Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
10 грудня 2019 р. № 520/11738/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Полях Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Москалівська, буд. 58,м. Харків,61004, код ЄДРПОУ 41430678) про скасування постанови, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з позовною заявою, в якій просить суд:
- визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 22.10.2019 р. ВП №59658096 про арешт коштів боржника.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом м. Харкова у справі № 639/6431/17 від 11.04.2019 р. про зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди ХМР у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення гаража та двох боксів за свій рахунок. Зазначене судове рішення було оскаржене. Верховний Суд ухвалою від 05.07.2019 р. по справі № 639/6431/17 зупинив виконання постанови Харківського апеляційного суду від 28.03.2019 р. у справі № 639/6431/17 до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Однак, державний виконавець ігноруючи звернення позивача та не виконуючи ухвалу Верховного Суду, виніс постанову про накладення арешту на кошти боржника від 22.10.2019 р. ВП № 59658296. Позивач зазначає, що дізнавшись про неможливість вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа у справі № 639/6431/17 на підстав ухвали Верховного суду від 05 липня 2019 р. у вказаній справі про зупинення виконання судового рішення, державний виконавець повинен був припинити свої протиправні дії, скасувавши всі протиправні постанови, та не мав права виносити постанову від 22.10.2019 р. про накладення арешту на кошти боржника. Вважаючи дій відповідача протиправними, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області було залишено без руху. В межах строку, наданого судом, позивачем були усунені недоліки позовної заяви.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 р. було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження в адміністративній справі з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 26.11.2019 р.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 р. було відкладено розгляд справи у зв'язку із необхідністю отримання додаткових доказів по справі. У зв'язку із відсутністю необхідних доказів в матеріалах адміністративної справи № 520/11738/19 суд відклав розгляд справи на 10.12.2019р. та виніс ухвалу про витребування доказів по справі.
Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження, без його участі.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що виконавчий документ - постанова державного виконавця № 59242878 від 31.05.2019 р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 8346 грн., на теперішній час не визнано неправомірним чи незаконним, не скасований та відповідно є чинним і підлягає виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". В рамках виконавчого провадження № 59242878 державним виконавцем 26.07.2019 р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 11 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" та вимог ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", в якій було зазначено про виділення в окреме провадження, зокрема постанови про стягнення виконавчого збору. Зазначена постанова про закінчення виконавчого провадження також на теперішній не визнана неправомірною чи незаконною та не скасована. Таким чином, державний виконавець про винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження № 59658096 від 29.07.2019 р. діяв у повній відповідності до приписів чинного законодавства. На підставі викладеного просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, а справу розглянути без представника відповідача.
Представник позивача, скориставшись своїм процесуальним правом, надав 10.12.2019р. відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач, дізнавшись про неможливість вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа у справі №639/6431/17 на підставі ухвали Верховного Суду від 05.07.2019 р., у вказаній справі про зупинення виконання судового рішення, повинен був припинити свої протиправні дії, скасувавши всі протиправні постанови, та не мав права виносити постанову від 22.10.2019 р. про накладення арешту на кошти боржника. Також, державний виконавець вийшов за межі своїх повноважень, коли виносив спірну постанову від 22.10.2019 р. про арешт коштів боржника. На підставі викладеного просив суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Беручи до уваги, заяву позивача, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними матеріалами справи в порядку письмового провадження.
Відповідно ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі. Повний текст складено за правилами ч. 4 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.
Суд, повно та всебічно дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, встановив наступні обставини.
Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногорському та Новобаварському районах м. Харків головного територіального управління юстиції у Харківській області Ростовським Р.В. було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 639/6431/17, виданого 11.04.2019 р. Жовтневим районним судом, відповідно до якого зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ХМР у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого майна - нежитлової будівлі (гараж та два бокси) по АДРЕСА_2 за свій рахунок.
Постановою від 31.05.2019 р. відповідач прийняв рішення про стягнення виконавчого збору у сумі 8346,00 грн. в межах виконавчого провадження №59242878.
Старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногорському та Новобаварському районах м. Харків головного територіального управління юстиції у Харківській області Ростовським Р.В. 29.07.2019 р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59658096 на підставі постанови №59424878, виданої 31.05.2019 р.
Постановою від 22.10.2019 р. в межах виконавчого провадження №59658096 було накладено арешт на кошти боржника у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 8346,00 грн.
Представник позивача 22.10.2019 р. звернувся із листом до відповідача, в якому просив, винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59658096 від 29.07.2019 р. щодо стягнення виконавчого збору у сумі 8346,00 грн. у зв'язку із зупиненням виконання постанови Харківського апеляційного суду від 28.03.2019 р. у справі №639/6437/17, ухвалою Верховного суду у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду до остаточного рішення по справі № 639/6431/17.
