03 грудня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1623/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Варняка С.О.,
при секретарі: Нікітенко А.В.,
за участю:
представника відповідача - Бер-Тамоєва О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій, рішення та бездіяльність суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Звернувшись до суду позивач зазначає, що 15 серпня 2018 року представник позивача, діючи на підставі нотаріальної довіреності, подав безпосередньо до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області особисту заяву позивача про призначення пенсії нотаріально посвідчену та апостильовану.
Заява позивача була прийнята відповідачем разом із усіма необхідними оригіналами документів, які були надані для огляду та засвідчення копій, що підтверджується штампом УПФУ від 15.08.2018 року на супровідному листі.
Враховуючи той факт, що представниками позивача тривалий час не було отримано жодної відповіді щодо розгляду заяви позивача, 23.01.2019 року було надіслано до відповідача запит щодо надання відповіді на особисте звернення позивача стосовно призначення йому пенсії.
06.02.2019 року було отримано рішення про відмову в призначенні виплати пенсії відповідача № 1389/03-0110 від 01.02.2019 року. УПФУ прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу за № 19, на підставі того документ, що посвідчує особу позивача не відповідає Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону про пенсії, затвердженого постановою Правління ПФ України №22-1 від 25.11.2005 р. та відсутня реєстрація на території України за місцезнаходженням відповідача.
11.02.2019 року № 520/02-04 відповідач повторно відмовив позивачу у призначенні пенсії, обґрунтовуючи свою відмову як і попередню.
21.02.2019 року представник позивача повторно надіслав відповідачу нотаріально посвідчені копії документів необхідних для призначення пенсії для залучення до матеріалів пенсійної справи.
Листом Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області № 3944/03-01 від 19.03.2019 року відповідач повторно відмовив позивачу у призначенні пенсії, обґрунтовуючи свою відмову як і попередні, зокрема, що ним не було надано оригінал паспорту, з підтвердженням місця проживання.
Позивач вважає дії відповідача щодо незаконної відмови в призначенні виплати пенсії неправомірними та такими, що суперечать чинному законодавству.
Просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , викладені в відмовах Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 01.02.2019 року, 11.02.2019 року та 19.03.2019 року;
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не призначення пенсії ОСОБА_1 протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області вчинити певні дії, а саме призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 15 серпня 2018 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Ухвалою суду від 08.08.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 27.08.2019 року.
23.08.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що позивачем не надано до Управління оригінал паспорта громадянина України, документа, що засвідчує її місце проживання (реєстрації) на території України та безпосередньо за адресою АДРЕСА_1 . Крім того, пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. На сьогодні двосторонніх угод між Україною та Ізраїлем щодо соціального забезпечення громадян іншої країни не укладено.
27.08.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
05.09.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що має право незалежно від країни проживання користуватися конституційними правами, в тому числі і правом на пенсійне забезпечення.
25.10.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.11.2019 року.
18.11.2019 року оголошено перерву у судовому засіданні до 03.12.2019 року.
У судове засідання, призначене на 03.12.2019 року позивач не з'явився, представник позивача надав клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представників.
Представник відповідача у судовому засіданні по суті позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представника відповідача та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
15.08.2018 року представник позивача, звернувся до Генічеського відділу обслуговування громадян Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області з заявою, у якій просив призначити та виплачувати пенсію за віком, до якої були додані такі документи:
- заява про призначення пенсії від 03.07.2018 року;
- копія паспорту для виїзду за кордон;
- копія трудової книжки;
- особиста декларація;
- копія довіреності.
23.01.2019 року було надіслано до відповідача запит щодо надання відповіді на особисте звернення позивача стосовно призначення йому пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області віл 01.02.2019 року №1389/03-01 представнику позивача Меламеду В. повідомлено про те, ОСОБА_1 не надав до Генічеського відділу обслуговування громадян оригінал паспорту громадянина України або інший документ з відміткою про реєстрацію (довідку з місця проживання), а оскільки наявність реєстрації місця проживання (в даному випадку в рамках звернення згідно постанови від 02.07.2014 № 234 - наявність даних про реєстрацію на території АР Крим передбачено Порядком) є обов'язковою умовою для призначення пенсії.
