ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 8/141
м. Київ
04 листопада 2009 року 11 год. 25 хв. № 2а-3315/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовомЗаступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства праці та соціальної політики України
ДоВиконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
Прозобов'язання вчинити певні дії
За участю представників сторін
від прокуратури: Насадчук Ж.Д. посв. № 41, Якименко М.В. посв. № 55
від позивача: Рябоконь С.І. за дов. № 175/0/22-09 від 04.06.2009 р.
від відповідача: Давидюк В.П. за дов. № 001-802 від 02.02.2009 р., Соя В.В. за дов. № 001-803 від 02.09.2009 р.
від відповідача: Максименко Н.М. за дов. № 001-805 від 02.09.2009 р.
Заступник прокурора м. Києва звернувся до Окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства праці та соціальної політики України до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов'язання створити Державну експертизу умов праці м. Києва у складі Головного управління праці та зайнятості Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), встановлення її чисельності та забезпечення фінансування.
Позивач адміністративний позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги, в обґрунтування своєї позиції посилається на Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженим постановою КМУ від 02.11.2006 р. № 1543, Положення про Державний комітет з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду України, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2006 р. № 1640, Положення про Державну експертизу умов праці, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 01.12.1990 р. № 357 із змінами внесеними постановою КМУ від 24.07.1993 р. № 567, а також Закони України «Про місцеві державні адміністрації», «Про пенсійне забезпечення».
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначив, що переглянутий в 2002 році Закон України «Про охорону праці'визначив, що забезпечення соціального захисту найманих працівників, зокрема зайнятих на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, вжиття заходів до проведення атестації робочих місць на відмінність нормативно-правовим актам з охорони праці, є функціональними обов'язками відділу з питань охорони праці, що має діяти в складі місцевих державних адміністрацій, згідно з типовим положенням затвердженим Урядом України. В складі виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) створений та діє Відділ з питань охорони праці, однак типове положення про відділ з листопада 2002 року не затверджено. Натомість, органами прокуратури пропонується повернутись до започаткованої ще з радянських часів системи соціального захисту працюючих, зайнятих на роботах з несприятливими умовами праці на підприємствах через Державну експертизу умов праці, що була передбачена постановою Ради міністрів колишньої УРСР від 01.12.1990 р. № 357 «Про Державну експертизу умов праці». Однак, функції державної експертизи умов праці не регламентовані окремим законом, як і не визначено статусу такого органу. Постанова № 357, яка була прийнята до прийняття Конституції незалежної України не може застосовуватись, оскільки не відповідає Закону України «Про охорону праці». Зважаючи на відсутність законодавчої регламентації підстав, повноважень та способу виконання функцій експертизи умов праці, не вбачається на думку відповідача, можливим створення в структурних підрозділах виконавчого органу Державної експертизи умов праці на підставі відмінених та недіючих норм і при відсутності в законах «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні'покладання таких функцій на місцеві державні адміністрації.
Представник прокуратури підтримав позовні вимоги, надав письмові пояснення в яких зазначає про необхідність створення Державної експертизи умов праці м. Києва у відповідних структурних підрозділах Київської міської державної адміністрації, адже уникаючи створення Державної експертизи умов праці, відповідач ігнорує чинне законодавство та гарантії соціального захисту працюючих, зайнятих на роботі із шкідливими умовами праці.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Прокуратурою м. Києва було проведено перевірку з питань забезпечення соціальним захистом працюючих, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності, якісного проведення атестації робочих місць, тощо.
Встановлено, що на території міста Києва здійснюють господарську діяльність 176162 підприємства, з яких зі шкідливими умовами праці на обліку рахується 3076. При цьому, із загальної кількості підприємств у промисловій та хімічній сферах, які фактично використовують працю із шкідливими умовами, діяльність здійснюють 18378, тоді як офіційно таких підприємств на обліку СЕС налічується 769.
Вибірковими перевірками на кожному з 10 перевірених підприємств виявлено, що наймані працівники фактично працюють в шкідливих умовах. При цьому ні лабораторні дослідження, ні атестація робочих місць не проводились. Пільги та компенсації передбачені ст. ст. 5, 100 Кодексу законів про працю України та ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення'не встановлювалися.