Однак, не отримавши відповіді на зазначений лист, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду за захистом порушених прав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VIII).
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016р. (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Так, за змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
За приписами ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 5 Закону № 1404-VIII, приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №1403-VІІІ, завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувана; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувана, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Таким чином Законом України "Про виконавче провадження" визначено випадки винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження: 1) на стадії розподілу коштів та 2) у випадку завершення виконавчого провадження.
Відповідно до п. 2 розд. VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1, 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6. 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.
У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.
Так, у відповідності до вимог п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
За вимогами ч.3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, вказані норми законодавства чітко встановлюють, що постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься і у наявності підстав, передбачених п. 11 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", а витрати понесені виконавцем під час здійснення виконавчих дій покладаються на боржника.
Як вбачається зі змісту заперечень відповідача на адміністративний позов, оскаржувана постанова винесена щодо виконання виконавчого документу постанови державного виконавця № 59242878 від 31.05.2017 р. про стягнення виконавчого збору у сумі 8346,00 грн. В межах виконавчого провадження № 59242878 державним виконавцем 26.07.2019 р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 11 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" та вимог ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", в якій зазначено про виділення в окреме провадження, зокрема постанови про стягнення виконавчого збору. Вказана постанова була направлена того ж дня боржникові. Зазначена постанова про закінчення виконавчого провадження також на теперішній час не визнана неправомірною чи незаконною, не скасована, а отже відповідно до приписів законодавства є чинною.
Суд вважає за потрібне зазначити, що законодавець не покладає на державного або приватного виконавця обов'язку документально фіксувати здійснення витрат виконавчого провадження та надавати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.09.2018 у справі №750/7001/17.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що наявність об'єктивних перешкод, що призвели до неможливості виконання рішення суду у добровільному порядку, не можуть розцінюватися як підстави для звільнення від сплати витрат виконавчого провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі №820/5807/16, від 19 квітня 2018 року у справі №825/739/17.
Порядок накладення арешту на кошти унормований вимогами ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження".
Так, у відповідності до вимог ч.ч. 1-3 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до п. 8 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень № 512/5 від 02.04.2012 року, на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Отже, з системного аналізу вищевказаних норм права можна зробити висновок, що застосування такого правового інструменту як накладення арешту на кошти боржника слугує запорукою забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань у межах виконавчого провадження, з метою забезпечення виконання відповідного виконавчого документа з урахуванням суми боргу та витрат виконавчого провадження (зокрема, у випадку необхідності сплати боржником витрат виконавчого провадження).
Судом встановлено, що 22.10.2019 року старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області винесено постанову ВП № 59658096 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку 14360570 у АТКБ "Приватбанк" та всіх інших відкритих рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
Також у вищевказаній постанові зазначається, що накладено арешт на грошові кошти боржника в межах суми витрат виконавчого провадження у розмірі 8346,00 грн., що не суперечить вимогам чинного законодавства та відповідає порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на ухвалу Верховного суду від 05.07.2019 у справі №639/6431/17, якою зупинено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 28 березня 2019 року по справі №639/6431/17 до закінчення її перегляду в касаційному порядку, оскільки вказане рішення стосується виконання рішення суду по справі №639/6431/17 і відповідно виконавчого провадження №59242878.
Натомість, предметом розгляду даної справи є постанова державного виконавця про арешт коштів боржника, яка прийнята в рамках виконавчого провадження №59658096 та на виконання іншого виконавчого документу - постанови державного виконавця №59242878 від 31.05.2019 р., яка на момент розгляду справи є чинною та її виконання не зупинялося.
Таким чином, суд проходить до висновку, що постанова про арешт коштів боржника від 22.10.2019 р. в межах виконавчого провадження №59658096 є такою, що винесена у відповідності до норм чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.
Суд зазначає, що інших доказів та обґрунтувань на підтвердження неправомірності прийнятої державним виконавцем спірної постанови від 22.10.2019 року ВП № 59658096 про арешт коштів боржника з посиланням на норми чинного законодавства, позивачем не зазначено.
Відповідно до ст.ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Проаналізувавши матеріали справи та на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Розподіл судових витрат проводиться у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись приписами ст. ст. 14, 243-246, 263, 287, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Москалівська, буд. 58, м. Харків, 61004, код ЄДРПОУ 41430678) про скасування - відмовити в повному обсязі.
Згідно із ч. 6 ст. 287 КАС України, рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 10 грудня 2019 р.
Суддя Н.А. Полях