Лист Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області від 11.02.2019 року № 520/02-04 містить аналогічну інформацію, що викладена у листі від 01.02.2019 року №1389/03-01.
Відповідно до листа від 19.03.2019 року № 3944/03-01 Головне управління Пенсійного фонду в Херсонській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, оскільки заявником не надано до Генічеського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян оригіналу паспорту громадянина України або інший документ з відміткою про реєстрацію (довідку з місця проживання), а оскільки наявність реєстрації місця проживання (в даному випадку в рамках звернення згідно постанови від 02.07.2014 № 234 - наявність даних про реєстрацію на території АР Крим передбачено Порядком) є обов'язковою умовою для призначення пенсії.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст.24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права та є рівними перед законом, і не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Держава Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ч.3 ст.25 Конституції України).
У відповідності до абз.2 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставами для їх обмеження.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 р. № 672-р схвалено стратегію модернізації та розвитку Пенсійного фонду України на період до 2020 року, якою, зокрема, впроваджено заходи обслуговування громадян незалежно від місця їх реєстрації.
Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно ст.1 Закону № 1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ст.7 Закону № 1058-ІV принципами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат, державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, відповідальність суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Приписами ст.8 Закону № 1058-ІV визначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст.36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Отже, вказаною нормою зазначені необхідні передумови для призначення пенсії. Вимога обов'язкового проживання на території України для призначення пенсії не встановлена.
До того ж, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно положень даного рішення оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Частиною 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини встановлено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні по справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 р. зазначив, що право на отримання пенсії, як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
У п.54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Із вказаного вище вбачається, що позивач проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, які проживають на її території, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмежень прав на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання.
Всупереч вищевикладеному, відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 обґрунтовано саме відсутністю реєстрації позивача на території АР Крим.
Окрім цього, суд зазначає, що згідно ч.ч.1, 3 ст.44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
15.08.2018 представник позивача звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до відмітки уповноваженої особи управління про отримання заяви та доданих до неї документів.
Відповідно до п.2.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
У відповідності до ст.5 Закону України "Про громадянство України" документами, які підтверджують громадянство України є, серед іншого, паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина для виїзду за кордон.
За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування (п.2.22 Порядку № 22-1).
До того ж, п.2.25 Порядку № 22-1 передбачено, щодо заяви про виплату пенсії у зв'язку з виїздом за кордон подається паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відповідним записом про виїзд на постійне місце проживання за кордон, та довідка або інший документ про зняття з реєстрації місця проживання в Україні.
Відповідно до заяви про призначення пенсії до неї долучено копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до відмітки в паспорті ОСОБА_1 був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль.
Громадяни України, які постійно проживають за кордоном, не мають прописки в Україні, а тому фізично не можуть надати до пенсійного органу відповідний документ підтверджуючий прописку на її території.
Згідно п.4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого пенсійного органу в установленому порядку.
Судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду в Херсонській області відмовило у призначенні пенсії з підстав відсутності реєстрації на території АР Крим.
Вимоги відповідача, викладені у листах від 01.02.2019 року, 11.02.2019 року та 19.03.2019 року про необхідність надання доказів про реєстрацію на території АР Крим є протиправними, оскільки ці норми стосуються громадян України, які проживають (зареєстровані) на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, в той час як позивач у 1996 року виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, де взятий на консульський облік в Посольстві України в державі Ізраїль.
Згідно статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі - Закон №1282) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 2 Закону № 1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії. Відповідно до частини 2 статті 46 Закону №1058, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-III). За змістом наведених норм обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Строки виплати пенсії встановлені Законом №1058-IV, відповідно до частини 1 статті 47 якого пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Щодо інших доводів відповідача суд відноситься критично, оскільки підставою для відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 зазначено відсутність даних про реєстрацію на території АР Крим.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частин 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів та правових позицій судів вищих інстанцій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, КАС України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області по відмові у призначенні пенсії ОСОБА_1 , викладені у листах від 01.02.2019 року, 11.02.2019 року та 19.03.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73005) призначити та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) пенсію за віком з 15 серпня 2018 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації, відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" і компенсації втрати частини доходів, відповідно до Закону України "Про компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 10 грудня 2019 р.
Суддя Варняк С.О.
кат. 112010200