Прокуратурою м. Києва на адресу Голови Київської міської державної адміністрації було направлено Подання від 15.10.2008 р. № 07/1-269 вих-08 «Про усунення порушень вимог Закону України «Про місцеві державні адміністрації», «Про охорону праці», в якому пропонувалося розглянути подання та вжити організаційно-правові заходи з метою усунення виявлених порушень.
На вищевказане подання було надано відповідь, в якій зазначено, що функції передбачені ст. 34 Закону України «Про охорону праці'та ст. 24 Закону України «Про місцеві державні адміністрації'покладено на Відділ з питань охорони праці виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Прокуратурою м. Києва заявлено позов про зобов'язання Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) створити Державну експертизу умов праці м. Києва у складі Головного управління праці та зайнятості Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оскільки Розпорядженням КМДА від 25.01.2001 р. № 105 «Про створення Головного управління праці та зайнятості і Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації'фактично було ліквідовано Державну експертизу умов праці м. Києва як структурний підрозділ КМДА, що в свою чергу призвело до порушення чинного законодавства та потягнуло за собою порушення прав громадян, задіяних на роботах зі шкідливими умовами праці, а також унеможливлює здійснення державного контролю за умовами праці.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з Положенням про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. № 1543, Міністерство праці та соціальної політики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики тільки у сфері зайнятості та трудової міграції, соціального захисту населення, загальнообов'язкового державного соціального страхування, соціально-трудових відносин та здійснення нагляду за додержанням законодавства про працю, оплати, нормування та стимулювання праці, професійної класифікації робіт і професій, умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, колективно-договірного регулювання соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців, розвитку соціального діалогу.
Згідно з підпунктами 18-21 п. 4 вказаного вище Положення, Міністерство праці та соціальної політики України відповідно до покладених на нього завдань:
- забезпечує проведення державної експертизи умов праці, визначає
порядок та здійснює контроль за проведенням атестації робочих місць;
- бере участь у підготовці пропозицій до списків №1 і №2
виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, і до Списку виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими умовами праці та за особливий характер праці;
- бере участь у розробленні критеріїв і показників умов праці, згідно з якими надаються пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах праці;
- бере участь у визначенні переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок та неповнолітніх осіб, а також підіймання і переміщення ними важких речей, тощо.
Відповідно до Положення про Державний комітет з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 р. № 1640, цей Комітет є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, тому саме йому доручено до кінця поточного року розробити Порядок проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам з охорони праці та Типове положення про відділ (сектор) охорони праці обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'в Прикінцевих положеннях зазначає, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, вищевказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з вимогами статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на органи Державної експертизи умов праці. Положення про органи Державної експертизи умов праці та Порядок проведення атестації робочих місць затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.1992 р., контроль за якістю проведення атестації покладається на органи Державної експертизи умов праці.
Згідно з чинним Положенням про Державну експертизу умов праці, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 01.12.1990 р. № 357, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.1992 р. № 567, саме на цю службу покладено повноваження стосовно реалізації державної політики щодо соціального захисту працюючих, зайнятих ні роботах з несприятливими умовами праці на підприємствах, в установах організаціях, незалежно від форм власності та видів їх діяльності, а також і окремих осіб.
Чинність постанови Ради Міністрів України від 01.12.1990 р. № 357 підтверджує рішення Кабінету Міністрів України про внесення до неї зміни стосовно надання органам, які призначають та виплачують пенсії висновків Державної експертизи умов праці для підтвердження (скасування) праві працівників на пенсію за віком на пільгових умовах (постанова Кабінет; Міністрів України від 11.04.2002 р. № 497).
Відповідно до пункту 2 зазначеного вище Положення Державні експертиза умов праці входить до системи Мінпраці і складається Державної експертизи умов праці України, яка знаходиться в структур Мінпраці, державних експертиз умов праці АР Крим, областей, м. Києва та м. Севастополя, що входять до складу управлінь праці і соціальних питані відповідних державних адміністрацій.
Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 309 від 03.06.1991 р. «Про створення Державної експертизи умов праці'в структурі Управління по праці і соціальних питаннях виконкому Київської міської ради створено Державну експертизу умов праці, затверджено Положення про Державну експертизу умов праці м. Києва, та встановлено її чисельність в кількості 7 одиниць.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 790 від 30.05.2007 р. затверджено типове Положення «Про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації», п. 10 якого Головне управління, забезпечує соціальний захист працівників, зайнятих на роботах з шкідливими та важкими умовами праці, проведення державної експертизи умов праці на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та виробництвах фізичних осіб - підприємців, здійснення державного контролю за правильністю призначення та наданням працівникам пільг і компенсацій за роботу з шкідливими та важкими умовами праці, а відповідно до п. 40 забезпечує виконання функцій, покладених на державну експертизу умов праці.
Пунктом 4 ст. 24 Закону України «Про місцеві державні адміністрації'передбачено, що забезпечення соціального захисту працюючих, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці на підприємствах, в установах та організаціях всіх форм власності, якісне проведення атестації робочих місць за умовами праці, покладено на місцеві державні адміністрації.
Статтею 34 Закону України «Про охорону праці», зокрема, передбачено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації у межах відповідних територій забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики в галузі охорони праці; забезпечують соціальний захист найманих працівників, зокрема зайнятих на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, вживають заходів до проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці. Для виконання зазначених функцій у складі Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій створюються структурні підрозділи з охорони праці, що діють згідно з типовим положення, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, а також на громадських засадах -ради з питань безпечної життєдіяльності населення.
Відповідно до Розпорядження КМДА від 25.01.2001 р. № 105 «Про створення Головного управління праці та зайнятості і Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації'з 1 лютого 2001 року Головне управління праці та соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації реорганізовано та створено Головне управління праці та зайнятості КМДА і Головне управління соціального захисту населення КМДА.
Головне управління праці та зайнятості є правонаступником Головного управління праці та соціального захисту населення в частині здійснення повноважень у сфері трудових відносин, створення належних умов праці, зайнятості громадян міста Києва, а Головне управління соціального захисту населення є правонаступником Головного управління праці та соціального захисту населення в частині здійснення заходів, що стосуються пенсійного забезпечення, соціального захисту та соціального захисту та соціального обслуговування населення.
Проте, у зазначеному розпорядженні відсутні посилання на створення Державної експертизи умов праці м. Києва в новоствореному Головному управлінні праці та зайнятості Київської міської державної адміністрації.
Крім того, якщо відповідно до ст. 24 Закону України «Про місцеві держави адміністрації'адміністрації забезпечують соціальний захист працюючих зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, якісне проведення атестації робочих місць, то пунктами 4.10 і 4.40 Типового положення про головні управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 р. № 790, зазначено, що головні управління, крім зазначених вище повноважень, ще й забезпечують виконання функцій, покладених на Державну експертизу умов праці.
Отже, твердження відповідача щодо нелегітимної діяльності органів Державної експертизи умов праці, а також неможливості створення в Головному управлінні праці та зайнятості населення Київської місцевої держадміністрації Державної експертизи умов праці м. Києва, суд вважає безпідставним.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що здійснення повноважень щодо контролю та забезпечення соціального захисту працюючих, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці чинним законодавством покладено на органи Державної експертизи умов праці, які діють у складі управлінь праці та соціального захисту населення відповідних місцевих державних адміністрацій.
Також, суд вважає за необхідне розглянути питання щодо строків звернення до суду, адже відповідачем було заявлено про клопотання про відмову у задоволенні позову в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.
З приводу цього, належить зазначити, що ч. 2 ст. 99 КАС України передбачає для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи річний строк, який, якщо не встановлено інше, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Заступник прокурора звернувся до суду з адміністративним позовом 31.03.2009 р., тоді як відповідь на подання Прокуратури міста Києва була надана Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 30.10.2008 р., тому суд не вбачає порушення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково, а саме необхідно зобов'язати Виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) здійснити дії щодо створення Державної експертизи умов праці міста Києва у складі Головного управління праці та зайнятості Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки створення Державної експертизи умов праці м. Києва у відповідних структурних підрозділах Київської міської державної адміністрації є вимогою чинного законодавства та гарантією соціального захисту працюючих, зайнятих на роботі із шкідливими умовами праці.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) здійснити дії щодо створення Державної експертизи умов праці міста Києва у складі Головного управління праці та зайнятості Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до вимог чинного законодавства.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.Є. Пилипенко
Дата підписання повного тексту постанови: 13.11.2009 р.