ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
02 жовтня 2009 року < Час проголошення > № 2а-9971/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі Гальченко О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва
до Відкритого акціонерного товариства «Завод Ленінська кузня»
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний світ»
про стягнення в дохід держави всього отриманого за нікчемним правочином
За участю представників сторін:
від позивача: Перепелюк О.В.
від відповідача: Головко І.І.
від третьої особи: не з'явився
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Завод Ленінська кузня», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний світ'про стягнення в дохід держави всього отриманого за нікчемним правочином.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладена між відповідачем та третьою особою угода (договір) № 126-06 від 19.04.2006 року на проведення робіт по розробці проектної документації, необхідної для будівництва несамохідного плавучого крану, вчинена з метою, яка не переслідувала мету створення взаємних прав та обов'язків, а натомість метою було ухилення від сплати обов'язкових податків та зборів, шляхом безпідставного віднесення відповідачем суми ПДВ у розмірі 125000,00 грн. до податкового кредиту, що суперечить інтересам держави та суспільства, а тому вказаний правочин є нікчемним. У зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь держави вартість послуг, отриманих від ТОВ «Будівельний світ'за нікчемним правочином згідно договору № 126-06 на суму 750000,00 грн.
Ухвалою суду від 19.08.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до попереднього розгляду на 09.09.2009 року.
09.09.2009 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 02.10.2009 року.
В судових засіданнях 09.09.2009 року та 02.10.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судових засіданнях 09.09.2009 року та 02.10.2009 року проти позову заперечила. Зазначила, що договір № 126-06 від 19.04.2006 року укладений відповідачем та третьою особою згідно чинного законодавства України, зазначений договір повністю виконаний сторонами, сторони спірного правочину мали повний обсяг правоздатності та дієздатності на його укладання, угода була укладена з метою розробки ТОВ «Будівельний світ'класифікаційної проектної документації для будівництва несамохідного плавучого крану, за яку відповідач сплатив кошти, а тому для сторін даного договору наставали юридичні наслідки, а отже зазначена угода не є нікчемною. Крім того відповідач зазначив, що позивач прострочив строк пред'явлення вимоги про застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлений ст. 250 ГК України.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Встановив:
Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва проведена планова виїзна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) ВАТ «Завод Ленінська кузня'за період з 01.04.2004 року по 31.03.2007 року, за результатами якої складено Акт № 136/23-605-143/2364 від 10.09.2007 року.
Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Будівельний світ'та ВАТ «Завод Ленінська кузня» укладено договір № 126-06 від 19.04.2006 року на проведення робіт по розробці проектної документації, необхідної для будівництва несамохідного плавучого крану вантажопідйомністю не менше 600 тонн. На виконання умов договору ТОВ «Будівельний світ'передало ВАТ «Завод Ленінська кузня'документацію відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт від 06.09.2006 року на загальну суму 750000,00 грн., в тому числі ПДВ -125000,00 грн. ТОВ «Будівельний світ'виписана податкова накладна № 466 від 20.04.2006 року на суму 750000,00 грн., в т.ч. ПДВ 125000,00 грн.
Позивач посилається на правову позицію Верховного суду України, що викладена в постанові від 26.09.2006р. та вважає вказаний вище Договір нікчемним, оскільки вчинений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені в позовній заяві міркування, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Будівельний світ»(виконавець) та ВАТ «Завод Ленінська кузня» (замовник) укладено договір № 126-06 від 19.04.2006 року на проведення робіт по розробці проектної документації, необхідної для будівництва несамохідного плавучого крану вантажопідйомністю не менше 600 тонн.
Вартість робіт за даним договором складає 2225000,00 грн., в тому числі ПДВ -370833,33 грн. (п. 3.1 Договору). Передоплата в розмірі 750000,00 грн. здійснюється замовником виконавцю протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору на підставі рахунку, виставленого виконавцем (п. 3.2.1 Договору).
ТОВ «Будівельний світ'було виписано на адресу ВАТ «Завод «Ленінська кузня'податкову накладну від 20.04.2006 року № 466 на суму 750000,00 грн., в тому числі ПДВ 125000,00 грн.
06.09.2006 року між відповідачем та третьою особою складений та підписаний Акт прийому-передачі виконаних робіт за Договором № 126-06 від 19.04.2006 року.
Позивач зазначає, що Договір № 126-06 від 19.04.2006 року та документи, що підтверджують його виконання підписані не уповноваженою особою від імені ТОВ «Будівельний світ», зазначене господарське зобов'язання вчинене з метою, яка не переслідувала мету створення взаємних прав та обов'язків, є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є нікчемним в силу ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України. На підтвердження зазначених обставин посилається на Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006 року, яким визнано недійсними Статут ТОВ «Будівельний світ'та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, зазначив, що Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 05.04.2007 року, яким ОСОБА_1 (засновника ТОВ «Будівельний світ») визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, підтверджується умисел відповідача 1 при укладенні оспорюваної угоди.
У зв'язку з наведеним позивач просить суд стягнути з відповідача на користь держави вартість послуг, отриманих від третьої особи за нікчемним правочином згідно договору № 126-06 від 19.04.2006 року в сумі 750000,00 грн.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 203 Цивільного Кодексу України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину. До зазначених умов відноситься: законність змісту правочину; наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника провочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам закону; спрямованість правочину; захист інтересів малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з частиною 1 статті 208 Цивільного кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Згідно з частиною 1 статті 208 ГК передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК.
Суд не може погодитись із посиланням позивача на застосування ст.258 Цивільного кодексу України, відповідно до якої для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
При цьому, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає, що Цивільний кодекс України не встановлює наслідків укладення правочину, що порушує публічний порядок, у вигляді стягнення одержаного сторонами на виконання такого правочину у дохід держави.
Передбачене пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні'повноваження податкових інспекцій на звернення до суду з позовами про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних за такими угодами, слід розуміти як повноваження звертатися до суду про застосування до сторін відповідного правочину наслідків, встановлених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України.
Передбачені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України наслідки є, відповідно до статті 238 та 239 Господарського кодексу України, різновидом адміністративно-господарських санкцій, а тому вони можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, -протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Зазначене також підтверджується практикою розгляду адміністративних справ судовою палатою в адміністративний справах Верховного суду України з цього приводу.
Як свідчать матеріали справи, правопорушення встановлено Актом перевірки № 136/23-605/14312364 від 10.09.2007 року, а з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва позивач звернувся 17.08.2009 року, тобто з пропущенням строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про стягнення з ВАТ «Завод «Ленінська кузня» на користь держави коштів, отриманих за договором № 126-06 від 19.04.2006 року в сумі 750000,00 грн. не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Васильченко І.П.