27 листопада 2019 року справа № 2340/4877/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кульчицького С.О.,
за участі: секретаря судового засідання - Мауріної Я.Ю.,
представника третьої особи Вельченко М.В. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерство юстиції України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області(далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку та обчислення позивачу пенсії з 01.01.2018 відповідно до ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з урахуванням відсоткового основного розміру пенсії позивача в розмірі 88% від грошового забезпечення на час звільнення у відставку;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача та обчислювати її в розмірі 88% від оновленого грошового забезпечення на час звільнення у відставку, враховуючи відомості про зміну складових грошового утримання для перерахунку пенсії з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугою років за відповідною або аналогічною посадою, яку позивач займав на дату звільнення зі служби, та іншими виплатами, призначеними до пенсійної виплати грошового утримання на дату звільнення;
- допустити рішення суду про стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів до негайного виконання.
Позов мотивовано тим, що Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" внесено зміни в ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до яких максимальний розмір пенсії, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Позивач вважає, що оскільки йому була призначена пенсія виходячи із 88% грошового забезпечення то норма про обмеження максимального розміру пенсії до 70% на нього не розповсюджується, а перерахунок повинен бути проведений із розрахунку 88% грошового забезпечення.
Ухвалою від 17.12.2018 відкрито спрощене провадження у справі за даним позовом, без повідомлення учасників справи.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, 15.01.2019 відповідачем надано до суду відзив, в якому вказує про безпідставність позовних вимог, оскільки перерахунок пенсії позивачу здійснений під час дії статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», нормами якої обмежено максимальний розмір пенсії 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Ухвалою від 16.01.2019 залучено до участі у справі Міністерство юстиції України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.
Також ухвалою від 16.01.2019 розгляд даної адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
05.02.2019 третьою особою подано до суду пояснення, згідно з якими Міністерство юстиції України просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” № 1166-VІІ від 27.03.2014 внесені зміни до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якими передбачено, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 10.05.2019 зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №Пз/9901/58/18 №240/5401/18.
Ухвалою від 19.11.2019 поновлено провадження у даній адміністративній справі.
У судове засідання, призначене на 27.11.2019 об 11 год. 30 хв. позивач не прибув, надавши 25.11.2019 до суду заяву, в якій просить здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Згідно з наявним у матеріалах справи клопотанням відповідач просить розглядати справу без участі представника відповідача.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Черкаській області та отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, яка була призначена позивачу у 2000 році у розмірі 85% від розміру грошового забезпечення, з 01.01.2003 - 88% від розміру грошового забезпечення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", з 01.01.2018 провів перерахунок пенсії позивачу виходячи з розміру 70% грошового забезпечення.
Вважаючи, що відповідачем безпідставно зменшено розмір перерахованої пенсії виходячи з 70% замість 88 %, що суперечить нормам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ч.3 ст.63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення.
У подальшому, Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” № 1166-VІІ від 27.03.2014 також внесені зміни до статті 13 Закону № 2262-XII та змінено до 70% максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З аналізу викладених норм слідує, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” № 1166-VІІ від 27.03.2014 зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Тобто, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені Законами України від 08.07.2011 №3668 та від 27.03.2014 №1166-VІІ зміни до ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення, є звуженням змісту та обсягу вже існуючих у позивача прав і свобод у вигляді призначення йому пенсії виходячи із 88% розміру грошового забезпечення.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного суду, висловленою у рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі №Пз/9901/58/18.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, їх не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.04.2018 у справі № 686/12623/17.
Відтак суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розподіл судових витрат здійснюється у порядку визначеному ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікацйний код 21366538), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622), про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 88 % до 70 % сум грошового забезпечення з 01.01.2018.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з 01.01.2018 здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 88 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Судовий збір відшкодувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10.12.2019.
Суддя С.О. Кульчицький