. Плужника, 6, а не 5.
Міністерство фінансів України листом від 15.12.2000 р. № 032-203/11-13928 повідомило, що не заперечує проти передачі Вищому професійному училищу № 59 м. Львова гуртожитку, який знаходиться на балансі Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта», щодо четвертого поверху, який перебував на балансі Львівської дирекції «Укртелеком'в даному листі нічого не йдеться.
В порушення п. 9 Положення, наказ про створення комісії для передачі об'єкту органом уповноваженим управляти державним майном не було видано. Не є зрозумілим на якій підставі Акт приймання-передачі затверджено Генеральним директором УДППЗ «Укрпошта'Мухіним В.Г., чим порушено п. 10 положення.
На підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.10.2006 р. № 1029 було створено робочу групу для врегулювання питання щодо працівників Львівської філії ВАТ «Укртелеком».
З виїздом в гуртожиток по вул. Плужника, 5 у м. Львові, заслухавши мешканців четвертого поверху зазначеного гуртожитку та вивчивши надані документи, робоча група по питанню врегулювання використання гуртожитку прийшла до висновків, що Розпорядження Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 28.12.2000 р. № 96 видано з порушенням постанови Кабінету Міністрів України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності'від 21.09.1998 р. № 1482, так як на день його видачі не отримано згоди Міністерства економіки України, хоча про наявність такої згоди вказується в тексті Розпорядження; при видачі розпорядження Державним комітетом зв'язку та інформатизації України та складенні Акту приймання-передачі будинку не було враховано факт обліку четвертого поверху гуртожитку по вул. Плужника, 5 у м. Львові на балансі Львівської філії ВАТ «Укртелеком»; наказ Міністерства освіти і науки -уповноваженого органу управляти державним майном про створення комісії з питань передачі об'єкта державної власності робочій групи надана не було.
Крім того, робочою групою були надані наступні пропозиції:
- звернутись до Міносвіти і науки України з пропозицією анулювати акт приймання-передачі від 29.12.2000 р., як такий, що потребує уточнення;
- утворити нову комісію для здійснення приймання-передачі чотирьох поверхів гуртожитку по вул . Плужника, 5 ;
- внести зміни до Розпорядження від 28.12.2000 р. № 96, якими чітко визначити об'єкт передачі не тільки по вартості, але й по площі і кількості поверхів, зазначивши, що четвертий поверх гуртожитку по вул. Плужника, 5 передачі на баланс Вищого професійно-технічного училища № 59 не підлягає, а також визначивши площі спільного користування між Львівською філією ВАТ «Укртелеком'та Вищим професійно-технічним училищем № 59;
- після здійснення приймання-передачі, у відповідності до викладених вище пропозицій, ЛФ ВАТ «Укртелеком'та ВПТУ № 59 (за погодженням з органом, уповноваженим управляти державним майном) звернутись до Шевченківської райдержадміністрації м. Львова про внесення змін до правовстановлюючих документів на будівлю гуртожитку по вул. Плужника, 5 у м . Львові.
Станом на день розгляду справи в оскаржуване розпорядження відповідних змін внесено не було.
Відповідач в наданих суду письмових поясненнях на позовну заяву вказує на те, що Міністерство транспорту та зв'язку України листом від 25.12.2006 р. № 5421/23/14-06 звернулося до Міністра освіти і науки України Ніколаєнка С.М. з клопотанням доручити відповідним підрозділам Міністерства розглянути пропозиції робочої групи.
Міністерство освіти і науки України листом від 05.03.2007 р № 10/2-79 за підписом директора Департаменту економіки та фінансування Кулікова П.М. повідомило, що питання порушені у вищевказаному листі будуть розглянуті на Спеціальній комісії МОНУ і результати розгляду будуть доведені до відома Міністерства транспорту та зв'язку України. Але, на час розгляду справи від Міністерства освіти і науки України про розгляд пропозицій робочої групи нічого не повідомлялося.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскільки Міністерство транспорту та зв'язку України звернулося до Міністерства освіти і науки України з листом щодо розгляду пропозицій робочої групи, то воно погоджується з висновками робочої групи, чим фактично визнає позовні вимоги.
Крім того, в судових дебатах представником відповідача було зазначено, що спірне розпорядження було винесено з порушеннями вимог чинного законодавства та є таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити частково, а саме необхідно скасувати Розпорядження Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 28.12.2000 р. № 96 «Про передачу об'єкту права державної власності'в частині передачі на баланс Вищого професійно-технічного училища № 59 м. Львова 4 поверху гуртожитку, який розташований за адресою: м. Львів, вул. Плужника, 5.
Частиною 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Скасувати Розпорядження Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 28.12.2000 р. № 96 «Про передачу об'єкту права державної власності'в частині передачі на баланс Вищого професійно-технічного училища № 59 м. Львова 4 поверху гуртожитку, який розташований за адресою: м. Львів, вул. Плужника, 5.
3. Судові витрати у сумі 1 грн. 70 коп. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
4. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя О.Є. Пилипенко
Суддя Р.О. Арсірій
Суддя В.М. Кочан