Справа № 560/3798/19
10 грудня 2019 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Божук Д.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головне управління ДПС у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача, що полягають у прийнятті рішення №0042575205 від 04.11.2019 про застосування штрафу 3039,28 грн та пені 337,97 грн при фактичній сплаті позивачем до бюджету єдиного соціального внеску коштів за період з 20.02.2017 по 20.09.2019;
- скасувати рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області від 04.11.2019 №0042575205 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, а саме штрафу 3039,28 грн та пені 337,97 грн.
Підставою позову позивач зазначив порушення відповідачем вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Вимоги зазначеної ухвали виконані позивачем. Тому, адміністративний позов подано з дотриманням вимог статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України.
Інших підстав для залишення без руху, а також для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України немає.
Спір виник із публічно-правових відносин та, відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, належить до юрисдикції адміністративних судів і його слід розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Справа підсудна Хмельницькому окружному адміністративному суду.
При ознайомленні з позовною заявою суд встановив, що позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно з положеннями частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України належить до справ незначної складності та її необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Разом з цим, позивач у позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Щодо зазначеного клопотання, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до положень частин 1-3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом (частина 5 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина 1 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому, згідно з частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Зміст заявлених у цій справі позовних вимог свідчить про їх невідповідність наведеному виключному переліку справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.
Позивач не зазначив підстав щодо доцільності розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
При цьому, практика Європейського суду з прав людини, яка в силу положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеп v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 "Varela Assalino contre le Portugal", заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Необхідно звернути увагу позивача на те, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 зазначеного кодексу, з усіма правами, наданими сторонам Кодексом адміністративного судочинства України та наведених додатково судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Позивач не позбавлений права викладати свої аргументи, пояснення, міркування у відповіді на відзив на позовну заяву, додаткових поясненнях та подавати докази.
Також, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема, і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.
Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
При цьому, згідно з частиною 2 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Водночас, відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, обов'язок суду здійснити безпосереднє, всебічне, повне та об'єктивне дослідження доказів по справі не залежить ні від виду провадження, в якому розглядається адміністративна справа, ні від проведення судового засідання.
Враховуючи наведене, в задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження слід відмовити.
У позовній заяві позивач заявив клопотання про витребування в Головного управління ДПС у Хмельницькій області відомості у виді банківської виписки про сплату ОСОБА_1 єдиного соціального внеску з січня 2017 року по листопад 2019 року, а також детальних письмових пояснень по кожному платежу ЄСВ, що здійснений позивачем у період 2017-2019 роки з обґрунтуванням сум несплати від яких нараховувався штраф.
Вирішуючи зазначене клопотання, суд зазначає та враховує наступне.
Частиною 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно з частинами 6 та 7 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом (частина 8 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд погоджується з тим, що належним чином засвідчені копії документів, зазначені позивачем, мають значення для розгляду справи по суті і їх слід витребувати за його клопотанням.
Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
З урахуванням предмету позову, з метою повного та всебічного з'ясування обставин у справі суд вважає, що слід витребувати у відповідача належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких винесено оскаржене рішення №0042575205 від 04.11.2019.
Керуючись статтями 162-164, 171, 248, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000) про визнання дій протиправними та скасування рішення.
Розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Витребувати в Головного управління ДПС у Хмельницькій області:
- відомості у виді банківської виписки про сплату ОСОБА_1 єдиного соціального внеску з січня 2017 року по листопад 2019 року;
- письмові пояснення із деталізацією по кожному платежу ЄСВ, що здійснений позивачем у період 2017-2019 роки з обґрунтуванням сум несплати від яких нараховувався штраф;
- належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких винесено оскаржене рішення №0042575205 від 04.11.2019.
Витребувані документи відповідачу слід подати до суду до 20 грудня 2019 року.
Надати відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.
Надати позивачу строк для подання відповіді на відзив - 5 днів з дня вручення йому відзиву на позов.
Надати відповідачу строк для подання до суду заперечення на відповідь позивача на відзив - 3 дні з дня вручення йому відповіді на відзив.
Копія відзиву (відповіді на відзив, заперечення) та доданих документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву (відповіді на відзив, заперечення) до суду.
До відзиву (відповіді на відзив, заперечення) додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву (відповіді на відзив, заперечення) і доданих доказів іншим учасникам справи.
Повідомити учасників справи про відсутність технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку лише з підстав порушення правил підсудності до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддяД.А. Божук